6 вересня партія “Альтернатива для Німеччини”, як очікується, прорве політичний “брандмауер” країни, пише європейське видання Politico. Навряд чи, зауважує видання, канцлер Німеччини Фрідріх Мерц захотів би вставити в рамку й повісити у своєму кабінеті таку світлину: він стоїть поруч із Ульріхом Зігмундом – ультраправим політиком, якого один загальнонаціональний журнал нещодавно назвав “найнебезпечнішою людиною” країни.
І все ж, наголошує Politico, незабаром Мерцу, можливо, буде важко уникнути такого кадру. 6 вересня Зігмунду прогнозують переконливу перемогу в німецькій землі Саксонія-Ангальт. Якщо його ультраправа партія “Альтернатива для Німеччини” (AfD) здобуде абсолютну більшість у земельному парламенті, Зігмунд, найімовірніше, стане прем’єр-міністром, а його партія прорве політичний “брандмауер”, який від часу її заснування 2013 року не допускав її до жодного федерального чи земельного уряду.
Для AfD це була б історична перемога, а для політичної системи Німеччини – потрясіння, підкреслює видання.
Одним із перших обов’язків Зігмунда на посаді прем’єр-міністра, зазначає Politico, було б очолити конференцію прем’єр-міністрів 16 земель Німеччини – це головування щороку переходить від однієї землі до іншої. Зазвичай це передбачає візит до Берліна та спільний вихід до преси з канцлером.
Сказати, що це буде незвідана територія, – означає нічого не сказати. “AfD ставить під сумнів фундаментальні рішення, ухвалені Федеративною Республікою Німеччини від 1949 року”, – якось сказав Мерц.
Канцлер не єдиний, кого це непокоїть. Усі інші великі партії та значна частина німецьких медіа вважають AfD загрозою ліберальному повоєнному устрою країни. Та якщо партія вперше прийде до влади в одній із земель, політичний істеблішмент уже не зможе просто тримати її на відстані. Нормальні відносини, принаймні в осяжному майбутньому, можуть бути неможливими, але федеральний устрій Німеччини вимагає мінімального рівня співпраці та взаємної підтримки.
“То як німецький істеблішмент поводитиметься із землею, якою керуватиме AfD?” – запитує Politico.
Видання поставило це запитання посадовцям федерального уряду та урядів кількох земель. Їхнє небажання відповідати впадало в око – особливо серед представників правоцентристського Християнсько-демократичного союзу Мерца та його баварської сестринської партії, Християнсько-соціального союзу. Високопоставлені партійці та земельні міністри або відмовлялися від коментарів, або не погоджувалися, щоб їх цитували.
Цю нерішучість легко зрозуміти. Як зауважує Politico, колись ХДС і ХСС безроздільно панували на правому фланзі політики. Сьогодні AfD відбирає в них цей електорат. Земельні міністри від соціал-демократів і “Зелених” охочіше обговорювали стратегію відкрито.
У розмовах із Politico співрозмовники найчастіше висловлювали одне занепокоєння: внутрішня безпека, насамперед захист розвідувальної інформації, з огляду на те, що AfD виступає за тісніші зв’язки з росією путіна.
За словами соціал-демократа Георга Маєра, міністра внутрішніх справ землі Тюрингія, партія Зігмунда має “добрі канали” до москви. “Якщо AfD отримає посаду прем’єр-міністра Саксонії-Ангальт, у кремлі відкорковуватимуть шампанське”, – заявив він Politico.
Хоча готового сценарію стримування уряду AfD поки немає, зауважує видання, у Берліні та кількох земельних столицях уже мислять далеко не лише абстрактними категоріями.
Варіант 1: Проводити додаткові неформальні зустрічі
Один зі способів обмежити доступ AfD до чутливих обговорень – просто частіше проводити наради. Окрім конференції прем’єр-міністрів земель, на якій Зігмунд, як очікується, головуватиме протягом року, німецькі землі регулярно координують роботу через мережу міністерських “конференцій”. Одна з найважливіших – конференція міністрів внутрішніх справ, де обговорюють деякі з найнагальніших питань національної безпеки та розвідки.
Один із варіантів, який розглядають, – і надалі проводити звичайні зустрічі міністрів внутрішніх справ, але паралельно організовувати окремі наради з особливо чутливих питань. У них брали б участь лише міністри внутрішніх справ інших 15 земель – без представника Саксонії-Ангальт. Кілька міністрів підтвердили Politico, що такий гіпотетичний сценарій справді розглядається.
