Попри гучні заяви кремля, росія переживає найважчий період війни: економіка перебуває під сильним тиском, а суспільна підтримка бойових дій поступово тане. Публічно влада наголошує, що ситуація в Україні та всередині країни розвивається на її користь. Володимир Путін запевняє про “просування майже на всіх напрямках” і стверджує, що російська економіка “успішно долає всі виклики”.
Проте реальна картина, як зазначає The Economist, суттєво відрізняється від пропаганди.
Тоді як на полі бою російський прогрес мінімальний і супроводжується значними втратами. Незважаючи на заяви про захоплення Покровська, українські сили продовжують утримувати ключові позиції. Військові експерти та відкриті джерела характеризують наступ РФ як “поступовий і безславний”.
А російська економіка переживає найскладніший період від початку повномасштабної війни:
-
доходи від нафти та газу за рік впали на 22%;
-
бюджетний дефіцит наближається до 3% ВВП;
-
держава нарощує внутрішні запозичення, що підвищує інфляцію;
-
зростає податковий тиск.
Половина державного бюджету йде на армію, військово-промисловий комплекс та силові структури. Економістка Олександра Прокопенко попереджає: війна робить економіку “зайнятою, але бідною”, а її негативні наслідки стануть особливо помітними у 2026 році.
Суспільне невдоволення зростає
Попри репресивну систему, невдоволення серед росіян збільшується. Соціологічні опитування показують: кількість тих, хто повідомляє про погіршення добробуту, утричі перевищує тих, хто бачить покращення. Підтримка війни стає поверхневою та вимушеною, а більшість громадян дедалі частіше вважає, що їхнє оточення проти продовження бойових дій.
-
88% росіян хочуть завершення війни, але лише 47% вірять, що Путін це зробить.
-
Ставлення до ветеранів змінюється: лише 40% вважають їх героями, більшість – проблемою або жертвами.
Водночас президент рф не демонструє готовності до мирного врегулювання. Навпаки, він посилює ідеологічний контроль і репресії, оскільки припинення війни не гарантує вирішення економічних проблем. Залежність економіки від військового виробництва робить завершення бойових дій ризиковим для режиму і внутрішньої стабільності.
