Танки та дрони. У Китаю є бойовий план, щоб перемогти армію США – Майкл Пек

Танки та дрони. У Китаю є бойовий план, щоб перемогти армію США – Майкл Пек

Статті
Оглядач з безпекових та оборонних питань Майкл Пек, який спеціалізується на військових технологіях, стратегічних питаннях та військовій історії, розповідає про потенційне зіткнення американських та китайських сил бригадного рівня та про те, які наслідки це матиме для армії США. Зокрема, він посилається на дослідження та аналіз Командування трансформації та підготовки армії США. Майкл Пек констатує: Китай застосував би танки й дрони проти армії США у загальновійськовій війні.

Востаннє Китай і США вели велику наземну битву під час Корейської війни майже 75 років тому. Але тієї китайської армії, складеної з погано оснащених селян, яка все ж небезпечно наблизилася до того, щоб витіснити сили США з Корейського півострова, давно вже немає. Якщо американські війська воюватимуть проти сучасної Народно-визвольної армії Китаю, вони зіткнуться з противником, значно досконалішим у технологічному й тактичному сенсі, ніж у 1950 році.

Еволюцію НВАК можна побачити на прикладі сценарію, нещодавно змодельованого експертами армії США: що станеться, якщо китайська важка загальновійськова бригада (HCAB) зіткнеться з бригадною бойовою групою армії США (BCT)? Це приблизно рівнозначні підрозділи чисельністю близько 5 тисяч військових кожен.

Відповідь така: китайська бригада застосувала б танки, дрони, артилерію, ракети, засоби радіоелектронної боротьби та агресивну тактику, щоб дезорганізувати й знищити американського противника, йдеться в аналізі Командування трансформації та підготовки армії США (T2COM).

Інакше кажучи, китайська армія застосувала б той самий підхід, що й армія США. Вона вела б загальновійськовий бій, поєднуючи різні сили, щоб спочатку паралізувати американську бригаду, а потім оточити й знищити дезорієнтовані та безпорадні американські війська.

Коли китайська бригада атакує американську бригаду

Китайська доктрина передбачає підготовку поля бою за тиждень до того, як китайська важка бригада почне наступ. Групи спецпризначення проникали б в американські бойові порядки й запускали б малі дрони, щоб виявити позиції оборонців, тоді як артилерія, ракети й диверсійні групи завдавали б ударів по американських складах постачання, командних пунктах та артилерійських позиціях.

У момент N розпочався б власне наземний штурм, метою якого було б знищення американської бригади протягом 24 годин. Атака розпочалася б із відволікаючого маневру двох або трьох важких загальновійськових батальйонів із 30-50 основними бойовими танками Type 96 і бронетранспортерами Type 04A, за підтримки 120-мм мінометів, дронів-камікадзе, засобів ППО та ударних гелікоптерів. Це угруповання намагалося б відвернути увагу американців від справжнього напрямку головного удару.

До N + 8 годин, якщо все піде за планом, американські війська будуть сковані, їхню артилерію буде придушено, зв’язок порушено, а дрони нейтралізовано. Саме тоді головні сили наступу почнуть штурм.

Танки й бронетранспортери просуватимуться вперед, а попереду йтимуть бойові інженери, машини для розмінування й мобільні мостові системи для подолання перешкод. Штурмові підрозділи прикриватимуться димом і діятимуть за підтримки інтенсивного обстрілу.

Якщо прориву буде досягнуто, тоді настане вирішальний удар. До N + 20 годин китайська бригада глибоко просунеться в американську оборону, розгромить підрозділи забезпечення, ізолює оборонців і доб’є їх. Після цього китайські сили закріпляться, щоб витримати будь-яку контратаку США.

Коли американська бригада атакує китайську бригаду

В обороні китайська важка загальновійськова бригада спиралася б на артилерію, дрони та агресивні контратаки, щоб відбити штурм американської бригади. “Бригадна бойова група армії США, атакуючи важку загальновійськову бригаду армії НВАК, зіткнулася б з активною, гнучкою й глибоко ешелонованою системою, створеною для того, щоб затягнути сили, які атакують, виснажити їх, влаштувати засідку, а потім знищити вирішальним контрударом”, – йдеться в дослідженні T2COM.

Коли американські війська наблизилися б до китайських позицій на 13-20 кілометрів, за ними стежили б китайські групи спецпризначення з малими дронами, а також дошкуляли б артилерійським вогнем і засідками. Коли вони увійшли б до зовнішньої китайської зони оборони – приблизно за 3-5 кілометрів від головного оборонного поясу, вони натрапили б на “складні перешкоди, протитанкові й протипіхотні мінні поля, траншеї, взаємопов’язані опорні позиції та укріплені пункти”, покликані спрямувати атакувальну сторону в зони ураження.

Але це було б лише прелюдією до м’ясорубки: нападники потрапили б під потужний вогонь із головної китайської зони оборони, яку підтримували б артилерія, дрони й ударні гелікоптери. Американський вогонь у відповідь ускладнювали б хибні цілі, наприклад надувні танки, а також теплове маскування для введення в оману теплових сенсорів.

Коли нападників буде виснажено й виведено з рівноваги, тоді послідує контратака одного або двох батальйонів, щоб вибити їх із китайських позицій. А якщо американська атака виявиться успішною, китайська бригада здійснить організований відхід під прикриттям ар’єргардних підрозділів.

Чи спрацює китайська бойова тактика?

Будь-яка військова доктрина на папері звучить добре. російська доктрина станом на 2022 рік створювала враження, що російська армія перетворилася на гнучку, сучасну силу XXI століття. Натомість сили, які вторглися в Україну, нагадували незграбні й негнучкі армії Другої світової війни та холодної війни.

Проте важливо те, що китайська доктрина не звучить як доктрина держави, яка відчуває себе військово слабшою за США. Китай ішов на війну у 1950 році, знаючи, що йому доведеться покладатися на масовість, маневр і раптовість, щоб компенсувати перевагу американської вогневої потужності.

Сучасна китайська доктрина свідчить про впевненість у тому, що китайські війська можуть перемогти США в прямій загальновійськовій війні. Як і під час Корейської війни, китайські сили також використали б те, що вони вважають слабкими місцями США, передусім американську залежність від складних систем командування й зв’язку.

Після двох десятиліть зосередженості на контрповстанських діях малими підрозділами цілком закономірно постають питання щодо здатності армії США вести великі бойові операції. Востаннє армія США стикалася із серйозним противником у механізованій війні під час боїв проти танкових дивізій Гітлера у битві за Арденни в 1944 році.

З іншого боку, Китай не воював відтоді, як здійснив невелике короткочасне вторгнення до В’єтнаму у 1979 році. Він також не має досвіду ведення великомасштабних механізованих операцій. Три мільйони “добровольців” НВАК, які воювали в Кореї, були переважно піхотинцями. Сучасне китайське військо також уражене корупцією та постійними чистками серед старших офіцерів.

Чи буде бойовий план НВАК ефективним, ще належить побачити. Але в будь-якому разі американські війська зіткнулися б із новим типом китайського противника.

Джерело: Uncommon Defense

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *