Що б людина не робила, це слід робити ґрунтовно. Але щоб робити щось ґрунтовно, потрібно звертати увагу на деталі. Саме розуміння цих деталей дає змогу розпізнавати закономірності, а це, зі свого боку, допомагає зрозуміти, що саме відбувається в тій чи іншій війні, навіть якщо тебе “понизили” до стану “диванного воїна”, який “ніколи не бував у відповідній країні” та навішали інші подібні ярлики. Ось кілька прикладів.
Так само як “усі дороги ведуть до Риму”, так і всі “дороги в цій війні ведуть до балістичних ракет ВПС КВІР”. Доки ВПС КВІР мають у своєму розпорядженні “значний” арсенал балістичних ракет, вони
а) можуть й надалі чинити опір Ізраїлю (і США),
б) загрожувати сусідам Ірану, тобто впливати за межами іранських кордонів;
в) зберігають засіб, за допомогою якого Іран, якщо вирішить створити ядерну зброю, зможе доставити її або принаймні погрожувати її застосуванням проти обраної цілі.
Це настільки важливо, тому що… ну, по-перше, поєднайте наявність у ВПС КВІР балістичних ракет із тим фактом, що ВПС КВІР і далі демонструють спроможність проривати американо-ізраїльську протиповітряну оборону. Це просто означає, що їхні балістичні ракети й далі становлять загрозу.
Для тих, кому важко це зрозуміти і/або прийняти: для порівняння згадайте Пакистан у травні минулого року. Країна мала значний ядерний арсенал, але виявилася нездатною “доставити” його до Індії, тому що індійці збивали все озброєння, яке запускали пакистанці. Ба більше, після майже трьох днів такої демонстрації індійцям це набридло настільки, що вони перейшли до того, щоб дати Ісламабаду зрозуміти: вони можуть знищити в Пакистані будь-яку ціль, яку захочуть. На той момент індійці почувалися настільки “захищеними” від пакистанського ядерного арсеналу, що, серед іншого, завдали удару по пагорбах Кірана.
Сукупний підсумок був таким: пакистанське ядерне стримування дорівнювало нулю.
Попри чотири тижні американо-ізраїльських бомбардувань Ірану, нічого подібного про арсенал балістичних ракет ВПС КВІР сказати не можна. Навпаки.
Хоча частину з них тепер бомблять уже 30 днів поспіль, більшість із 27 так званих “ракетних міст”, як їх називають ВПС КВІР, – тих величезних підземних об’єктів, деякі з яких буквально “тягнуться на кілометри” – залишаються неушкодженими. Як уже пояснювалося кілька тижнів тому, американо-ізраїльські авіаудари не можуть пробити їх і знищити. Саме тому вже ближче до кінця першого тижня цієї війни американо-ізраїльський вибір цілей знову зосередився на руйнуванні їхніх входів і виходів “натомість”: засипанні їх землею, гравієм і камінням.
ВПС КВІР відреагували використанням бульдозерів для їхнього повторного відкриття, через що американо-ізраїльська сторона потім почала бити по бульдозерах або, як, наприклад, в Есфагані використовувати касетні боєприпаси, щоб заміновувати підходи до таких входів і виходів. Я “повідомляв” про все це вже кілька разів, а тут ще один “добрий приклад” цього факту у вигляді двох стоп-кадрів із відео, оприлюднених 27 березня:
Це фото “до удару” по одному з входів до ракетного міста ВПС КВІР в Андімешку (поблизу Дезфула). На ньому видно вхід/вихід у робочому стані. Другий кадр – це фрагмент удару по бульдозеру, який працював над повторним відкриттям того самого входу/виходу, прибираючи весь завал, спричинений американо-ізраїльським авіаударом.
Тобто фактично саме “кампанія проти бульдозерів” домінує в цьому аспекті американо-ізраїльської агресії проти Ірану.
З огляду на причини, пояснені вище, саме це по-справжньому має значення в цій війні – хоча б тому, що незалежно від того, що ще американо-ізраїльська сторона (а особливо ізраїльтяни) “знищує” по всьому Ірану, і незалежно від того, скільки цивільних вони вбивають, “ракетні міста” ВПС КВІР залишаються неушкодженими, а це означає, що їхній “вміст” – іранські балістичні ракети – теж залишається неушкодженим. А це означає: ця частина кампанії вже зазнала провалу.
