Вступ Тома Купера. Насправді вже близько 20 років я не надаю жодного значення вихідним. Вони нічого для мене не означають: не лише тому, що я працюю в суботу та неділю, а й тому, що перебуваю в ситуації, коли мені не потрібно звірятися з календарем, і вихідні є “просто днями, як і всі інші”. Якщо різниця й є, то хіба що в тому, що в суботу та неділю зазвичай “спокійніше”: я отримую менше електронних листів, менше дзвінків тощо.
Водночас вихідні – це дні, коли друзі та знайомі мають більше часу, і ми часто розмовляємо –іноді “годинами”. Нерідко такі розмови призводять до, скажімо, “незвичних” або “дивовижних” висновків.
Один із висновків, який з’явився після кількох розмов протягом минулих вихідних, – це… “зітхання і ой-ой-ой”… Зараз це прозвучить дуже цинічно – не можу не сказати, але водночас відчуваю бажання “висловити це публічно”.
Почну з початку: я та моє “внутрішнє коло” – люди, які працюють зі мною десятиліттями, – звикли стежити, досліджувати, аналізувати, перевіряти й писати насамперед про “маловідомі” або “невідомі” військові служби та війни. Про теми, “які нікого не цікавлять” або які всі давно списали з рахунків: більшість людей “навіть” у моїй власній “галузі” спершу дивуються, звідки беруться “джерела” й “контакти”, не кажучи вже про способи отримання серйозної інформації. Наприклад: Сирійські арабські повітряні сили та їхня оперативна історія, особливо у війнах з Ізраїлем… або Повітряні сили Ісламської Республіки Іран та ВПС Іраку і їхні операції під час ірано-іракської війни 1980-х років… або Повітряні сили Народної Демократичної Республіки Ємен (“Південний Ємен”) і їхні війни з “Північним” Єменом… або, скажімо, ВПС Зімбабве під час Другої конголезької війни (1998-2003); ВПС Анголи та сили протиповітряної оборони у війнах 1975-1992 та знову 1994-2003… ВПС Уганди, Руанди, Алжиру та/або Марокко, ZIPRA, ZANLA, SWAPO… або Королівські ВПС Непалу… або, якщо згадати одну з найменш відомих тем, з якими я коли-небудь стикався: перевороти та війни в Суринамі (а тепер спробуйте уявно знайти цю країну на мапі світу без допомоги Інтернету, і ви зрозумієте, про що я).
… Це теми, дослідження яких є нудним, складним, проблемним, інколи навіть небезпечним для особистої безпеки процесом, що часто триває десятиліттями, а пошук інформації, потрібної для справжнього розуміння, нагадує видобування зміїного поту. Сам пошук достатньої кількості авторитетних даних, щоб відтворити передумови й контекст, зазвичай є не “боротьбою”, а справжньою “битвою”.
Порівняно з цим “Україна” та/або “росія” здаються настільки “простими”, що аж важко повірити.
Для більшості “базових речей” контакти з перших рук не потрібні: є буквально безліч доступних публікацій. Людина майже перенасичена інформацією, що літає довкола. Налагодити контакти, щоб отримувати “інформації з перших рук”, теж “легко”. Насправді найбільша проблема – пропрацювати весь масив даних і виокремити те, що справді інформативне: питання “відокремлення зерна від полови”. Питання досвіду.
Про що я говорю і чому?
Зрозуміти російський спосіб мислення про війни та військову службу? Легко: є чудові книги, які закривають цю тему десятикратно. Зрозуміти спосіб мислення Пуддінга? Так само легко. Розібратися в російській системі командування – теж без проблем: тема добре досліджена, а контактів з перших рук, готових це обговорювати більш ніж достатньо… Тому зробити висновки про основні цілі та завдання вторгнення Пуддінга в Україну “легко”. Так само легко, як зррозуміти, як і чому ВКС діє над Україною.
А от “розуміння Києва” –того, як “працюють” уряд і вище командування збройних сил – виявилося дещо складнішим. Утім це стало необхідним, щоб зрозуміти і пояснити, чому з початку 2023 року так багато речей на полях битв цієї війни “йде не туди”. Звісно, це не можна порівняти з часом і зусиллями, витраченими на з’ясування того, хто був тим джентльменом, який першим виконав маневр, що згодом став відомий як “Кобра”, і який демонстрували на різних авіашоу на початку 1990-х років (“але”: на МіГ-21Ф-13, ще в 1965-1966 роках, “або близько того”).
