“У вересні 2017 року робота докторки Мелані Вокер із Біллом Ґейтсом добігала кінця. Понад десятиліття Вокер працювала у Фонді Ґейтсів, а потім – у приватному офісі мільярдера. Влітку 2017 року стосунки між Вокер і Ґейтсом набули сексуального характеру – принаймні так стверджують люди, обізнані з цією справою. Вокер готувалася піти”, – пише американська Wall Street Journal.
За словами видання, Вокер звернулася до одного зі своїх найближчих знайомих – наставника, який майже три десятиліття підтримував і спрямовував її: Джеффрі Епштейна. “Щодо БҐ. Тобі досить просто сказати: знай, я розповіла Джеффрі все. Все”, – написав Епштейн у текстовому повідомленні. Вокер відповіла, що “боїться, що він одразу ж помститься”.
Коли цього тижня Ґейтс постане перед Конгресом, на думку WSJ, йому доведеться відповідати на запитання про це листування – на тлі матеріалів про Епштейна, оприлюднених Міністерством юстиції.
Як наголошує видання, лікарка із Сіетла – одна з багатьох яскравих персонажів, які заповнювали всесвіт Епштейна. За словами самої Вокер, у 1990-х роках її познайомив з Епштейном Дональд Трамп. Вона налагодила тісні стосунки з британським принцом Ендрю і тривалий час була партнеркою Стівена Синофскі, колишнього топменеджера Microsoft, який також мав зв’язки з Епштейном.
Але, мабуть, найважливішою була її роль серед тих, хто допоміг Епштейну увійти в коло Ґейтса після засудження 2008 року за схиляння неповнолітньої до проституції. Вона робила це, обіймаючи посаду у благодійному фонді співзасновника Microsoft, а потім – у його приватному офісі.
Фонд Ґейтсів розпочав власне розслідування своїх зв’язків з Епштейном; його веде юридична фірма WilmerHale, стверджують обізнані з цим особи. Слідчі вже розпитували про Вокер і характер її стосунків із Ґейтсом.
На відміну від інших наближених Епштейна, зазначає WSJ, Вокер, нині 54-річна професорка медичного факультету Вашингтонського університету, здебільшого залишалася поза увагою громадськості, хоча її ім’я та окремі повідомлення з матеріалів справи Епштейна вже з’являлися у медіа.
За інформацією видання, свою непомітність вона частково зберегла завдяки адвокатові, який звернувся до Міністерства юстиції з проханням приховати її ім’я в матеріалах справи. Вона не заявляла про сексуальне насильство з боку Епштейна і не подавала позовів до його спадщини; адвокат обґрунтував прохання тим, що Епштейн познайомив її з двома діловими контактами, які сексуально домагалися її, а вона їм відмовила.
Хоча її ім’я приховане, люди, обізнані з цією справою, встановили її особу за листуванням і описали її стосунки з Ґейтсом та Епштейном. Документи свідчать, що з часом стосунки Вокер із Ґейтсом і його колишньою дружиною Меліндою Френч Ґейтс стали напруженими. Водночас вона, схоже, зберігала відданість Епштейну – давньому другові й покровителеві – аж до його смерті 2019 року.
У заяві адвокат Вокер Девід Флейсіґ назвав її “постраждалою від Джеффрі Епштейна” – людиною з попереднім травматичним досвідом, яка потім витримала “стосунки під примусом, що тривали десятиліттями і закінчилися лише з його смертю”. Більше вона наразі коментувати не бажає.
Речник Ґейтса заявив, що той “не знав про характер стосунків між Вокер та Епштейном, їхні спільні мотиви чи подробиці їхньої спільної історії”. “Листування між Епштейном і Вокер свідчить про те, що Епштейн активно заохочував Вокер розпочати сексуальні стосунки з Ґейтсом”, – додав речник.
WSJ зазначає, що влітку 2017 року Вокер ділилася з Епштейном подробицями своїх зустрічей із Ґейтсом. На той час вона вже пішла з фонду, проте залишалася на короткостроковому консультаційному контракті в його приватному офісі, де пропонувала Ґейтсу ідеї для благодійної підтримки. Того ж року вона остаточно залишила приватний офіс.
“Стосунки між Вокер і Ґейтсом були взаємними і завершилися без конфлікту, – заявив речник. – Вокер ще роками після цього час від часу виходила на зв’язок із Ґейтсом”.
Як зауважує WSJ, Ґейтс публічно висловив жаль через свої контакти з Епштейном, назвавши їх помилкою і заперечивши будь-яку протиправну поведінку. “Ґейтс ніколи не мав неналежних стосунків із жодним співробітником Фонду Ґейтсів чи Gates Ventures, і жодної відповідної скарги ніколи не надходило”, – додав речник.
