Президент цілковито відмовився від переконування. Залишилося лише залякування – і це ознака слабкості, а не сили.
Дата-центри стали для місцевих громад важливим аргументом у боротьбі за збереження середовища, у якому вони живуть. Трамп щойно знецінив їхні побоювання, назвавши ці громади “відсталими й бідними”.
У понеділок, зіткнувшись із дедалі сильнішим спротивом громад по всій країні проти дата-центрів штучного інтелекту, які будують поряд із їхніми домівками, президент Трамп опублікував у Truth Social звернення до людей, яких це непокоїть.
“Єдина причина, з якої громади по всій території США можуть не хотіти дата-центрів, – це якщо вони хочуть залишитися відсталими й бідними”, – написав він. А якщо вони не підкоряться, додав Трамп, “звинувачувати вам доведеться лише самих себе”.
Відсталі й бідні. Саме так президент Сполучених Штатів назвав американців, яких непокоїть цілком реальна проблема в їхніх власних містах і громадах. І ця відповідь говорить нам усе, що потрібно знати про те, до чого дійшли ця людина і це президентство.
Трамп використовував Truth Social, щоб накликати гнів на своїх політичних опонентів, а від учора – ще й щоб ображати мільйони власних виборців.
Почнімо з самого політичного питання. Дата-центри – це не якась маргінальна проблема, вигадана активістами. Приблизно сім із десяти американців кажуть, що не хотіли б, аби такий центр побудували в їхній громаді, і таке неприйняття однакове серед прихильників різних партій. Люди бояться зростання рахунків за електроенергію. Їх непокоять величезні обсяги води, які ці об’єкти забирають із місцевих джерел. Їх хвилює, як зміниться характер місцевості, коли поруч із житловим районом виросте величезна гудлива складська будівля розміром зі стадіон.
Понад 500 місцевих громад уже загальмували реалізацію таких проєктів. Штат Нью-Йорк запровадив. Це одна з тих рідкісних тем, щодо яких фермер у Техасі й пенсіонер на півночі штату Нью-Йорк говорять те саме.
З ними можна не погоджуватися. Є цілком серйозні аргументи щодо конкурентоспроможності Америки, робочих місць і потреби не віддавати Китаю майбутнє цієї технології. Якщо ви вважаєте, що дата-центри потрібні, то обґрунтовуйте свою позицію. Але переконлива аргументація має одну умову: потрібно насправді поважати людей, яких ви намагаєтеся переконати. Треба прийти до них, вислухати їхні побоювання й ставитися до них як до дорослих людей, чиї тривоги обґрунтовані, навіть якщо ви вважаєте їхні висновки помилковими.
Ось як виглядає лідерство. І саме на це Дональд Трамп, схоже, не здатен.
Погляньте на разючий контраст у понеділок. Того самого дня, коли Трамп називав противників дата-центрів відсталими й бідними, його власний віцепрезидент Джей Ді Венс говорив про ту саму проблему: “Я розумію ваш біль”. У мене чимало розбіжностей із Джей Ді Венсом. Але він розуміє те, про що Трамп забув: коли дуже багато виборців чимось обурені, треба почати з того, щоб зустріти їх там, де вони є, тобто визнати їхні реальні побоювання, а не ображати й провокувати проголосувати проти вас.
І ось що робить усе це таким разючим. Був час, коли Трамп чудово це розумів. Повернімося у 2016 рік. Коли Гілларі Клінтон під час збору коштів назвала половину його прихильників “кошиком нікчем”, Трамп негайно скористався цим. Він назвав її слова “найвідвертішим нападом на американського виборця”, який будь-коли дозволяв собі кандидат від однієї з великих партій. Він сказав, і я цитую: “Ви не можете балотуватися в президенти, якщо у вашому серці стільки зневаги до американського виборця. Ви не можете очолювати цю країну, якщо так низько оцінюєте її громадян”.
Потім Трамп зробив однією з наскрізних тем своєї кампанії тезу, що інша сторона дивиться на звичайних американців зверхньо, тоді як саме він їх поважає.
Тож оцінімо його за його ж власним стандартом. Клінтон, попри всю шкоду, якої завдали їй ті слова, говорила про частину електоральної коаліції іншої партії, а вже протягом 24 годин публічно заявила, що шкодує про сказане, і відмовилася від твердження про “половину”.
У понеділок Трамп говорив уже про власних виборців – про людей у республіканських округах і округах, де точиться гостра боротьба, які йому довірилися. Він подивився на звичайних американців, занепокоєних водою та рахунками за електроенергію, і сказав їм, що вони, мабуть, хочуть бути відсталими й бідними. За його ж визначенням 2016 року це і є зневага до американського виборця – і це гірше за те, за що він тижнями атакував Клінтон.
Чому політик так робить? Навіщо ображати саме тих людей, які потрібні тобі в листопаді? Бо в нього більше нічого не залишилося.
І зрештою, якщо ви з ним не погоджуєтеся, він зловісно скаже вам: “із цим не можна боротися, треба просто прийняти це”.
Переконувати важко. Для цього потрібні терпіння, скромність і щира віра в те, що можна змінити чиюсь думку, поважаючи погляди цієї людини. Цькувати легко. До цього вдаються, коли вже втратили здатність робити складніше. І все, що ми бачимо нині в цьому Білому домі, вказує на людину, яка цю здатність втратила.
Його рейтинги схвалення історично низькі. Його партія непокоїться напередодні проміжних виборів. Власний сенатський передвиборчий комітет республіканців попереджав, що дата-центри можуть стати прихованою проблемою, яка коштуватиме їм місць. Розумний і водночас очевидний політичний крок – слухати й виявляти емпатію. Він на це не здатен. Тому він натомість обзиває людей і сподівається, що жорстокість помилково сприймуть за силу.
Це не сила. І ніколи нею не була. Найсильніше, що може зробити лідер, – сісти навпроти людини, яка з ним не погоджується, серйозно поставитися до її аргументів і чесно спробувати переконати її. Найслабше – стояти осторонь і кидатися образами, бо він вирішив, що люди, якими він керує, зобов’язані з ним погоджуватися. Справжній авторитет переконує. Лише страх і его вимагають покори.
Ось що я сказав би кожному в таких громадах, кого зачепило те, що людина, за яку вони голосували, назвала їх відсталими й бідними. Ваші побоювання обґрунтовані. Ви маєте право запитувати, що будують поруч із вашим домом, як це позначиться на ваших рахунках і куди піде ваша вода. Це не відсталість. Це і означає бути громадянином. А президент, який у відповідь на ваші запитання здатен лише ображати, дає вам зрозуміти, наскільки він насправді вас поважає.
Трамп сам це сказав: не можна очолювати цю країну, якщо ти так низько оцінюєш її громадян. Тепер він просто описує самого себе.
Джерело