Трохи складніше з’ясувати, хто саме з російського боку відповідає за конкретні операції та які підрозділи задіяні. Для України це майже завжди “кришталево ясно”. Тим більше, що завдяки Зеленському і Сирському ЗСУ не мають ані стратегії, ані серйозного оперативного мислення: є (абсурдно помилковий) стратегічний рівень ухвалення рішень, а далі – тактичний рівень міркувань, і між ними (абсолютно) нічого. Якщо ж щось і є, то цю частину тягнуть два командири корпусів і кілька сержантів (здебільшого марно, бо ніхто їх не слухає). “Вірите” чи ні, але, наскільки я можу судити, ВПС Народної армії КНР у 1950-х роках були прогресивнішими та інноваційнішими в цьому сенсі, ніж сучасні Збройні сили України.
Єдине, що справді “важко” відстежувати, – це останні розробки в технологіях і тактиці безпілотних систем. Або те, хто і де що робить у цьому плані. Але коли отримуєш основні підказки (зазвичай з першоджерел), навіть це стає здійсненним: “оновлення раз на місяць” цілком достатньо, щоб залишатися “в курсі”…
Інакше кажучи, так: я починаю відчувати щось на кшталт “масового розширення місії”, коли йдеться про цю війну. Називайте мене зарозумілим, арогантним, дурнем – як завгодно, але для мене єдине, що все ще робить це цікавим, – це питання, чому так багато людей досі мають труднощі з тим, щоб стежити за подіями і розуміти їх. Вибачте, є ще дещо – дві, а то й три речі. Друга – протидія абсолютно безглуздим обсягам гімнопіару про це. Третя – допомога українцям, які опинилися в епіцентрі цієї бійки без перспектив вибратися з неї. Саме це, на мою думку, робить цю війну такою схожою на війну в Сирії та/або “арабо-ізраїльський конфлікт”. А це, своєю чергою, на жаль, робить завдання пояснювати цю війнй – з її ендемічним ідіотизмом та некомпетентністю, корупцією та найпримітивнішими формами шовінізму, (квазі-)релігійним фанатизмом та жадібністю, що її рухають і знову й знову роблять такою – настільки виснажливим, що бракує слів.
Огляд Дональда Гілла. Минулого тижня кількість та інтенсивність російських атак були меншими. У багатьох районах про просування не повідомлялося.
Сумщина. Українські сили скинули бомбу в Юнаківці. російський удар “Ланцетом” по заправці на Сумщині пошкодив шість автомобілів. За 20 км від фронту знищено російську систему РЕБ “Житєль”.
Вовчанськ. За 10 км від лінії фронту російський безпілотник із засідки злітає, щойно з’являється автомобіль. Літня пара та маленький пес вибігають з машини; одна людина падає і більше не підводиться. Безпілотник зависає, доки не помічає на дорозі поліцейську автівку, і атакує його.
За 14 км від лінії фронту знищено російський “Борисоглєбськ-2”. Це 15-й підтверджений випадок знищення цієї системи від початку повномасштабної війни.
Куп’янськ. Хоча українці нарешті ліквідували дві групи російських військових, які з листопада утримувалися в центрі міста, росія продовжує намагатися перекидати підкріплення до Куп’янська, де вони все ще контролюють кілька будівель.
Відео атаки в місті, зняте понад місяць тому.
Лиман. 63-тя бригада взяла в полон трьох російських військових за межами Лимана. Це сталося на тлі відновлення російського наступу на цьому напрямку.
Слов’янськ. росіяни скидають вибухівку в підвал будинку у Свято-Покровському. російські сили перебувають за 15 км від Краматорська і за 25 км від Слов’янська.
Костянтинівка. Поки російські підрозділи продовжують просочуватися по флангах міста, в Іванопіллі вночі дрон атакував українського військового. росіянин зазнав нападу на підходах до Костянтинівки з північного сходу.
Покровськ. Підрозділ “Скала” провів контратаку проти росіян у західній частині Покровська та в районі Гришиного. 155-та бригада переслідує росіян поблизу Гришиного.
Новопавлівка. У похмурий день на схід від Філії було знищено російський танк і три БМП, пцісля чого атакували піхоту, яка з них висадилася. росіяни на півдні Новопавлівки також зазнали удару.
російську піхоту знищили під час руху в бік Новопавлівки, але з кожним тижнем бої охоплюютьь дедалі ширшу і глибшу територію.
Гуляйполе. Український танк Т-72 виявили та знищили за 12 км від лінії фронту. 110-та бригада знищила вантажівку, що перевозила російську піхоту.