Зверніть увагу: це ракетне місто в Андімешку – одна з “менш глибоких” шахт такого типу. Одна з тих, над якими найменший шар скелі…
Зверніть також увагу: щоб досягти хоча б цього – заблокувати приблизно 108 входів/виходів до 27 ракетних міст Ірану (бо з минулого року більшість таких об’єктів має по чотири входи/виходи) – США та Ізраїль витратили за один місяць більше високоточних боєприпасів, ніж США можуть виготовити за три роки, причому з використанням матеріалів (рідкісноземельних елементів), 90% яких можна отримати лише з єдиної країни, з якою США, можливо, доведеться воювати наступною: КНР.
У цьому сенсі, з урахуванням того, що я пояснював у наведеному нижче відео ще три тижні тому, після чотирьох тижнів цієї війни немає жодних ознак того, що щось узагалі змінилося:
Поки все описане вище відбувається “на фронті іранських балістичних ракет”, є й кумедні речі для спостереження “на фронті іранських ударних БПЛА”. Наприклад, “західні” експерти ніяк не припинять базікати про те, що “росіяни постачають Ірану розвідувальні дані для наведення”, а тим часом “росіяни (також) постачають ударні БПЛА”. Досі я не бачив жодного сліду доказів на підтвердження бодай одного з цих тверджень. Авжеж, “ніколи не кажи ніколи”, але з причин, які я пояснював знову і знову, сумніваюся, що колись побачу такі докази.
Навпаки: усе, що мені поки довелося побачити, свідчить про те, що росіяни відстають від іранців у розвитку ударних БПЛА та пов’язаної з цим військової стратегії приблизно на 10 років. Максимум, що я можу припустити, такий: якщо й існує “передання ноу-хау та технологій” (а отже, і “передання розвідданих”), то воно відбувається у протилежному напрямку – з Ірану до росії (хоча, власне, і в цьому я теж дуже сумніваюся).
Останніми днями з України з’явилися фото електроніки, знайденої в кількох російських ударних БПЛА (схоже, Герань-2, які є похідними від іранського Shahed-136): відтак росіяни “тепер” оснащують їх пасивними радіолокаційними головками самонаведення, щоб вони могли уражати, наприклад, українські радари дальнього виявлення та радари керування вогнем українських зенітно-ракетних систем.
Е-е… Мені страшенно прикро вас усіх розчаровувати, “але”: КВІР мав перші Shahed з пасивними радіолокаційними головками самонаведення ще у 2017 році. Дев’ять років тому. Не дивно, що він використовував їх із відчутним успіхом упродовж останніх чотирьох тижнів. Якщо є сумніви – запитайте операторів радарів армії США та операторів AWACS ВПС США, розгорнутих на Близькому Сході.
До речі, вже тоді, у 2017 році, системи, встановлені на іранських Shahed, були досконалішими за ті, що росіяни встановлюють на свої Герань-2 тепер. Бо росіянам бракувало мудрості та далекоглядності, а отже, вони ніколи не дбали про розвиток спроможності виготовляти або імпортувати потрібну електроніку.
Звісно, шановний читачу, ви вільні й далі наполягати на упередженнях на кшталт “це неможливо” – так само, як це регулярно роблять усі ці високоосвічені, надзвичайно красномовні та блискучі експерти: мовляв, іранцям потрібні росіяни, щоб підказати, що, куди, коли і як наводити, попри очевидні докази протилежного.
Хоча якщо так, то я можу лише порадити звернути увагу на це “фото”, яке “доводить”, що CENTCOM успішно підлатав один зі своїх двох E-3G, виведених з ладу саме такою іранською зброєю:
Насамкінець, і тому, що так, “Диявол криється в деталях”: кілька слів про питання “переговорів” IQ47 з Іраном…
Існують цілі “армії” експертів, які не можуть припинити говорити про цю тему та пояснювати можливі наслідки. Чи зробить IQ47 це, чи зробить те? Чи вистачить йому духу на наземну операцію? Чи серйозно він налаштований на переговори? Чи накаже він надіслати “чоботи на сушу”…?
