Північна Корея розташована за п’ять тисяч миль від Британії, проте культ особи в Пхеньяні безпосередньо загрожує і британцям. Режим керує глобальною мережею кіберзлочинців, через чиї шахрайські схеми може постраждати кожен житель країни. Отримані кошти фінансують ядерну програму, яка, за словами диктатора Кім Чен Ина, розвивається “експоненційними темпами” і йде “цілком і остаточно незворотним шляхом”.
Дехто може сприйняти ці слова як звичайну пропагандистську браваду – тим паче, що режим змальовує життя у державі рабської праці, де доходи становлять лише одну п’ятдесяту від рівня капіталістичної Південної Кореї, мало не раєм на землі. Але правда в тому, що міжнародні зусилля стримати ядерну програму цієї країни-ізгоя повністю провалилися. Північна Корея будує дедалі більше й кращих ракет з потужнішими боєголовками та працює над новими способами їх запуску. Її флот, який ще нещодавно був посміховиськом, за оцінкою нової доповіді австралійського аналітичного центру ASPI, перетворюється на “інструмент ядерного примусу”.
Одна з причин цього провалу – байдужість хаотичної адміністрації Білого дому. Інша – росія та Китай, які колись хоча б удавали, що підтримують міжнародні санкції, тепер відкрито опікуються режимом у Пхеньяні. Після візиту путіна туди в червні 2024 року Північна Корея почала постачати боєприпаси та військових для війни кремля проти України в обмін на технічну й економічну допомогу.
Перший етап: неякісна допомога
Мільйони артилерійських і мінометних снарядів, які Північна Корея спочатку передала росії, були настільки неякісними, що навіть росіяни вважали їх небезпечними. Вони пошкоджували стволи гармат, калічили й убивали військових, які ними користувалися. Поставлені ракети були вкрай неточними. Надіслані до росії 14 тисяч північнокорейських військових мали погану підготовку, слабке озброєння і недостатній вишкіл. Рівень втрат серед них перевищив 50 відсотків.
Другий етап: новий масштаб
За словами президента Зеленського, найближчими місяцями на війну проти України можуть відправити до 50 тисяч північнокорейських військових. Можливо, разом із сотнями тисяч щойно мобілізованих росіян вони спробують просто задавити українську оборону чисельною перевагою.
Північнокорейські виробники озброєнь побачили, як їхня продукція працює у важких бойових умовах, і підвищили стандарти якості. Допомогли й російські поради та технічна підтримка. Точність північнокорейської зброї зростає. За даними української розвідки, до росії, ймовірно у Воронезьку область, уже перекидають елітний підрозділ із 90 північнокорейських військових, оснащений щонайбільше 120 балістичними ракетами та шістьма пусковими установками.
росія вже використовує 40 поставлених ракет із смертоносними наслідками. Цього тижня удар північнокорейською ракетою вбив сімох цивільних працівників металургійного комбінату в Запоріжжі – менше ніж за два дні їзди від Британії. Інша ракета нещодавно зруйнувала будинок у селі Радушне, убивши п’ятьох членів родини Воронових. Ще п’ятьох вважають зниклими безвісти – триває ДНК-експертиза фрагментів тіл. Просто ще одна цифра в довгому переліку трагедій.
Стратегічна проблема для Києва
Допомога з Пхеньяна перетворюється на серйозну стратегічну проблему для України, яка гостро потерпає від нестачі засобів протиповітряної оборони та намагається захистити понівечені промисловість, інфраструктуру та міста від ударів. Особливе занепокоєння викликають важливі мости.
Це має значення і для Південної Кореї. На саміті НАТО в Анкарі минулого місяця я почув від південнокорейських джерел, наскільки їх тривожить те, що північний режим набуває досвіду сучасної війни. Десятиліттями північнокорейські збройні сили потерпали від міжнародної ізоляції – і щодо вишколу, і щодо озброєння. За даними південнокорейської розвідки, досвідчені бійці, які повернулися додому після 2024 року, здобули цінний бойовий досвід застосування дронів, засобів радіоелектронної боротьби та сучасної тактики. Ще 9,5 тисячі військових відтоді залишаються в росії. Вони, схоже, переважно займаються розмінуванням та іншими небойовими завданнями, але й далі накопичують корисний досвід.
Залежність кремля від північнокорейської допомоги – принизлива ознака слабкості росії. Але ця допомога послаблює те, що могло б стати найкращим шансом України перемогти у тому, що Зеленський називає “битвою за небо”, яка визначить результат війни. Далекобійні атаки вглиб росії завдають нищівної шкоди її економіці, особливо енергетичній системі. На середніх дистанціях українські удари по лініях постачання роблять утримання окупованого Криму дедалі складнішим.
Протиповітряна оборона: “структурна” криза
Натомість у протиракетній обороні Україна переживає “структурну” кризу, за визначенням Фабіана Гоффманна, аналітика й автора бюлетеня Missile Matters. Їй гостро бракує ракет-перехоплювачів.
Навіть якщо союзники активізуються і почнуть передавати такі перехоплювачі, ця зброя коштує в кілька разів дорожче за ракети, які вона збиває. Навіть якщо президент Трамп припинить зволікати й надасть Україні ліцензію на виробництво перехоплювачів Patriot, що довели свою ефективність, знадобляться роки, щоб узгодити всі деталі та запустити виробництво. Власні розробки допоможуть, але не в найближчі, найнебезпечніші місяці.
Союзники могли б зробити більше: будь-які спроби закрити цю прогалину кращі за бездіяльність. Але всій Європі, особливо Британії, бракує засобів протиповітряної оборони. Жодна країна не змогла б самотужки захиститися від такого натиску, якого зазнає Україна. росія це добре розуміє.
Що справді може змінити ситуацію
Справді змінити правила гри може допомога Україні на інших напрямках. Військовий пріоритет – бити не по “стрілах”, а по “лучниках” – по підприємствах, де виробляють ракети, та пускових позиціях у росії. Для цього треба нарощувати українське виробництво засобів глибокого ураження та й далі підвищувати їхню ефективність.
Ще дієвіше було б використати політичні вразливості росії – відкритими й таємними засобами вести когнітивну війну, підриваючи довіру до режиму. Однією з цілей має стати союз з оперетковою диктатурою Північної Кореї. Багатьох росіян він непокоїть, адже репресії ведуть їхню країну тим самим шляхом. У когнітивній війні проти Заходу росія використовувала жадібність, щоб послабити санкції, і поширювала дезінформацію, розпалюючи розбрат, страх і образу. Настав час переграти її за її ж правилами.
Джерело: The Times
