Фрідріх Мерц попереджає, що економічні наслідки війни в Ірані можуть зрівнятися з наслідками пандемії Covid або російського вторгнення в Україну, пише європейське видання Politico.
Поки війна в Ірані загрожує надовго перекрити енергетичні потоки, Європа, зазначає видання, зіткнулася із шоком пропозиції, який загрожує паралізувати виробництво, приземлити авіакомпанії, підвищити ціни на продукти, збільшити вартість запозичень і знову розкрутити інфляцію до кризових рівнів.
Поки останні танкери з викопним паливом із Перської затоки заходять до європейських портів, масштаби того, що насувається, схоже, починають усвідомлювати європейські лідери. “Якщо війна затягнеться, вона стане для європейської економіки таким самим важким тягарем, який ми нещодавно пережили під час пандемії Covid або на початку війни в Україні”, – заявив журналістам у понеділок канцлер Німеччини Фрідріх Мерц.
“Я живу з реальністю цієї війни та її наслідків 24 години на добу, – заявив міністр оборони Італії Гвідо Крозетто газеті La Repubblica. – Я змушений знати речі, які не дають мені спати”. Конфлікт може тривати “роками”, попередила минулого тижня в інтерв’ю The Economist президентка Європейського центрального банку Крістін Лагард. Довгострокові наслідки, додала вона, “ймовірно, виходять за межі того, що ми зараз можемо уявити”.
Близько 20 відсотків нафти й природного газу, що живлять світову економіку, проходять через Ормузьку протоку, яку Іран закрив, погрожуючи атакувати будь-яке судно, що проходитиме нею без дозволу Тегерана. У вівторок президент США Дональд Трамп опублікував у Truth Social звернення до країн, які страждають від дефіциту пального через закриття протоки Іраном. “Вам доведеться почати вчитися воювати за себе самих, – написав він. – Найважче вже зроблено. Ідіть і добувайте собі нафту!”
Нафта й газ життєво важливі для транспорту та опалення, але вони також лежать в основі всього промислового ланцюга постачання, впливаючи на виробництво продовольства, пластмас, хімікатів і продукції сільського господарства. І це не враховує дефіциту інших ресурсів, спричиненого закриттям протоки, зокрема добрив і гелію, який використовується у виробництві мікрочипів.
Поки що втрати для європейських споживачів здебільшого зводилися до цін на заправках (а також до зростання вартості нових PlayStation, яке Sony пояснила “тиском у глобальному економічному середовищі”).
Politico окреслює ризики для європейської економіки, якщо те, що виконавчий директор Міжнародного енергетичного агентства Фатіх Біроль назвав “найбільшою загрозою глобальній енергетичній безпеці в історії”, збережеться.
Дефіцит
На відміну від попередніх криз – насамперед нафтового шоку після нафтового ембарго ОПЕК у 1973 році та газового шоку після вторгнення росії в Україну у 2022 році – нинішня паніка однаково зачіпає всі види енергопостачання: від сирої нафти й природного газу до перероблених продуктів на кшталт авіаційного пального та дизелю.
“Ринки зараз стикаються зі сценарієм, який давно обговорювали в теорії, але рідко вважали реально можливим, – фактичним перекриттям найкритичнішого енергетичного вузького місця у світі”, – пояснила провідна енергетична аналітикиня європейської команди Institute for Energy Economics and Financial Analysis Ана Марія Яллер-Макаревич. За її словами, кризи 1970-х вибили 7 відсотків світових поставок, тоді як закриття Ормузької протоки зачіпає 20 відсотків.
Коли війна щойно почалася, зазначає Politico, чиновники ЄС сподівалися, що блок уникне серйозного дефіциту завдяки відносно низькій залежності від Перської затоки, звідки надходило лише 6 відсотків його сирої нафти та менше як 10 відсотків природного газу. Найбільшим ризиком, який озвучували на незліченних міністерських і технічних нарадах, було зростання цін.
Надійність постачання в Європі рідко ставили під сумнів: посадовці вказували на диверсифіковані джерела континенту за межами Перської затоки – США, Норвегію, Азербайджан і Алжир. Найбільший ризик, казали вони, полягав у тому, що конфлікт триватиме довго, – лише тоді постачання справді стане серйозною проблемою.
Тепер, коли війна входить у п’ятий тиждень, зауважує Politico, ці побоювання справджуються. Одна з найбільших тривог полягає в тому, що азійські країни, які до війни покривали за рахунок Затоки близько 80 відсотків своїх потреб у газі й нафті, починають перебивати ціни на ці продукти, змагаючись за запаси, що скорочуються. Це змусило трейдерів із гнучкішими контрактами переорієнтуватися на Азію, щоб скористатися вищою нормою прибутку, і відвернуло їх від Європи.