Ця ідея спирається на давню практику німецької політики. Земельні уряди неформально поділяють на так звані землі “A” і “B” – залежно від того, який політичний табір сформував уряд: з одного боку –, уряди на чолі із соціал-демократами, з іншого – консервативні. Перед великими конференціями обидва табори окремо узгоджують позиції.
Якщо застосувати цю модель до AfD, уряд, якого бойкотують, опиниться по один бік, а всі інші – по другий.
Професор-емерит конституційного права і колишній суддя Конституційного суду Саксонії Крістоф Дегенгарт зазначив, що така ідея цілком можлива. “Як довго це працюватиме і чи погодяться з цим суди – це, звісно, вже інше питання”, – додав він.
Варіант 2: Звести стіну
За словами Маєра, одне з найбільших занепокоєнь щодо AfD – її близькість до Москви.
Найбільше міністра непокоїть можливість того, що міністерство внутрішніх справ очолить представник AfD. За його словами, керівник такого відомства отримує доступ до інформації найвищого рівня секретності. Водночас повністю виключити цілу землю з німецької мережі внутрішньої розвідки неможливо: цього не дозволять міркування громадської безпеки, зокрема необхідність захисту від терористичних атак.
“Але ми можемо звести “китайські стіни” в наших спільних інформаційних системах – бар’єри, які блокуватимуть певну інформацію”, – заявив міністр. Він коротко засміявся. “Китайські стіни” тут пасують ідеально. AfD небайдужа не лише до москви”, – додав він.
Яку саме інформацію Маєр відгородив би такою стіною? “Нам довелося б не допускати AfD до всієї розвідувальної інформації, що стосується правого екстремізму, а також до всього масиву даних про шпигунство”, – пояснив він. За його словами, така “превентивна сегментація” була б юридично допустимою – він послався на отриману правову консультацію. Запровадити її також можна було б відносно швидко. “Формування уряду не відбудеться за одну ніч”, – сказав він.
Речник осередку AfD у Саксонії-Ангальт Патрік Гарр заперечив звинувачення у близькості партії до росії. “Це цілковита нісенітниця, – сказав він. – У нас немає червоного телефону до москви”.
“Ми розмовляємо з усіма – і на Заході, і на Сході, – додав він. – Це не означає, що ми збираємося передавати комусь документи. Той, хто стверджує протилежне, говорить нісенітниці. Якщо й коли ми отримаємо доступ до такої інформації, ми усвідомлюватимемо свою відповідальність як урядова партія”.
Але Константін фон Ноц, депутат Бундестагу від “Зелених” і заступник голови парламентського комітету з контролю за спецслужбами, навів як застережливий приклад перебування при владі австрійської ультраправої Партії свободи (FPÖ). Увійшовши до складу уряду 2017 року, FPÖ отримала контроль над міністерством внутрішніх справ. Наступного року поліція провела обшук у службі внутрішньої розвідки Австрії та вилучила чутливі дані, зокрема інформацію, отриману від союзних служб.
Після цього західні розвідувальні партнери обмежили обмін конфіденційною інформацією, а австрійську службу тимчасово усунули від участі у робочих групах Бернського клубу – неформальної мережі західних розвідувальних служб, участь у якій є добровільною.
За словами фон Ноца, Німеччина в разі появи земельного уряду AfD могла б зіткнутися з чимось подібним – наприклад, якщо союзники країни запідозрять, що росія може отримати доступ до бази даних, якою німецькі служби внутрішньої розвідки користуються для обміну інформацією про екстремістів, шпигунів та інші загрози безпеці.
“Британці, американці, поляки, українці – ніхто більше не ділитиметься з нами інформацією, боячись, що все передадуть москві”, – застеріг політик від “Зелених”.
Варіант 3: Перекрити їм фінансування
Ще один інструмент, про який згадують і представники AfD, і її опоненти, – німецька система фінансового вирівнювання, за якою бідніші землі отримують кошти від заможніших, а також додаткове федеральне фінансування.
Як зазначає Politico, Саксонія-Ангальт десятиліттями залежить від цієї системи. За попередніми даними, 2025 року вона отримала близько 2,8 млрд євро – майже п’яту частину бюджету землі.
Скорочення або навіть припинення таких виплат могло б ускладнити життя уряду AfD або змусити партію діяти так, як політичний істеблішмент вважає прийнятним. В осередку AfD у Саксонії-Ангальт цей сценарій сприймають як реальний ризик.
