Україна має зосередити удари на нафтовій системі росії. Надії на Трампа лише дають путіну час – Філліпс О’Брайен

Кампанія України проти російської нафтової інфраструктури має бути пріоритетом

21-22 серпня українці завдали удару по російському Новокуйбишевському нафтопереробному заводу в Самарській області. Цей об’єкт розташований приблизно за 1600 км від України. Атака сталася лише через день після того, як українці атакували ще один великий НПЗ у Пермі, який також розташований приблизно за 1600 км від України.

Це свідчить про нещодавнє відновлення та посилення ударів по нафтопереробних заводах – тенденцію, яку іноді залишають поза увагою в дискусіях про кампанію проти Wildberries тощо.

Однак, як засвідчили події минулого тижня, не стільки самі ці атаки, скільки інші дані, що з’являються останнім часом, свідчать: кампанія проти нафтової інфраструктури росії починає давати стратегічний ефект. Якщо Україна зможе підтримувати цей темп, розширювати кампанію та неодноразово бити по тих самих цілях, або не даючи їх відремонтувати, або зводячи нанівець швидкі ремонти, – російська нафтова система може почати руйнуватися.

Майже два з половиною роки тому  – невже справді минуло стільки часу?  – я підсумував і переваги, і труднощі такої кампанії проти паливної системи росії. Я наголошував, що ключове значення мають не ефектні разові атаки, а повторні удари, які перешкоджають ремонту та відновленню.

Ось як я підсумував це в тому матеріалі:

“Інакше кажучи, не дайте драматичним фотографіям ввести вас в оману. Систему виробництва нафтопродуктів можна відремонтувати, а тимчасові втрати в одних місцях —– компенсувати резервними потужностями в інших. Саме тому вище я так наголошую на запасах. Щоб це спрацювало, Україна має продовжувати кампанію певний час і атакувати й повторно атакувати,  численні об’єкти. Це непросто”.

Проблема, з якою відтоді стикалася Україна, полягає в тому, що вона не завдавала послідовних і повторних ударів по тих самих НПЗ, щоб остаточно вивести їх з ладу. Україна то нарощувала інтенсивність кампанії, то знижувала її, била по нових НПЗ, але потім, що особливо прикро, наче забувала про інші заводи, які атакувала раніше.

Нарешті, протягом останніх кількох місяців українці почали робити те, що потрібно. Ось графік на основі даних Bloomberg.

Нинішня інтенсивність атак усе ще не ідеальна. Навесні 2026 року протягом двох місяців кількість ударів по НПЗ різко й прикро скоротилася. Однак тепер зосередження на всій системі нафтової інфраструктури стало очевиднішим, а удари по НПЗ, трубопроводах і портах починають розхитувати всю систему.

Щодо НПЗ, то, як я намагався пояснити ще кілька років тому, повторні удари нарешті підточують здатність росії ремонтувати ці об’єкти. Ось складений мною графік атак на 11 найбільших російських НПЗ цього року. Я перевірив дані, але частина інформації походить лише з українських джерел – вони досі були надійними, однак я хотів це окремо зазначити.

Одинадцять найбільших НПЗ і що з ними сталося

Найбільші НПЗ росії під ударами, 2026 рік

CDU – це установка первинної перегонки сирої нафти; якщо ви хочете докладніше дізнатися, чому важливо уражати певні критичні вузли НПЗ, у цьому матеріалі, написаному майже два роки тому, все пояснено. Він може стати корисним нагадуванням.

Схоже, здатність росії постійно ремонтувати ці об’єкти нарешті починає слабшати. Михайло Ходорковський, який керував найбільшою російською нафтовою компанією, перш ніж путін усунув його з бізнесу, опублікував надзвичайно цікавий тред про те, що, можливо, відбувається з російською паливною системою та які проблеми виникають із ремонтом. Якщо коротко, росіяни намагаються тримати систему на плаву завдяки постійним короткостроковим ремонтам – фактично латкам. Але це може працювати лише до певної межі, після якої система почне відмовляти. Коли це станеться, наслідки будуть доволі драматичними.

Нинішнє посилення атак знову спричиняє в росії кризу з нормуванням пального. Ось як вона розвивалася протягом останніх кількох місяців, якщо оцінювати за кількістю російських регіонів, де запроваджено ті чи інші обмеження.

Нормування пального поширилося з кількох регіонів на більшу частину країни

Географічне поширення обмежень на пальне, 2026 рік

Ось матеріал Meduza з найсвіжішими даними та прикладами того, як ці обмеження поширюються.

Тепер це б’є по російських доходах, і становище може значно погіршитися. Через зупинку НПЗ росії довелося перейти до експорту сирої нафти – усі нафтопродукти їй потрібно залишати для власного споживання і навіть купувати готове пальне на світовому ринку та імпортувати його до росії.

