Пропозиція: збройні сили континенту мають створити командний центр в Україні, щоб допомогти протистояти росії та сформувати ядро оперативного командування після відходу США.
росія веде дві війни одночасно: жорстоку війну в Україні та тривалу гібридну війну на європейському континенті. Цей конфлікт у сірій зоні дедалі частіше розгортається у повітряному, космічному та кіберпросторі, залучаються кримінальні угруповання та байкерські банди, аби випробовувати, дестабілізувати та підривати рішучість Європи. Якщо та коли мирну угоду буде підписано, цей тиск не припиниться, а лише посилиться.
Тому західні столиці мають готуватися до “війни після війни”, тим більше що будь-які сили, розгорнуті після припинення вогню, ймовірно, будуть змушені воювати. Головний урок останніх двох десятиліть полягає в тому, що росія не вважає припинення військових дій завершенням війни.
Попереду стоїть завдання не лише відбудувати Україну, а й кардинально перебудувати європейську оборону. Європа має розвинути здатність планувати, командувати та контролювати багатовимірні операції (MDO) у потрібному масштабі та з потрібною швидкістю.
Можлива основа цієї пропозиції вже існує. Минулого року Франція та Велика Британія створили спільний тризірковий штаб у Парижі для командування майбутніми силами безпеки України. Цей штаб має стати основою для будь-якого майбутнього військового розгортання. Він включає плани щодо створення системи командування та управління (C2) на місцях під керівництвом двозіркового британського офіцера, у чиї повноваження входить забезпечення безпеки повітряного простору України.
Але хоча розгорнутий центр управління повітряним простором у Поджо-Ренатіко (Італія) був достатнім для забезпечення C2 (командування і контролю) під час повітряної операції у Лівії в 2011 році, операції в Україні, з огляду на характер сучасної війни, будуть багатовимірними.
Тому в Україні необхідно закласти основу життєво важливої, всеосяжної спроможності C2. Ми пропонуємо створити в Україні Центр багатовимірних операцій (MDOC-U) як необхідний механізм безпеки. Цей центр повинен стати першим стовпом континентальної архітектури повітряної, кібернетичної, безпілотної, ракетної та космічної оборони: щитом, що простягається від Крайньої Півночі до Середземного моря. Важливо, що це проєкт, який мають очолити європейці. Сполучені Штати більше не будуть підтримувати європейську оборону (принаймні так, як раніше), а структура поза НАТО позбавляє росію пропагандистського аргументу подати це як подальшу агресію альянсу.
Мирна угода не покладе край кампанії росії, вона лише змінить її фокус. Перевірені засоби примусу Москви (наприклад, масові атаки дронів, порушення повітряного простору, саботаж, глушіння GPS та кібератаки) налаштовані так, щоб не перетинати меж, за якими НАТО має реагувати. Це не спекуляції, адже докази цієї прихованої війни вже помітні по всьому континенту.
російські військові літаки та безпілотники регулярно порушують повітряний простір країн Балтії, Фінляндії, Норвегії, Польщі та Румунії. Масове глушіння GPS над Північним полярним колом та Балтійським морем тепер регулярно наражає на ризик цивільну авіацію та морський транспорт. Посилилися кампанії кібератак та радіоелектронної боротьби, спрямовані проти європейських урядів та критичної інфраструктури. Великі європейські аеропорти, зокрема Брюссель, Копенгаген, Дублін та Мюнхен, тимчасово припиняли роботу, а літакам загрожувало проникнення безпілотників.
Це навмисне проведення операцій впливу на громадську думку в рамках російської політичної війни. Весь східний фланг уже відчуває багатовимірну кампанію тиску з боку росії. Україна є лише полігоном, на якому росія відточує свою тактику.
Тому розглядати безпеку після припинення вогню у відриві від ширшого контексту – категорична помилка. Україна є і залишатиметься передовою лінією безпеки Європи. Її оборону не можна відокремлювати від оборони всього континенту. Кремль це розуміє, а європейські столиці ігнорують це на власний страх і ризик.
Наразі Європа не має єдиної оперативної структури для протидії цим гібридним загрозам у режимі реального часу. Місії НАТО з охорони повітряного простору мають переважно реактивний характер: літаки піднімаються в повітря після порушення кордону, але не забезпечують повноцінну протиповітряну оборону. Допомога Україні у сфері безпеки, хоча й суттєва, залишається розпорошеною між двосторонніми та багатосторонніми каналами, що створює логістичні розриви й оперативні прогалини, якими користується росія. Політика безпеки Європейського Союзу, хоч і розвивається, залишається занадто повільною та політично обмеженою, щоб діяти з необхідною швидкістю.