Однак юридичні перешкоди були б значними. Даніал Баяз, міністр фінансів від “Зелених” у Баден-Вюртемберзі, одній із заможніших земель-донорів, ретельно добирав слова. “Система фінансового вирівнювання закріплена в конституції й не є інструментом, який можна просто змінювати залежно від політичної кон’юнктури”, – зазначив він.
Потім він додав застереження: федеративна держава, заснована на солідарності, залежить від спільної прихильності до принципів верховенства права. Якщо уряд якоїсь землі поставить ці принципи під сумнів або обере юридично сумнівний особливий шлях, це позначиться на довірі та співпраці з федеральним урядом та іншими землями, “зокрема й у фінансових питаннях”.
Речник Баяза наголосив, що це особиста оцінка міністра, а не погоджена позиція земельного уряду – коаліції на чолі із “Зеленими”, в якій ХДС є молодшим партнером.
Варіант 4: Застосувати “ядерний” варіант
Найпотужнішим конституційним інструментом, на думку Politico, був би Bundeszwang, тобто федеральний примус. Відповідно до статті 37 Основного закону Німеччини федеральний уряд за згодою Бундесрату – палати, що представляє землі, може вжити “необхідних заходів”, аби змусити землю виконувати свої правові зобов’язання. Простіше кажучи, Берлін може примусити земельний уряд дотримуватися федерального законодавства.
Це положення ще ніколи не застосовували. Politico зауважило, що під час підготовки статті жоден зі співрозмовників сам не порушив цієї теми – можливо, через переконання, а можливо, через побоювання, що сама згадка про такий крок піде на користь AfD напередодні виборів.
У правих інтелектуальних колах, близьких до AfD, федеральний примус давно розглядають як реалістичний сценарій. 2025 року видавець Гетц Кубічек, чий маєток розташований у Саксонії-Ангальт і якого New York Times колись назвала “пророком нових правих Німеччини”, сказав Politico, що саме такого розвитку подій він і очікував би.
Про можливий привід для такого кроку, наголошує Politico, можна лише здогадуватися. Якщо, наприклад, уряд AfD у Саксонії-Ангальт не забезпечуватиме навіть найелементарніших потреб шукачів притулку, федеральний уряд зможе втрутитися, видавши обов’язкові розпорядження про відновлення цих послуг, а зрештою – призначити федерального уповноваженого, який матиме право давати вказівки землі та всім її органам влади.
Чи спрацює все це?
Що б німецький політичний істеблішмент не робив, аби стримати перший у країні земельний уряд AfD – цієї осені чи пізніше, – ризики очевидні, підкреслює видання. Заходи, покликані захистити ліберальну демократію, можуть водночас підживити головну претензію AfD та багатьох її виборців: істеблішмент відмовляється визнавати партію навіть тоді, коли вона перемагає.
Громадська думка щодо цього вже не така одностайна, як раніше. Репрезентативне липневе опитування показало, що лише 42% німців і далі вважають правильним те, що соціал-демократи та ХДС відмовляються від співпраці з AfD; інше опитування засвідчило, що підтримка стратегії ізоляції знизилася до 46% – із 54% на початку 2025 року.
Для усталених партій найбезпечнішим варіантом цілком може виявитися відмова від будь-яких надзвичайних заходів. AfD роками процвітала в опозиції, перетворюючи помилки та невиконані обіцянки суперників на політичне паливо. Але вона ніколи не керувала. Прийшовши до влади, партія може загрузнути в некомпетентності та внутрішніх чварах, позбавивши опонентів потреби вдаватися до спеціальних захисних заходів.
Ключові постаті з орбіти самої AfD усвідомлюють цю небезпеку. “Вони мають готуватися як найстаранніші відмінники”, – вважає Кубічек. Бенедікт Кайзер, ще один впливовий ультраправий інтелектуал і помічник депутата Бундестагу від AfD, також радив діяти обережно, якщо партія здобуде абсолютну більшість: “У перші 90 днів при владі AfD має проводити політику, яка не породжує страху”, – сказав він, навівши як приклади “допомогу сім’ям, безкоштовне шкільне харчування, такі речі”.
Як зауважує Politico, поки німецький політичний істеблішмент обмірковує способи стримати земельний уряд AfD, інтелектуальні лідери партії непокояться через безпосереднішу загрозу: саме врядування може виявитися для партії ефективнішим обмеженням, ніж будь-який захід, який може вигадати політичний істеблішмент країни.
Джерело: Politico