Отже, росія експортує менш прибуткову сиру нафту й водночас змушена витрачати вкрай потрібний їй капітал на імпорт пального. Війна Трампа з Іраном створила для путіна певний запас міцності, підтримуючи дуже високі ціни на нафту, а отже, такі країни, як Індія та Китай, купують усе, що росія здатна продати. Однак якщо кампанію проти НПЗ доповнити настільки ж ефективною кампанією проти портів (пам’ятаймо, що США тиснуть на Україну, аби нафта й далі виходила з російських портів), тоді не спрацює навіть це, а фінансова криза росії може увійти в смертельну спіраль. Їй доведеться імпортувати дороге готове пальне, а водночас експортуватиме значно менше сирої нафти.

Саме тому ця кампанія така важлива. Не через вплив на моральний дух росіян чи побутові незручності, а тому, що зрештою це найкращий спосіб позбавити будь-яку воєнну машину того, без чого вона не може існувати, – грошей. росія, яка не здатна заробляти на експорті нафти й нафтопродуктів, – не є ані великою державою, ані навіть середньою економічною потугою. Це економічна руїна.

Ось чому саме паливна система має бути головним пріоритетом кампанії.

Примітка: це не означає, що атакувати слід лише її; просто вона завжди має бути найвищим пріоритетом. Далі я поставив би засоби зв’язку, виробництво озброєнь і стратегічний транспорт. Але докладний розгляд усього цього потребував би окремого матеріалу.

Афера Трампа доходить до свого закономірного завершення – більше часу для путіна

Уявіть собі: після всього цього очікування з’ясувалося, що Трамп вирішив не допомагати Україні й не став тиснути на Ілона Маска, щоб той надав українцям доступ до Starlink для ударів по стратегічних цілях у росії. Минулого тижня FT опублікувала матеріал про це, який переказали й інші видання.

Це була друга частина трампівської афери, що тривала все літо.

Перша частина, яка розсипалася кілька тижнів тому, полягала в обіцянці надати Україні ліцензію на виробництво перехоплювачів Patriot. Усе це було частиною потоку вкрай оманливих повідомлень, який наприкінці липня заполонив пресу: мовляв, Трамп “прихильніше ставиться” до України, українська стійкість так його вразила, що він збирається допомогти, і тепер він нарешті візьметься за путіна.

Звісно, нічого з цього ніколи не відповідало дійсності, а преса вже перейшла до інших тем, осоромившись через те, що раз у раз писала однакові й хибні матеріали. І ось ми майже через два місяці після початку цієї афери, а не змінилося абсолютно нічого. Жодної допомоги Україні зі Starlink, жодних ліцензій на Patriot, жодних нових великих постачань перехоплювачів Patriot – і жодної перспективи, що Україна отримає бодай щось із цього.

Для путіна ця афера виявилася надзвичайно ефективною. Українці справді повірили, що існує реальна можливість отримати від Трампа і доступ до Starlink, і перехоплювачі Patriot, і ліцензію на їх виробництво. Вони довго готували свої пропозиції, складали плани на випадок успіху й вкладали у ці зусилля чимало емоційних і політичних сил.

І ось минуло майже два місяці, нічого не сталося, а тепер уже має бути очевидно, що цього від початку й не мало статися. Українців просто водили за ніс – так само, як це роблять уже 19 місяців.

А виграли від цього росіяни. Ми отримали ще два місяці димової завіси та гри дзеркал, поки всі гадали, чи не допоможе Трамп українцям, а тим часом росія може бомбардувати майже беззахисну Україну. Минулого тижня, наприклад, повідомлялося, що в України “закінчилися” перехоплювачі Patriot.

Наслідки беззахисності перед російськими та північнокорейськими балістичними ракетами тепер цілком очевидні, а ситуація щотижня погіршується. Кількість жертв серед українських цивільних неухильно зростає, оскільки росіяни можуть здійснювати масовані атаки, знаючи, що частина їхніх ракет гарантовано прорветься, а інші засоби ураження скористаються перевантаженням української ППО. Саме так міністр закордонних справ України підсумував ситуацію за липень 2026 року:

“Лише в липні росія вбила щонайменше 437 цивільних і поранила 2610 людей по всій Україні – це найвищий місячний показник жертв серед цивільного населення з травня 2022 року. Загинули 17 дітей, ще 166 були поранені – це найвищий місячний показник дитячих жертв із квітня 2022 року”.