413-та бригада виявила та знищила першу електронну станцію “Артикул-С”, про яку повідомлялося раніше. Ця російська система здатна виявляти українські мережі зв’язку та управління в широкому діапазоні частот.
Запоріжжя. Спецпідрозділи вигнали росіян з будівель у Степногірську місяць тому.
Окуповані території. Це двохвилинне відео показує атаки спецпідрозділу “Альфа” у 2025 році на 4 радари С-400, 2 радари С-300, 1 радар С-350, 3 “Буки”, 2 “Панцири”, 3 “Тори”, 1 пускову установку С-350, 2 пускових установки С-400, радар Гамма-Д, зенітну гармату ЗУ-23-2, 3 радари Небо-М, радар СТ-68, 5 радарів Небо-У, радар П-18, радар Ніобій-СВ, радар Небо-СВУ та радар Противник-ГЕ.
Була виведена з ладу підстанція в Мелітополі. Завдано Удару по Старобешівській електростанції в Новому Світі. Було знищено склад у Дебальцевому. Було атаковано диспетчерську вежу аеродрому в Джанкої.
ССО України створили в 2016 році, і разом з ними почався організований рух опору на окупованих територіях. Цивільних осіб навчають користуватися стрілецькою зброєю та вибухівкою, а також застосовувати ненасильницькі методи, щоб зривати операції ворога та тиснути на росіян та їхніх поплічників. Частину цивільних підготували ще до початку повномасштабного вторгнення, і вони залишилися на місці для виконання завдань. Інших
навчали і відправляли на окуповані території, коли ще було можливо перетинати лінію фронту. ССО не працюють з неповнолітніми або хворими людьми, а відібрані кандидати проходять перевірку, що включає детальні співбесіди.
росія. Наприкінці жовтня США ввели додатковий пакет жорстких санкцій, і зараз усе менше нафтопереробних заводів готові переробляти російську нафту. В результаті кількість нафти та танкерів, що застрягли без покупців, швидко зросла.
російські нафтопереробні заводи споживають менше нафти, іноземні країни купують її менше, а нафтосховища руйнуються. Через це росія видобуває менше нафти, і її рівень видобутку є найнижчим з 2022 року.
Пошкоджені нафтові експортні об’єкти в Тамані. Диверсанти пошкодили підстанцію в Брянську. Була пошкоджена Орловська електростанція.
Виробник цементу, який контролює третину російського ринку цементу, закрив два заводи, а третій завод працює на мінімальному рівні. Перед закриттям 18 заводів перейшли на чотириденний робочий тиждень. Ринок житла обвалився, а Іран і Білорусь заполонили ринок дешевим цементом.
На півострові Камчатка випав найбільший сніг за останні 60 років.
Пояснення того, як і чому працює інформування влади в російському суспільстві.
Озброєння. Дрони зі штучним інтелектом. Дрон Bumblebee розробила команда під керівництвом колишнього генерального директора Google Еріка Шмідта. Ним керує людина-оператор, але оператор може зафіксувати ціль, після чого дрон зі штучним інтелектом летить ддо неї без ризику втрати керування через перешкоди. Капітан бригади “Хартія” каже, що це єдиний дрон, готовий до польоту одразу після розпакування: потрібно лише встановити бойову частину. Автономна точність ураження становить 70%. Минулої весни його застосували вже тисячу разів, і Шмідт планує збільшити виробництво до 6000 дронів на місяць. Корисне навантаження – приблизно 5 кг, крейсерська швидкість – 100 км/год, дальність польоту 140 км. Дрони настільки цінні, що їх призначають лише для важливих місій: доставка крові медикам на передовій, атак на артилерію та логістичні транспортні засоби.
Двоє військових з бригади “Хартія” оновлюють програмне забезпечення на ударних дронах Bumblebee.
Одна з таких місій атакувала 152-мм гаубицю в замаскованому бункері. Перша атака підпалила сітку. Друга – пробила дерев’яний дах. Потім звичайний дрон пролетів крізь отвір і знищив гармату. Третій дрон Bumblebee розкидав 10 протипіхотних мін навколо об’єкта.
Дрон-перехоплювач Merops від компанії Шмідта використовує штучний інтелект для фіксації дронів Shahed для кінцевого наведення і має точність ураження 95%.
Деякі дрони зі штучним інтелектом можуть самостійно обирати цілі. Раніше вони були обмежені нерухомими цілями, але тепер можуть атакувати рухоміі, а дальність кінцевого наведення збільшили з 400 до 2000 метрів. За допомогою Wi-Fi або широкосмугового з’єднання команди дронів з “Хартії” в Києві керували дронами, запущеними наземними екіпажами поблизу Харкова, що за 480 км.
