Короткий підсумок події в конкретній частині Ірану за 5 квітня 2026 року.
Для кращого розуміння: далі йдеться про район на північ від міста Дехдашта в провінції Кохгілує і Бойєр-Ахмад на південному заході Ірану. Приблизно за 350 км на схід від Басри (другого за величиною міста Іраку). Саме там другий член екіпажу F-15E ВПС США, збитого двома ночами раніше, полковник за званням, переховувався десь у сільській місцевості.
Отже, “за трьома горами на північ” від Дехдашта є гарна невелика пишно-зелена долина з кількома селами, зокрема Кух-е Сіях і Дехно Мілас: саме тут, як відомо, КВІР зосередив частину своїх басиджів, по суті, велику кількість озброєних місцевих, для власної пошукової операції щодо збитого американського пілота.
Велика колона озброєних місцевих рушає в напрямку району, де переховувався збитий член екіпажу ВПС США.
Американська бойова пошуково-рятувальна операція (БПРО) для порятунку збитого члена екіпажу передбачала введення в Іран великої групи спецпризначенців. Настільки великої, що для цього знадобилися два транспортні літаки сімейства C-130. Наразі неясно, чи це були HC-130J, чи MC-130J, чи щось інше: відомо лише, що вони приземлилися всередині Ірану. Ймовірно, окрім спецпризначенців, вони також доставили один або два гелікоптери MH-6 Little Bird (такі, як використовує, наприклад, Task Force 160 Армії США): вони невеликі, їх можна запакувати у вантажний відсік будь-якого C-130, швидко розвантажити, зібрати, а потім застосувати для розвідки та/або вогневої підтримки.
Отже, в певний момент упродовж ночі, і американські спецпризначенці, і басиджі зійшлися в одному районі, що призвело до “великої перестрілки”. Не лише американські спецпризначенці, а й кілька A-10C та MH-6 Little Bird, імовірно, також MQ-9, відкрили вогонь по іранцях, які наближалися до місця, де переховувався збитий член екіпажу. Є повідомлення, що американці “бомбили” не лише Кух-е Сіях і Дехно Мілас, а навіть і сам Дехдашт: подробиці тут поки що надто плутані, щоб говорити, напевно.
Тінь, імовірно, одного з гелікоптерів MH-6 Little Bird, зафіксована рано-вранці 5 квітня десь у районі Кух-е Сіях – Дехно Мілас.
Іранці зазнали численних втрат, тоді як американці зрештою знайшли свого збитого полковника, підібрали його і вивезли разом з усіма іншими американськими учасниками операції.
Єдина проблема на той момент полягала в тому, що один із C-130, використаних для доставки групи БПРО до Ірану, застряг у м’якому ґрунті. Тому ВПС США направили ще два або три додаткові C-130, щоб вони приземлилися там, евакуювали задіяних спецпризначенців і збитого пілота, а потім близько 05:40 за місцевим часом (схід сонця в Ірані) підірвали той транспортний літак, який уже не можна було підняти в повітря.
Тліючі уламки знищеного C-130 ВПС США. Місцеві повідомляють, що під час відходу американські сили також підірвали “два гелікоптери Black Hawk”. Альтернативні повідомлення згадують “два MC-130 і щонайменше один MH-6”. Проте доказів цього я поки не знайшов.
Наведене нижче фото підтверджує, що щонайменше один гелікоптер MH-6 Little Bird (який використовують американські спецпризначенці: наприклад, Task Force 160) був підірваний під час американського відходу. Зверніть увагу на п’ятилопатевий гвинт на передньому плані внизу ліворуч.
Ось і все. Принаймні настільки, наскільки це можна сказати з бодай якоюсь часткою впевненості. Я певен, що ще багато пов’язаних із цим історій, а можливо, і голлівудський фільм, з’являться рано чи пізно.
Щойно усвідомив, що мені надзвичайно цікаво спостерігати, як люди просто не розуміють самої суті БПРО-операцій такого типу.
Пані та панове: коли запускають операцію такого типу, йдуть за тим, щоб витягти хлопця чи дівчину. Вартість не має значення: цілком неважливо, скільки літаків, гелікоптерів тощо буде втрачено. Єдине, що має значення, – це витягти хлопця чи дівчину і всіх, хто бере участь у його чи її порятунку. Крапка.
Чому все роблять саме так…?
Ще один короткий текст, викликаний тим, що, схоже, існує велика плутанина щодо перебігу та результату американської БПРО-операції з порятунку члена екіпажу збитого F-15E.
Багато речей військові роблять так, як цивільні ніколи не зробили б. Особливо це стосується американських збройних сил, а ще більше сил спеціальних операцій США. Тут, якщо вживати гіперболу, можна сказати: “техніка, забезпечення та боєприпаси не мають значення: значення має результат” – тим більше у війні, такій суперечливій, як ця.
