Відносно недорогі російські крилаті ракети – це найновіший етап еволюції російської повітряної загрози. Вони істотно дешевші за дорогі крилаті ракети попередніх поколінь і водночас потужніші та смертоносніші за численні далекобійні дрони, на які росія досі покладалася під час масованих ударів, покликаних перевантажити ППО.
У результаті росія отримала новий економічно вигідний засіб ураження, придатний до масового виробництва, здатний перевантажувати українську ППО й завдавати нищівних ударів по критичній інфраструктурі. Однак було б помилкою вважати, що ці ракети становлять виклик лише для України. У разі прямого зіткнення з росією європейські держави НАТО виявилися б так само погано підготовленими.
Перехід росії від далекобійних дронів до дешевих крилатих ракет почався з “Герані-3”. За своїми функціями “Герань-3” була дуже схожою на далекобійний дрон “Герань-2”, але поршневий двигун у ній замінили на турбореактивний JT80 виробництва китайської компанії Telefly. Це приблизно подвоїло швидкість апарата – зі 185 до 350 км/год – і збільшило висоту крейсерського польоту з 4 000 до 7 000 метрів, що дало змогу уникати ураження наявними українськими засобами протидії далекобійним дронам.
Останнім часом росія розвинула цей успіх, створивши “Герань-4”, “Герань-5”, S-8000 “Бандероль” та інші дешеві крилаті ракети. Завдяки потужнішим двигунам і корпусам, оптимізованим для швидкісного польоту, ці системи тепер розвивають 600 км/год і більше та летять на висотах, що значно перевищують висотні можливості простих українських дронів-перехоплювачів.
Для росії дешеві крилаті ракети зайняли вигідну нішу за співвідношенням ціни й можливостей. Хоча вони безперечно дорожчі за традиційні далекобійні дрони – приблизно 150–-250 тис. доларів проти 50 тис. – вони мають значно вищі шанси прорвати українську ППО, яка до цього переходу ставала дедалі ефективнішою й була оптимізована для боротьби з далекобійними дронами. З цього погляду вища ціна цілком виправдана.
Щоб мати реальні шанси на перехоплення, засоби ППО мають відповідати вищій швидкості загрози. Це означає, наприклад, створення парку дронів-перехоплювачів, оснащених реактивними двигунами, як і ракети, які вони мають перехоплювати.
Україна вже успішно застосовувала реактивні дрони-перехоплювачі. Зокрема, підрозділи ППО повідомляли про використання переобладнаних малих крилатих ракет “Барс” для знищення російських ракет, що наближалися.
Велика проблема для України полягає в тому, що реактивних двигунів бракує. У Європі та США надто мало постачальників, здатних задовольнити зростання західного попиту. Спочатку цей дефіцит стосувався лише нарощування власного європейського виробництва дешевих крилатих ракет. Тепер до нього додався попит на засоби оборони, і загальна потреба значно перевищила виробничі можливості.
Двигуни – критична ланка ланцюга постачання. Без реактивного двигуна реактивний перехоплювач не полетить. Теоретично існують й інші засоби боротьби з російськими дешевими крилатими ракетами, наприклад, зенітні артилерійські комплекси Gepard і Skynex або дорожчі ракетні комплекси ППО, як-от IRIS-T SLS/SLM чи NASAMS, але їх або немає в достатній кількості, або їх застосування проти таких цілей економічно невиправдане.
У підсумку росія отримала новий, відносно недорогий засіб далекобійних ударів, масованому застосуванню якого Україна поки не готова протидіяти. Разом із надзвичайно складною загрозою балістичних ракет, з якою Україна стикається цієї зими, це ще більше ускладнює роботу української ППО.
Але розвиток російських можливостей для далекобійних ударів становить виклик не лише для України.
У разі прямого зіткнення з росією європейські держави НАТО були б так само погано підготовлені. Як і Україна, країни на східному фланзі НАТО та держави в глибині Європи не мають засобів, щоб ефективно й економічно доцільно захищатися від роїв дешевих російських крилатих ракет. Ба більше, вони, ймовірно, були б навіть уразливішими за Україну, оскільки не мають технічного й оперативного досвіду, який вона накопичила за роки війни.
Держави НАТО дедалі активніше прагнуть закуповувати власні недорогі крилаті ракети – і мають на те вагомі причини. Водночас їм слід знову приділити особливу увагу протидії загрозі російських недорогих крилатих ракет. Для цього знадобляться цільове фінансування та додаткові промислові зусилля, щоб забезпечити виробництво компонентів, необхідних для створення ефективних сил перехоплення.
Джерело: CEPA
