Понад півстоліття після того, як Сполучені Штати доправили людей на Місяць, зазначає видання, вони знову втягнуті в космічні перегони. Цього разу – з Китаєм, пише New York Times. Адже і США, і Китай хочуть побудувати бази поблизу південного полюса Місяця та сподіваються добувати там замерзлу воду, водень і гелій. Обидві країни також планують звести ядерні реактори для живлення місячних баз, з яких можна буде запускати місії у глибокий космос.
Це новий горизонт, і той, хто дістанеться туди першим, матиме вагомий голос у встановленні правил.
Програма NASA, відома як Artemis, неодноразово стикалася з труднощами. США хочуть повернутися на Місяць до 2028 року, на два роки раніше за китайський дедлайн, але навіть у NASA визнають, що можуть і не перемогти.
“Вони можуть виявитися швидшими, – заявив минулого тижня адміністратор NASA Джаред Айзекман. – А недавня історія підказує, що ми можемо запізнитися”.
Як зазначає NY Times, Китай реалізує свої місячні амбіції вражаюче цілеспрямовано. Його програма має кілька переваг над американськими конкурентами. Експерти кажуть, що перевага Китаю полягає в централізованому управлінні, яке дає змогу планувати та фінансувати проєкти на десятиліття вперед. Його роботизовані космічні місії вже побували там, куди Сполучені Штати ще не дісталися.
Китай – єдина країна, якій вдалося здійснити посадку на зворотному боці Місяця та доставити звідти зразки. Це півкуля, яка завжди обернена від Землі. Цього літа сьома китайська роботизована місія, Chang’e 7, досліджуватиме південний полюс Місяця.
Китаю допомагає й те, що його найближча мета скромніша. Китайські астронавти планують висадитися на відносно доступному ближньому боці Місяця. Саме там Ніл Армстронг у 1969 році зробив “маленький крок для людини, але гігантський стрибок для людства”.
Американські астронавти, зазначає видання, націлені на південний полюс Місяця.
Нещодавнє перезавантаження програми може пришвидшити Artemis. Новий план передбачає більше запусків для випробування компонентів, підвищення впевненості та зниження ризиків, як пояснив Айзекман. Після повернення астронавтів на Місяць NASA планує запускати місії кожні шість місяців і підтримувати там постійну присутність.
“Цього разу мета – не прапори й сліди, – заявив Айзекман. – Цього разу мета – залишитися”.
NY Times зауважує, що Китай переслідує схожі цілі через дві програми, які, ймовірно, зіллються: пілотовані місії під контролем військових і цивільні роботизовані місії.
Обидві програми спираються на компоненти, які здебільшого виробляє China Aerospace Science and Technology Corporation – структура, що поєднує промислову й військову експертизу. Це означає, що вони використовують спільні ключові технології.
NASA більшою мірою покладається на приватних підрядників.
Юйці Цянь, місячний геолог з Університету Гонконгу, який працює над китайськими місячними місіями, сказав, що оскільки перша китайська пілотована місія проходитиме частково тим самим маршрутом, який давно проклали місії Apollo, науковці мають більше свободи для експериментів. За його словами, китайські програми дослідження рухатимуться в ритмі, заданому багато років тому, незалежно від того, що робить Artemis.
“Насправді на китайському боці немає жодного тиску. Ми робимо це вільніше”, – сказав доктор Цянь в інтерв’ю. “Я не думаю, що Китай сприймає це як перегони”, – додав він.
Ось що відомо про китайську пілотовану місячну місію та як її складові співвідносяться з аналогами NASA.
Носій
Для висадки на Місяць Китай планує використовувати державну ракету Long March 10. Вона заввишки приблизно з 30-поверховий будинок і має сім двигунів у нижній частині – секції, відомій як перший ступінь.
Під час початкових випробувань китайські науковці запускали двигуни ракети, коли вона була жорстко закріплена на місці. А в лютому вони запустили п’ять із семи двигунів і підняли перший ступінь на висоту понад 100 км. Потім він упав у море.
Китай відстає від Сполучених Штатів у ракетних технологіях, і цей розрив сповільнив його спроби конкурувати з супутниковою мережею Starlink від SpaceX на низькій навколоземній орбіті. Китай не має багаторазової ракети, яка могла б зрівнятися з Falcon 9 від SpaceX.