Чи має ВПС США стільки-то і стільки C-130J, HC-130J та/або MC-130J у придатному до операцій стані: “немає значення”? Скільки MH-6 Little Bird є у складі 160-го авіаційного полку спеціальних операцій (повітряно-десантного; також відомого як “Task Force 160/TF.160”) Армії США: “немає значення”. Немає значення, який педофільний покидьок сидить у Білому домі або який алкогольно-кокаїновий наркоман керує Пентагоном: значення має піти й витягти всіх.
Через це з наявних нині доказів можна зробити чимало висновків. Насправді, це просто, якщо тримати в голові підготовку, техніку та ситуацію: уже самі по собі вони допомагають дійти висновків про доктрину, а отже, і про стратегію, і навіть про тактику.
Район, де перебував збитий американський пілот, – це район Дехдашта. Це приблизно 240 км від острова Бубіян у Кувейті. Бубіян – це щось на кшталт “найближчого підтвердженого району, де розгорнуті збройні сили США” (раніше ми бачили, як розрахунки M142 Армії США запускали свої ракети по прикордонному переходу Шаламче між Іраном та Іраком).
На мапі і в теорії ситуація виглядала погано, з огляду на “концентрацію” іранських збройних сил навколо району, де перебував збитий пілот. Подивіться сюди:
“TFB.xx” означає “Тактична база винищувачів”, тобто велику іранську авіабазу. Можна стверджувати, що TFB.5 КВІР перебрав під свій контроль понад десять років тому, і відтоді вона використовується для БпЛА. TFB.6 і далі залишається базою 61-го винищувального крила ВПС Ірану, оснащеного F-4E. Приблизно за 250 км на північ від Дехдашта розташована TFB.8: головна база флоту F-14 ВПС Ірану. Так, і TFB.6, і TFB.8 неодноразово ставали цілями ударів, а іранський парк F-14 оголошували “знищеним”. Але відтоді ми бачили Tomcat ВПС Ірану у дії. Тож це була загроза, яку просто не можна було ігнорувати.
Тим більше, що група БПРО мусила зважати на велику кількість баз Іранської армії та КВІР у “трикутнику” Махшахр – TFB.5 – Бушир/TFB.6. Усі вони добре оснащені засобами ближньої протиповітряної оборони, включно з ПЗРК, зенітними гарматами…, а в таких ситуаціях навіть штурмові гвинтівки можуть бути смертельно небезпечними.
Це означало, що операцію потрібно було підтримувати власними перехоплювачами та винищувачами-бомбардувальниками. У ВПС США вони нікуди не вирушають без підтримки E-3G AWACS та танкерів KC-46 або KC-135. Тобто, скажімо, 1 E-3G, 4-8 KC-46/KC-135, і по одній ланці (чотири літаки) F-35A, F-15E, F-16, плюс щонайменше пара A-10C у ролі “Sandys”: літаків безпосередньої підтримки групи БПРО. Щоб доповнити картину: не забувайте про БпЛА та ударні БпЛА, особливо MQ-9.
Тепер щодо групи БПРО…
Раніше ВПС США для таких завдань використовували гелікоптери MH-53 Super Jolly Green Giant, як це було під час евакуації двох збитих пілотів у Сербії у 1999 році. Але MH-53 були зняті з озброєння ще у 2008 році й замінені HH-60W Jolly Green III. Вочевидь, два Jolly Green III, які були “достатньо близько” до місця події, напередодні були обстріляні іранськими поліцейськими під час підбору та евакуації першого з двох збитих членів екіпажу F-15E.
Кадр із відео, на якому видно, як іранські поліцейські виходять зі свого (цивільного) автомобіля, щоб відкрити вогонь зі штурмових гвинтівок по першому з двох HH-60W Jolly Green III, що пролітав повз.
Теоретично іншим варіантом було б задіяти OV-22 Osprey або гелікоптери MH-53 Super Stallion Корпусу морської піхоти США. Проте, схоже, вони були надто далеко. Ось вам і супергеніальне планування цієї війни…
Але саме такими думками люди, які керують збройними силами США, не переймаються. Десь вище або, що значно ймовірніше, нижче ланцюгом командування. Усе це, схоже, призвело до ідеї завантажити два або навіть чотири гелікоптери MH-6 Little Bird TF.160 на борт двох C-130J (або двох MC-130J) і переправити їх до Ірану. Там приземлитися, знову зібрати MH-6, відправити їх підібрати збитого льотчика, евакуювати його, повернутися до C/MC-130J, знову завантажити всіх на борт і вибратися звідти. Якнайшвидше.