X-Drone поставила 30 000 дронів зі штучним інтелектом у 2025 році. Вони розробляють складніші функції, такі як розпізнавання облич, і використовують великі мовні моделі для видачі команд, наприклад: “Лети вправо, 100 метрів. Що ми бачимо? Ти бачиш вікно? Лети всередину вікна”.
Інженери працюють над автономним польотом від запуску до зіткнення. Такі польоти не випромінюють сигналів, що підвищує шанси на те, що дрон не буде виявлено в певній зоні. Оператор може відновити контроль після запуску штучного інтелекту, тому кілька дронів можуть бути спрямовані в певне місце і зависнути там: пілот бере контроль і по черзі обирає ціль для кожного дрона. Це проміжні кроки до роїв дронів, керованих штучним інтелектом.
VPS-212 – це блок масою 0,45 кг з двома камерами та мінікомп’ютером, який може визначати своє місцезнаходження на швидкості до 350 км/год. Його створила компанія Vermeer; вона вже спрямовувала дрони дальнього радіусу дії до цілей у росії, а ВПС США попросили компанію розробити версію з камерами, спрямованими вгору, для навігації за небесними світилами – це буде корисно, якщо дрон перебуває над хмарами або над водою.
Рої дронів можуть здійснювати безперервні атаки протягом обмеженого проміжку часу, що підвищить їхню летальність і, можливо, допоможе Україні наблизитися до своєї мети – 50 000 російських втрат на місяць. Підвищення точності дронів дальнього радіусу дії може зруйнувати російську промисловість.
Інше озброєння. Використана російська ракета була виготовлена в 2026 році. Якщо застосовують багато ракет з останніми датами виробництва, це може свідчити про те, що їхні запаси не так великі.
Раніше Україна отримувала майже всю супутникову розвідінформацію від США. Макрон заявляє, що зараз Україна отримує дві третини розвідданих від Франції. Якщо це правда, то обсяг супутникової розвідки України значно зменшився, але вона стала менш вразливою до непослідовності Трампа.
Естонська компанія випробувала мікроракету-перехоплювач, призначену для перехоплення безпілотників типу Shahed. Ракета Mark I може перехоплювати цілі на відстані до 2 км зі швидкістю понад 1000 км/год, а її вартість становить близько 50 000 доларів США.
(Примітка для тих, хто може бути зацікавлений у подібних справах: з точки зору ЗСУ, все, що коштує більше 5000 доларів США за одне перехоплення і знищення російського ударного безпілотника, наприклад, “Герані”, є “занадто дорогим”. Це означає: якщо у вас є ідея або проєкт з цього приводу і ви мрієте зв’язатися з Міністерством оборони України з цього приводу… зробіть собі послугу і спочатку підрахуйте ціну та витрати на одну операцію з перехоплення. Якщо це більше 5000 доларів США за одне знищення… вибачте, але це навряд чи приверне там увагу… звісно, за умови, що хтось у Києві відповість, першою чергою. За тим, як “це” працює, також стоїть “система”…).
Минулого літа американська компанія Epirus знищила 49 дронів на відстані 2 км за допомогою одного мікрохвильового імпульсу. Україна також тестує мікрохвильову зброю, але результати тестування не були оприлюднені. Генеральний директор Brave1 Андрій Гриценюк заявив: “Мікрохвильова зброя тут є більш складною, тому що в Україні навіть не було потужної школи з цього питання. Але ми вже тестуємо щось”.
Станом на липень минулого року росія виробляла менше 100 артилерійських знарядь на рік. Її довоєнний арсенал артилерії (включаючи міномети та зенітні гармати) у 23 602 одиниці, що зберігався на складах, сім місяців тому скоротився до 39%. На той час залишилося лише 18% запасів систем залпового вогню. Не всю артилерію зі складів можна відновити, а ресурс стволів варіюється від 30 тис. пострілів для 122-мм гармати до 5 тис. пострілів для 152-мм гармати і 500 пострілів для 203-мм гармати. Стволи є обмежувальним фактором у виробництві артилерії.
У 2024 році росія мала 248 батарей С-400 і виробляє близько 36 на рік. Україна заявила, що знищила половину систем “Панцир”, яких щороку виробляється 30. Щороку виробляється близько 50 російських літаків.
Джерело: частина 1, частина 2 та частина 3
