Як росія отримує зиск від війни з Іраном
Поки вся увага прикута до війни в Ірані, що набирає обертів, Україна майже зникла із заголовків медіа. Водночас є ознаки, що путін скористався цим моментом: заки США відвертають увагу від Європи, а американські боєприпаси стають дефіцитними, росія активно працює над послабленням США, надаючи Ірану супутникові дані для цілевказання, що відображають переміщення американських військ.
Дипломатична гра росії
москва вже вдалася до жорсткого дипломатичного торгу, запропонувавши припинити передавання Ірану даних для цілевказання в обмін на те, щоб США згорнули розвідувальну та супутникову підтримку України – пропозицію, яку Сполучені Штати відхилили, але яка шокувала НАТО.
Що довше триває кампанія США проти Ірану, то сильнішою стає позиція росії. Мирний процес щодо України зупинився, а дипломатичні зусилля фактично завмерли, оскільки Вашингтон переніс центр уваги на Близький Схід. Будь-яку майбутню мирну угоду, можливо, відкладено на невизначений термін.
Військове вікно можливостей росії в Україні
Поки весняна погода змінює картину поля бою у Східній Європі, росія готується до великого наступу проти української оборони. Війна з Іраном принесла росії несподівані додаткові доходи через вищі ціни на нафту, що дає їй змогу розширювати й посилювати свої військові резерви.
За оцінками, росія отримує від 150 до 600 мільйонів доларів на день від експорту нафти, і в разі продовження війни її прибутки, ймовірно, зростатимуть. Поточні оцінки свідчать, що москва вже додатково отримала від 1,3 до 1,9 мільярда доларів від податків на експорт нафти після фактичного перекриття Ормузької протоки, що підвищило попит на російську нафту з боку Індії та Китаю.
Посилення російських операцій впливу
російські операції впливу по всій Європі, зокрема диверсії і дезінформація, за останні два роки істотно посилилися. В останній оцінці загроз Європейської служби зовнішніх справ (EEAS) зафіксовано 540 випадків іноземних інформаційних маніпуляцій і втручання у 2025 році.
Цього року активне застосування росією “непрямих засобів”, спрямованих проти НАТО, триває безупинно. Мета путіна – використати тріщини у трансатлантичних відносинах, послабити єдність НАТО і довіру до статті 5, а зрештою розвалити альянс.
росія розраховує, що якщо війна з Іраном триватиме, то ця весна може дати рідкісну можливість для прориву в Україні, оскільки запаси американської зброї скорочуються, а боєприпасів для передання Україні стає дедалі менше, особливо для протиповітряної та протиракетної оборони.
Якщо війна з Іраном загостриться, США використовуватимуть ресурси, які за інших обставин були б спрямовані до інших ключових регіонів, передусім Європи та Азії. Уже зараз американські системи протиракетної оборони перекинуто з Кореї на Близький Схід, а нинішній розмір американських збройних сил свідчить, що США, можливо, не зможуть одночасно вести два великі конфлікти, навіть якщо вони будуть регіонально обмеженими.
Розлам трансатлантичного альянсу
Посилення напруги у відносинах між США та Європою, спричинене часто незграбною риторикою адміністрації Трампа, відмова від консультацій із союзниками перед війною з Іраном, а відтак і стримані суперечки після вимоги Вашингтона до Європи активніше долучитися до забезпечення безпеки Ормузької протоки, забезпечили путіну політичну перевагу.
Це також посилило відчуття небезпеки серед європейських союзників по НАТО, особливо на східному фланзі, оскільки навіть за нинішньої серйозної налаштованості на переозброєння Європі знадобиться близько десяти років, щоб відновити свої армії, і вона й далі залежатиме від Сполучених Штатів у стримуванні росії.
Союзи є ефективними мультиплікаторами сили, коли збігаються уявлення про загрози й національні інтереси, але також тоді, коли існує достатній рівень довіри до того, що взяті зобов’язання буде виконано, а саме це в НАТО стрімко руйнується впродовж останнього року.
Європа, яка дедалі менше впевнена, що Сполучені Штати залишаються відданими її безпеці та зобов’язанням за Вашингтонським договором, дає росії можливість шантажувати її уряди, домагаючись політичних поступок щодо майбутньої підтримки України.
Ризик ширшого системного обвалу
Війни, що трансформують систему, починаються тоді, коли вже неможливо підтримувати ключові регіональні баланси сил. Якщо війна з Іраном і далі загострюватиметься та втягне Сполучені Штати в затяжну наземну кампанію, це виснажить ресурси США і дасть путіну можливість здобути стратегічну перевагу в Європі, фактично підриваючи те, що ще лишається від порядку після холодної війни.
Існує також ризик, що Китай може скористатися цим моментом, щоб спробувати здобути перевагу стосовно Тайваню. Наразі ми маємо дві великі війни – одну в Європі та одну на Близькому Сході.
Два інші потенційні театри, які “вісь диктатур” (Китай, росія, Північна Корея та Іран) може спробувати дестабілізувати, – Корейський півострів та Індо-Тихоокеанський регіон – можуть призвести до кількох одночасних конфліктів, із якими США буде важко впоратися. Розширення російських військових резервів, профінансоване надприбутками від нафти, лише поглиблює цей ризик.
Дуже багато залежить від результату війни, що зараз вирує на Близькому Сході, і чим швидше вона закінчиться, тим меншими будуть шанси, що прорахунки росії, Китаю чи Північної Кореї спричинять ширший конфлікт.
Як росія вже показала своєю стратегією передового базування в Білорусі, москва не є пасивною – вона активно готується використати кожне вікно можливостей, яке відкриває війна з Іраном.
Глибша стратегічна логіка російської позиції тепер очевидна: що довше Сполучені Штати будуть поглинуті Близьким Сходом, то більше простору путін матиме для того, щоб закріпити здобутки в Європі, підірвати згуртованість НАТО і відновити військовий потенціал, виснажений чотирма роками війни проти України. Доходи росії від викопного палива зараз зростають такими темпами, що безпосередньо фінансують ці зусилля.
Характер співпраці російської розвідки з Іраном не є випадковим. Це відображає цілеспрямовану стратегію виснаження американських ресурсів, вичерпання запасів боєприпасів США і примусу Вашингтона одночасно воювати на кількох фронтах – сценарій, про який американські військові планувальники давно попереджали і який може перевищити можливості США.
Висновки зі звіту Європейської служби зовнішніх справ про загрози так само чітко показують, що інформаційний фронт є не менш активним, ніж воєнний. росія не є просто стороннім спостерігачем у цьому конфлікті. Майже за всіма показниками саме вона є його головним переможцем.
Джерело: 1945