Чи було це “небезпечно”?
Звісно, було. Але ж ніхто не казав, що операцію проводили “найкоротшим маршрутом” – за жовтою лінією на наведеній вище мапі. Цілком можливо, що десь на півночі, скажімо, на схід від Дезфула, була здійснена демонстраційна операція, щоб відволікти і/або заплутати іранців. Річ у тім, що C/MC-130J мають достатню дальність, щоб пролетіти “над усім Іраном і назад”, перш ніж знижуватися в район Дехдашта.
Потім C-130 або MC-130 приземлилися десь у Кувейті, дозаправилися, одночасно забрали групу БПРО й завантажили свої два або чотири MH-6. Перевага останніх у тому, що вони настільки малі й легкі: якщо скласти гвинт, вони акуратно поміщаються у вантажний відсік C-130. Подивіться на фото, де один із них виштовхують із MC-130.
Ключовим питанням було знайти придатну передову базу: місце, де C/MC-130 мали приземлитися й розвантажити MH-6 та операторів DELTA Force. Можливо, все справді так, як дехто каже, і американці пішли аж до малої злітної смуги в національному парку Кола Газі, приблизно за 50 км на південний захід від Ісфахана. Наразі я просто не певен. Або ж вони обрали якийсь подібний майданчик ближче до збитого пілота, десь у районі Дехдашта.
Так чи інакше, C/MC-130 швидко приземлилися там, екіпажі розвантажили MH-6, зібрали їхні гвинти й приступили до дії. Можливо, кожен транспортник перевозив по два MH-6, і можливо, один або два MH-6 виконували роль ударних машин (конфігурація, видима на фото вище, включно з мініганами та некерованими ракетами), тоді як інший (або інші два) перевозив операторів DELTA. Наразі не певен: дізнаємося найближчими днями. Достеменно відомо, що і MH-6, і оператори DELTA мають відмінну підготовку, а вони самі й їхні MH-6 чудово оснащені для нічного бою.
За підтримки A-10C і MQ-9 група БПРО рушила за збитим пілотом. І оскільки, схоже, приблизно в той самий час туди ж підійшла чимала група місцевих племен та/або басиджів, виникла серйозна перестрілка: іранці повідомляють про 9 загиблих і 7 поранених. Американці повідомляють, що взагалі не зазнали втрат. Нічого дивного, з огляду на американську підготовку, прилади нічного бачення й вогневу міць.
Щойно вони підібрали збитого пілота, MH-6 повернулися з групою БПРО і пілотом до C/MC-130, які чекали. Але тут виникла проблема. Схоже, один або обидва MC-130J загрузли в м’якому піску поза смугою під час розвороту, коли перегруповувалися, виконуючи поворот на 180 градусів для зльоту. Можливо, вже після повторного завантаження MH-6 у вантажні відсіки…
Суть у тому, що, коли КВІР вже сідав їм на хвіст, іншого виходу, крім як викликати додаткові C-130 або MC-130, щоб їх звідти забрати, не було. Поки група БПРО чекала на землі, периметр прикривали F-22, F-35, F-15, F-16… плюс A-10C і MQ-9. І зрештою, коли настав час, це означало, що обидва MC-130 і два MH-6 у їхніх вантажних відсіках довелося підірвати, щоб вони не потрапили до рук іранців.
Кадр із відео, знятого БпЛА та оприлюдненого в Ірані, на якому видно вигорілі уламки одного (чи єдиного?) C-130 або MC-130J, знищеного американськими силами, що відходили, разом з одним (або двома?) MH-6.
Підсумок: я можу лише повторити, що для загального результату цієї операції немає значення, скільки техніки було втрачено в її ході. Чи це були 2 MC-130J і два MH-6, як багато хто каже, чи будь-яка інша комбінація: це питання для бухгалтерів уже після війни. Якщо є сумніви, зважте на те, що ВПС США і ВМС США тим часом уже витратили приблизно 1 750 із приблизно 2 300 ракет AGM-158, наявних на початку цього конфлікту. Ось наскільки “серйозно” США до цього ставляться. Це “незалежно від ціни”. Саме тому IQ47 і компанія торочать про “знищено” та “повернуто в кам’яну добу”, коли йдеться про Іран (і обіцяють ще більше).
Що стосується цієї операції, то значення мало одне: витягти пілота, цілого полковника, з Ірану й повернути всіх назад. Холодний факт полягає в тому, що американці зайшли, забрали збитого пілота, і всі вийшли. Незалежно від ціни. І саме це вони й зробили.
Змиріться з цим і прийміть це. У цій війні відбувається ще багато чого, що варте вашої уваги.
Джерело та ще джерело