За словами старшого енергетичного аналітика морської консалтингової компанії Kpler Шарля Костерусса, за останні кілька днів із Європи ще далі на схід було перенаправлено 11 танкерів зі скрапленим природним газом під прапорами США та Нігерії. Протягом найближчих днів до Європи прибуде останній танкер із катарським СПГ, сказав він.
Оскільки майже всі світові постачальники працюють на максимальній потужності, європейські лідери починають “усвідомлювати, що поставки СПГ, на які вони розраховували, не надходять сюди так, як очікувалося”, як пояснила Яллер-Макаревич. “У нас немає резерву. У нас немає там жодної додаткової гарантії”, – зазначила вона. За її словами, Європа почне відчувати наслідки вже цього місяця – можливо, за кілька тижнів.
“Найгірший сценарій – це якщо Ормузька протока залишатиметься закритою щонайменше ще на місяць”, – погодився керівник однієї з ключових компаній-імпортерів СПГ, який говорив на умовах анонімності, додавши до цього подальші атаки на енергетичну інфраструктуру. Він також зазначив, що вищі ціни у довгостроковій перспективі можуть підтримати зусилля зі збільшення виробництва, зрештою відновивши баланс глобальних поставок. Але навіть тоді, попередив співрозмовник, ціни можуть залишитися структурно вищими, можливо, назавжди.
Те саме стосується й нафтопродуктів. Хоча ЄС купує в регіоні Затоки зовсім небагато сирої нафти, він залежить від нього щодо більш як 40 відсотків нафтопродуктів, зокрема дизелю та авіаційного пального. “Якщо протока залишатиметься закритою, альтернативи, по суті, немає”, – заявив нафтовий аналітик дослідницької компанії ICIS Хомаюн Фалакшахі. За його словами, фінансові ринки закладають у ціни те, що протока буде закрита лише на два або три тижні. Але якщо вона залишатиметься закритою довше, ми побачимо вищі ціни, а це виллється в глибшу економічну кризу.
Еталонна ціна на нафту ненадовго знизилася після того, як на початку березня заможні країни погодили історичне вивільнення 400 мільйонів барелів нафти. Відтоді, однак, ціни знову лише зростали.
Штучне скорочення попиту
Найбезпосередніший наслідок обмеженої пропозиції вже помітний: вищі ціни на заправках. Зростання цін на сиру нафту безпосередньо позначається на вищій вартості пального. За даними ЄС, Euro Super 95, ключовий індикатор цін на пальне в Євросоюзі, подорожчав приблизно на 15 відсотків у період між 23 лютого і 23 березня.
Європейські уряди намагалися стримати ціни, зауважує Politico, знижуючи паливні акцизи та застерігаючи від спекулятивного завищення вартості. Але якщо нові поставки не надійдуть, їм, імовірно, доведеться вдатися до непопулярного інструменту: штучного скорочення попиту.
Уже зараз єврокомісар з енергетики Дан Йоргенсен у листі, з яким ознайомилося Politico, порадив урядам ЄС обмежити використання транспорту, щоб компенсувати втрату критично важливих поставок дизелю та авіаційного пального із затоки. Цей лист зі згадками про тижні без автомобілів і нормування бензину повертає до нафтових криз 1970-х. Дехто також попереджає про наближення “енергетичних локдаунів” за зразком Covid.
Оскільки паливо є найбільшою статтею витрат у польоті літака, авіаперевезення особливо вразливі до енергетичного шоку. Відтоді як на Іран упали перші бомби, ціна авіаційного пального в Європі більш ніж подвоїлася, досягнувши рекордних значень понад 1700 доларів за метричну тонну. Хоча за останній тиждень вона трохи знизилася, європейські авіакомпанії були змушені підняти ціни.
“Це подвійний удар – і через втрату переробних потужностей, і через падіння видобутку сирої нафти”, – пояснив генеральний директор авіаційного лобі IATA Віллі Волш. “Галузь не може взяти на себе таке зростання витрат, тож ціни піднімуться”, – зазначив він.
Драконівських заходів, зокрема скорочення маршрутів, уже вжили деякі азійські авіакомпанії. У Європі тим часом Lufthansa Group обговорює тимчасове виведення з експлуатації від 20 до 40 літаків через кризу з авіаційним пальним, як повідомляють німецькі медіа. Це зменшить пасажиромісткість групи на 2,5–5 відсотків. Якщо війна триватиме, частині відпочивальників доведеться залишитися вдома, а деякі експати пропустять сімейні дні народження.