Хоча стратегічні командування НАТО в Брунсумі та Неаполі ефективно планують, їм бракує інтегрованої тактичної архітектури командування та контролю для операцій у різних сферах. Така структура необхідна для безперебійного поєднання зусиль у всіх сферах. Без неї Європа залишатиметься вразливою, особливо якщо Москві вдасться нав’язати післявоєнну угоду, яка обмежить розмір збройних сил України. Таким чином, високотехнологічний мультиплікатор сили, такий як Центр багатовимірних операцій (MDOC-U), стає необхідним для безпеки України і має бути інтегрований у запропоновану ЄС систему захисту від дронів.
Цей центр буде надійнішим за Об’єднаний центр повітряних операцій НАТО (CAOC), який зосереджується переважно на повітряних силах. MDOC інтегрує дані та команди в усіх сферах, поєднуючи розвіддані із супутників, кібермереж, радіолокаційних станцій та наземних датчиків у єдину оперативну картину, що керується штучним інтелектом. Це дозволяє командирам виявляти, відстежувати та нейтралізувати загрози за лічені хвилини, а не години.
Важливе значення має поетапний прагматичний підхід.
Етап 1: Створення Об’єднаного командування повітряних сил НАТО в Україні (AAC-U)
Для створення Об’єднаного командування повітряних сил НАТО в Україні (AAC-U) потрібна європейська місія. Ця структура відтворюватиме можливості існуючих командних центрів НАТО в Уедемі (Німеччина), Торрехоні (Іспанія) та Бодо (Норвегія), утворюючи єдину мережу ППО та ПРО. AAC-U потребуватиме європейського військового персоналу поруч з українським і інтегруватиме всі доступні дані датчиків – від мережі ППО України до союзних літаків AWACS та супутникових каналів у єдину загальну оперативну картину. Це значно підвищить ефективність протиповітряної оборони України.
Етап 2: Перетворення AAC-U на MDOC
Об’єднане командування повітряних сил НАТО в Україні (AAC-U) слугуватиме ядром для повноцінного Центру багатовимірних операцій (MDOC), поєднуючи інші спеціалізовані підрозділи. Підрозділ кібер- та радіоелектронної боротьби проводитиме оборонні кібероперації та координуватиме заходи з глушіння російських дронів і командних мереж. Космічний підрозділ використовуватиме комерційні та військові супутникові ресурси для збору розвідданих та захисту власних GPS-сигналів і каналів зв’язку від російських перешкод. Ця система MDOC з’єднає датчик із засобом ураження з безпрецедентною швидкістю. Наприклад, супутник виявляє російський логістичний центр (космос), перехоплення зв’язку підтверджує його важливість (кіберпростір), а MDOC дає команду завдати точного удару на велику відстань, щоб нейтралізувати ціль (суша) – і все це в рамках єдиного, стислого ланцюжка знищення.
Ця система розроблена так, щоб бути масштабованою та мобільною. Спочатку вона працюватиме в Європі за моделлю “навчання, консультування та надання допомоги” з чіткою метою переходу до командування, укомплектованого та керованого переважно українськими військовими. Почавши із захисту України, вона поєднає держави, що перебувають на передовій, і зрештою сформує інтегроване командування для всього східного флангу – від Балтії та Скандинавії до Польщі, Румунії та України. Об’єднаний багатовимірний щит змусить росію зіткнутися з єдиною, безперервною стіною, а не з низкою вразливих прогалин.
Не є таємницею, що структура НАТО, заснована на консенсусі, не здатна діяти в темпі російської агресії. Політична одностайність – не те саме, що оперативна швидкість. Водночас Сполучені Штати, безперечно, переносять свій стратегічний фокус і ресурси в інші регіони.
Саме тому європейська ініціатива Центру багатовимірних операцій (MDOC) є такою важливою. Вона пропонує політично життєздатний механізм для коаліції охочих, щоб побудувати необхідну оборонну інфраструктуру. Така структура могла б забезпечити гнучку участь країн, що не є членами НАТО, таких як Австрія та Ірландія, і водночас дозволити невпевненим союзникам НАТО, таким як Угорщина, відмовитися від участі, оминаючи таким чином політичні перешкоди. Питання, що стоїть перед Європою, більше не полягає в тому, чи слід підтримувати Україну, а в тому, хто захищатиме Європу, якщо Америка зосередиться на інших питаннях? MDOC не є конкурентом НАТО, а важлива європейська опора, що демонструє надійну прихильність до власної оборони.
У кількох моментах європейської історії одне стратегічне рішення (або один лідер) змінювало долю континенту: від Аеція на Каталаунських полях у 451 році до Вітовта під Грюнвальдом у 1410 році та Яна Собеського під Віднем у 1683 році. Сьогодні Європі знову потрібна така чіткість цілей, але не від однієї особи, а від коаліції.
У вузькому розумінні запропонований нами оперативний центр є інструментом захисту України. У ширшому сенсі це зародження континентальної оборонної революції. Це буде першим, незамінним кроком на шляху до створення єдиного багатовимірного щита, здатного стримувати російську агресію та реагувати на неї. Європейські лідери мають просувати цю нову еру оборонної інтеграції.
Джерело: CEPA