Настільки, що складається враження, ніби цю тему цілодобово, безперервно обговорюють і висвітлюють усі традиційні та соціальні медіа.
Натомість я не можу не дивуватися всьому цьому галасу. З багатьох причин. Найважливіші з них – це, наприклад, біографії верхівки КВІР, яка зараз при владі, не кажучи вже про фактичний стан американо-ізраїльських, а отже, американо-ізраїльсько-іранських відносин. Отже, далі.
Деякі експерти мало не в маренні щастя пояснюють, що, мовляв, у США “немає нікого в Ірані”, з ким можна вести переговори, тому що США, а насправді це був Ізраїль, ліквідували всіх найвищих політичних і військових керівників країни. Згідно з цією тезою, ті, хто замінив Хаменеї та Ко KG GesmbH AG, не мають значення, бо не мають потрібної влади й впливу. Або ж тому, що у відповідь на ізраїльські вбивства найвищих іранських лідерів КВІР “перейшов до партизанщини” та своєї “Мозаїчної доктрини оборони”, а відтак розпався на приблизно 37 різних політичних і військових утворень…
У реальному світі, і як пояснювалося кілька днів тому, американо-ізраїльське “обезголовлення” Хаменеї (та його “охорони”), і все це посеред триваючих та вельми багатообіцяльних переговорів за посередництва Оману, усунуло від влади “обережних”. Воно привело до влади таких, як Моджтаба, Вахіді та Галібаф: воно поставило при владі ультрахомейністів, найрадикальніше “крило” КВІР, – групу людей, які не знають стриманості (яку в попередні часи все ж таки виявляв Хаменеї).
Зверніть увагу: хоча Моджтаба Хаменеї вже роками був начальником штабу та розпорядником грошей, особливо показовими є Вахід і Галібаф. Обидва приєдналися до ще тоді “майбутнього” КВІР у 1978-1979 роках, тобто до того, як КВІР був офіційно створений як такий (1 січня 1981 року), і ще у 17-19-річному віці, піднялися командною драбиною завдяки, зокрема, таким діям, як позасудові страти під час курдського повстання в Ірані 1979 року, як ось ця (повну історію цього фото можна прочитати тут):
То чи дивно, що через 40 років вони без жодних вагань наказували робити подібні, й значно масштабніші, розстріли протестувальників на вулицях іранських міст (тим більше з огляду на те, що низку цих протестів, безумовно, підбурював ізраїльський Моссад).
Може, мені тепер ще перейти до переліку всіх можливих супер-турбо-наступів КВІР під час війни з Іраком, у яких було вбито, отруєно газом або інакше виведено з ладу понад 250 000 військовослужбовців КВІР, і все це під командуванням Вахіда, Галібафа та їм подібних?
Тож будь ласка, сядьте зручніше, відкиньтеся на спинку стільця, глибоко вдихніть і подумайте. Ви справді очікуєте, що такі люди вестимуть “переговори”?
Що ще важливіше: про що саме вони мають вести переговори – з IQ47?
Майте на увазі, що такі персонажі, як Вахіді й Галібаф, і добре освічені, і добре поінформовані. Як і їхні “попередники” на посадах, які вони нині обіймають, вони вже десятиліттями ретельно вивчають геостратегічне становище Ірану, а також структури влади у США. Ви можете не зважати на вплив AIPAC, а отже, й Ізраїлю у Сенаті США, Палаті представників США та останнім часом в адміністрації IQ47 (знову ж таки: пояснено тут).
Можете списувати це на “антисемітизм”.
Але вони – Вахіді, Галібаф тощо – ніколи цього не робитимуть.
Тому з їхньої точки зору вести “переговори” з IQ47 цілком безглуздо. Тому що вони знають: якщо вже з кимось і доведеться говорити, то насправді, з Ізраїлем. І вони знають – їм і всім нам це чітко демонстрували знову і знову протягом останніх 14 років, що Ізраїль не веде переговорів: він вбиває переговорників, а потім радісно аплодує результатам.
Джерело