Отримати більше часу для цього – ключова мета путіна, і саме тому ця афера така руйнівна. Найважливіше для росіян те, що путін хоче бомбардувати беззахисну Україну протягом усієї зими 2026-2027 років – так, щоб жахливі удари минулої зими, з перебоями в постачанні тепла й електроенергії, на їхньому тлі здавалися помірними. Тепер це вже визнають і українці. Цього тижня Сергій Кислиця, перший заступник керівника Офісу президента України, сказав:

“путін зараз узагалі не має бажання сідати за стіл переговорів, а після початку зими й до її завершення, тобто щонайменше до середини березня, матиме ще менше мотивації. Бо він вважає, що українці як нація недостатньо сильні, щоб пережити цю зиму”.

Саме тому життєво важливо називати те, що ми бачили й бачимо, трампівською “аферою”. Саме тому я вже кілька місяців намагаюся донести: вся ця історія зводиться до того, щоб залишити Україну максимально відкритою й уразливою напередодні зими. Тепер українці самі публічно це визнають. І саме тому через два дні після оголошення афери з ліцензією на Patriot я написав, що насправді Україну просто готують до того, щоб цієї зими її жорстоко били. Ось цитата з того матеріалу:

“Те, що росія, схоже, нарощує інтенсивність ударів – три атаки на Київ за шість днів саме тоді, коли стає зрозуміло, що в України закінчуються перехоплювачі Patriot, показує: росіяни усвідомлюють, яку допомогу Трамп уже надав і надалі надаватиме їм. Щонайменше рік, а можливо, й довше, вони зможуть завдавати величезної шкоди балістичними ракетами, знаючи, що українці мають мало можливостей їх збивати. Це колосальний стратегічний подарунок, який США зробили росії. Трамп подарував путіну щонайменше ще одну повну зиму, а можливо, дві чи три (японці після багатьох років ліцензійного виробництва виготовляють лише 30 перехоплювачів Patriot PAC-3 – саме тих, яких потребує Україна, на рік), щоб він міг атакувати все, що захоче”.

Інакше кажучи, вдавати, ніби Трамп може допомогти Україні, – це не невинний оптимізм, а потрапляння в пастку смертельно небезпечного, пропутінського маневру, який уже завдає і дедалі більше завдаватиме страждань українцям.

Крім того, це заважає Україні робити те, що вона повинна, і стримує європейців від дій, які вони могли б здійснити. Минулого тижня ми побачили один приклад. Одна з причин, чому українці так відчайдушно хотіли домогтися від Трампа доступу до Starlink, полягала в намірі атакувати нову російську супутникову систему, яку невдовзі мають запустити в роботу і яка може значно підвищити точність російських ударів по Україні – там, де росіяни не мають Starlink. Українці вважали, що для ефективної атаки їм потрібен Starlink.

Насправді вони, можливо, помилялися. Тиждень тому, ймовірно, вже розуміючи, що американської допомоги не буде, українці атакували й, схоже, серйозно пошкодили об’єкт, який готували до розгортання цієї нової російської системи.

російський космічний центр у Самарі, атакований Україною тиждень тому.

Українці мають припинити покладати надії на підтримку Трампа й витрачати зусилля на її здобуття. Вони повинні перестати піддаватися на цю аферу, а західна преса принаймні має перестати вдавати, ніби цієї афери немає, щоб допомогти їм зробити цей вибір.

Федоров закликає провести вибори в Україні

Наразі ситуація з Михайлом Федоровим, колишнім і дуже успішним міністром оборони України, схоже, стабілізувалася. Український парламент, Верховна Рада, затвердив Євгена Хмару його наступником. Отже, юридично наступника вже призначено, і наразі Зеленський, схоже, твердо налаштований не допускати повернення Федорова до влади. Найближчим часом це навряд чи зміниться.

Федоров, очевидно, розчарований, і минулого тижня, коли парламент затверджував його наступника, він зробив сміливий і, ймовірно, непродуманий політичний хід. У відео на YouTube він закликав провести нові вибори в Україні.

Я можу зрозуміти його розчарування, однак, судячи з того, що я чую від українців, яким довіряю, це була серйозна помилка. Виборів зараз не буде хоча б тому, що Україна не здатна захистити себе від російських ракет, а отже, будь-яка виборча кампанія може перетворитися на смертельну пастку. Крім того, українці не хочуть виборів доти, доки бойові дії не припиняться на тривалий час, достатній для проведення повноцінної кампанії. Тому навіть деякі прихильники Федорова були здивовані, що він пішов на такий крок.

Отже, правдивими можуть бути обидва твердження. Федоров і далі може бути чудовим міністром оборони, і Україні було б корисно, якби він залишався на посаді, але його заклик до виборів усе одно може бути великою помилкою.

Головний практичний висновок полягає в тому, що наразі це питання вирішене. Він не повернеться.

Джерело