“Те, що відбувається на східних ринках, – це своєрідний анонс того, що потенційно чекає на європейські ринки”, – пояснив старший нафтовий аналітик Kpler Джордж Шоу.
Промисловий спад
Politico наголошує, що біль уже почав поширюватися європейською промисловістю. Це вже видно в тому, що президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн назвала “галуззю галузей”, – енергоємному хімічному секторі, який лежить в основі значної частини виробництва на континенті.
“Зростання витрат, яке ми зараз відчуваємо, – через перенаправлену логістику, стрибки цін на сировину та стійке підвищення вартості енергії – є суттєвим і має бути відображене в наших цінах”, – заявив представник німецького хімічного гіганта Covestro.
Заступник генерального директора Eurofer, лобістської організації європейських виробників сталі, Адольфо Аєлло заявив, що поки зарано прогнозувати загальний вплив війни в Ірані. Але, за його словами, “ризик очевидний”.
“Волатильність цін на енергію нині є одним із найбільших ризиків для промислових інвестицій у Європі, – зазначив він. – Без стабільних і конкурентних цін на електроенергію дедалі важче обґрунтувати інвестиційні рішення – зокрема у низьковуглецеву сталь – саме в Європі”.
У міру зростання цін на базові ресурси, наголошує Politico, цей ефект швидко поширюватиметься вгору ланцюгом доданої вартості на решту виробничого сектору.
І це вже не кажучи про стрімке подорожчання інших похідних нафти – добрив, пластмас і навіть гелію, який є незамінним компонентом у виробництві напівпровідників. “Пластмаси особливо вразливі до перебоїв із постачанням, оскільки ми сильно залежимо від імпорту нафти й газу для покриття як енергетичних потреб, так і потреб у сировині”, – пояснила Politico керуюча директорка PlasticsEurope Вірджинія Янссенс.
Те саме стосується й виробників добрив, які і без того боролися з високими цінами на енергію в ЄС. “Поточний розвиток подій лише посилює тиск на витрати на азотні добрива, де енергія становить приблизно 60–80% операційних витрат”, – зазначив директор із комунікацій та зв’язків із громадськістю лобістської групи Fertilizers Europe Лукаш Пастерський. “Оскільки ринки добрив глобальні, перебої в будь-якій частині системи, ймовірно, швидко матимуть ланцюговий вплив на вхідні витрати”, – додав він.
Як зазначає Politico, вищі ціни в сільському господарстві, транспорті та виробництві одночасно тиснутимуть на бізнес і змушуватимуть його підвищувати ціни, перекладаючи більші витрати на споживачів. І саме тут знову може повернутися загроза інфляції – лише через 18 місяців після того, як центробанки оголосили перемогу над інфляційним сплеском, спричиненим попереднім енергетичним шоком.
Як попередив міністрів фінансів єврозони на зустрічі минулого тижня єврокомісар з питань економіки Валдіс Домбровскіс, цей виток інфляції може більше нагадувати стагфляцію – небезпечне поєднання застійного зростання та високих цін, яке спустошувало економіку у 1970-х і з яким політикам історично було важко впоратися.
Комісія прогнозує, що цього року війна знизить економічне зростання ЄС до 1 відсотка. Вона очікує прискорення інфляції, що, ймовірно, підштовхне ЄЦБ до підвищення вартості запозичень, а це ще більше охолодить економіку, збільшить ставки за іпотекою та зробить ведення бізнесу дорожчим.
Це проблема не лише для споживачів і підприємців, а й для урядів, наголошує видання. Важкі боргові зобов’язання, які вони несуть після попередніх криз, стануть дорожчими в обслуговуванні, а за відсутності простору для нових запозичень їм, можливо, доведеться скорочувати державні послуги, щоб звести кінці з кінцями.
І навіть якби війна завершилася сьогодні, знадобився б рік, щоб економіка повернулася на траєкторію відновлення, як пояснив Біроль на тій самій зустрічі міністрів фінансів. Що довше триватиме конфлікт, то гіршою буде ситуація.
Наразі, поки цього тижня останні танкери із затоки завершують розвантаження своїх вантажів, зауважує Politico, для європейських політиків офіційно починається відлік. У континенту є тижні, а не місяці, щоб підготуватися до удару, який може змінити його економіку на ціле покоління.
“Ніхто не знає, скільки триватиме криза, але, думаю, дуже важливо наголосити, що вона не буде короткою, – пояснив журналістам єврокомісар з енергетики Йоргенсен після екстреної міністерської конференції у вівторок. – Бо навіть якби мир настав уже завтра, наслідки все одно залишаться, оскільки енергетична інфраструктура в регіоні вже зруйнована і далі руйнується війною”.
Джерело: Politico