Окремі частини Long March 10 з часом можуть стати багаторазовими, але для місячних місій це менш важливо, адже їх запускають рідше, ніж ракети для виведення супутників на орбіту.
Американський носій Space Launch System – помітно удосконалений порівняно із системою, яка вперше доставила астронавтів на Місяць. Це потужна і складна ракета, зібрана з компонентів, вироблених NASA та кількома підрядниками.
Ракету використовували небагато разів, але в середу вона стартувала у своїй першій пілотованій місії на тлі чистого блакитного неба. Для NASA це була велика перемога, і очікується, що частіші запуски в межах нового плану Artemis допоможуть усунути решту недоліків.
“Для ракетників у центрі управління запуском це велике свято”, – сказав після старту заступник адміністратора NASA Аміт Кшатрія.
“Ракетники тепер можуть вийти й погратися”, – сказав він.
Космічний корабель
Китай розробляє новий космічний корабель під назвою Mengzhou, або “Корабель мрії”, який зможе перевозити до семи астронавтів. Його проєктують як для місячних місій, так і для польотів до китайської космічної станції, що перебуває приблизно за 280 миль над Землею.
Корабель доставлятиме астронавтів на місячну орбіту. Там він зістиковуватиметься з посадковим модулем, який доправить астронавтів на поверхню Місяця. Китай планує провести місячну місію за допомогою двох запусків, частково тому, що не має достатньо великого носія.
Пізніше цього року Китай перевірить здатність “Корабля мрії” зближуватися і стикуватися з китайською космічною станцією. Подібні орбітальні стикування вже випробовували в роботизованих місячних місіях.
Останнє випробування “Корабель мрії” пройшов у лютому, коли продемонстрував здатність аварійно перервати політ у перші хвилини запуску. За повідомленнями державних медіа, корабель успішно відокремився від ракети за умов максимального навантаження.
Американський корабель Orion вперше випробували у 2014 році, і він перебуває на більш просунутому етапі розробки. Як зазначає NY Times, саме Orion доправить чотирьох астронавтів у місії Artemis II. Під час цієї місії NASA тестуватиме його системи життєзабезпечення та контролю середовища.
Посадковий модуль
Кожен, хто бачив кадри місії Apollo 11, пам’ятає посадковий модуль – наукове диво, що виглядало як химерна конструкція із золотої фольги та крихкого металу.
Китайська версія місячного посадкового модуля під назвою Lanyue, або “Обіймаючи Місяць”, утілює в собі десятиліття вдосконалень. Відповідно до проєкту місії, після того, як астронавти пересядуть у нього на орбіті, модуль вирушить до місячної поверхні. Там він слугуватиме їм тимчасовим домом, центром обробки даних і джерелом енергії. Для повернення астронавтів модуль знову злетить і зустрінеться з кораблем на орбіті Місяця.
У серпні Китай випробував прототип, провівши його над поверхнею, створеною як імітація місячних кратерів і нерівностей.
Сполучені Штати поки не мають посадкового модуля – частково через складність запланованої місії. SpaceX розробляє свій варіант, Starship, і знову випробує його у квітні. Blue Origin також розробляє ще один посадковий модуль.
NASA планує наступного року запустити місію під назвою Artemis III, під час якої перевірять роботу посадкових модулів поблизу Землі. За словами представниці NASA Лорі Глейз, агентство використає той модуль, який буде готовий першим.
Скафандри
Для виходів у відкритий космос китайські астронавти отримають скафандри під назвою Wangyu, або “Погляд у космос”.
Скафандри Wangyu будуть компактнішими версіями тих, що використовуються на китайській космічній станції. Вони матимуть антивідблисковий візор, камеру з кожного боку шолома та панель керування на грудях.
Дизайн цих скафандрів наслідуватиме традиційні обладунки, щоб астронавти виглядали “більш енергійними й величними”, – розповів один із посадовців державним медіа. Очікується, що цього року скафандри пройдуть додаткові випробування.
Як зазначає NY Times, США модернізують свої скафандри, щоб зробити їх гнучкішими й забезпечити кращий захист від суворого середовища на Місяці. NASA уклало контракт на скафандри, які зможуть підтримувати астронавтів до восьми годин поза межами їхнього апарата.
Джерело: New York Times