Великий авторитет
Мелані Старнес – таким було її дівоче прізвище – виросла в Ларедо, штат Техас, у родині ветерана Повітряних сил США. За словами Вокер, на початку 1990-х, після закінчення Техаського університету з відзнакою, вона познайомилася з Епштейном і Трампом у готелі “Плаза”. В електронному листі 2018 року, представляючи нейрохірурга Епштейну, вона написала: “Я знаю Джеффрі 28 років – це не жарт: нас познайомив Дональд Трамп”.
Спершу Епштейн і Вокер обговорювали можливість її роботи моделлю для Victoria’s Secret. Проте під час розмови він змінив напрям – принаймні так сама Вокер розповідала оточенню. Забудь про модельний бізнес, порадив він. Краще вступай до медичної школи.
Як стверджує WSJ, вона послухалася, і вони підтримували зв’язок. За документами, вона була зареєстрована за адресою в нью-йоркському будинку на Іст 66-й Стріт, 301, – тому самому, де Епштейн контролював декілька квартир, у яких тримав своїх помічників і жертв. Епштейн також призначив її своїм “науковим радником”.
Вокер познайомилася з Ендрю Маунтбеттеном-Віндзором, тоді відомим як принц Ендрю, через Ґіслейн Максвелл, давню соратницю Епштейна. В інтерв’ю 2003 року для Mail on Sunday Вокер змалювала їхні стосунки так: тодішній принц називав її “Мел”, “Дурепою” і “пані розумниця”, а говорили вони переважно про науку та медицину.
На початку 2000-х вона разом із Синофскі, тоді топменеджером Microsoft, оселилася в Сіетлі після знайомства на технологічній вечері за участю принца Ендрю. У 2006 році, зазначає WSJ, Вокер почала працювати у Фонді Ґейтсів – тоді він більше нагадував стрімко зростаючий стартап, а не глобального гіганта у сфері охорони здоров’я, яким є сьогодні.
Як стверджує WSJ, саме там вона потоваришувала з Борисом Ніколичем – імунологом із Гарварду, головним науковим радником Ґейтса. Коли 2009 року вона дізналася, що Ніколіч переходить до приватного офісу Ґейтса, Вокер запросила його на обід і, за словами самого Ніколіча, фактично виступила лобісткою Епштейна. “До того моменту я ніколи не чув про Джеффрі Епштейна”, – повідомив він WSJ.
За обідом Вокер розповіла, що саме Епштейн вивів її на шлях до медицини, і применшила його засудження 2008 року. Ніколіч розповідає, що вперше зустрівся з Епштейном у грудні того ж року.
У жовтні 2009 року в електронному листі Епштейну вона запропонувала власну кандидатуру на роль керівниці його фонду й повідомила, що Ніколіч переходить на повну роботу з Ґейтсом, зазначивши, що це конфіденційна інформація. “Він захоче знати, чи може тобі довіряти і скільки може тобі розповісти, – написала вона про Ніколіча. – Мабуть, це просто питання часу”.
WSJ стверджує, що пізніше Епштейн допоміг Ніколічу домовитися про умови виходу з приватного офісу Ґейтса у 2013 році. (Таку саму послугу він надав і Синофскі, коли той залишав Microsoft у 2012-му, – свідчать матеріали Міністерства юстиції.) Представник Синофскі відмовився від коментарів. Ніколіч, який обмінявся з Епштейном сотнями повідомлень, каже, що глибоко шкодує про ці контакти і що Епштейн був “майстром маніпуляцій”.
Матеріали Міністерства юстиції містять й інші свідчення того, як Вокер рекомендувала Епштейна людям із кола Фонду Ґейтсів. Так, у вересні 2010 року вона написала Алексу Фрідману, який незадовго до того залишив посаду фінансового директора фонду, високо відгукуючись про Епштейна і жартівливо зазначаючи, що може засвідчити “рівно 20 років його поганої поведінки”. Фрідман відповів, що чув, як Вокер завжди говорила про Епштейна “з великою повагою”.
Фрідман повідомив виданню, що ніколи не чув про Епштейна, доки Вокер не згадала його, і сприйняв її зауваження в листі як іронічний натяк на когось, кого вона знала давно.
Дуже дискретний
WSJ наголошує, що для Епштейна Ґейтс був головним трофеєм. Доступ до одного з найбагатших людей світу, його масштабного фонду та унікальної здатності об’єднувати людей у сфері глобальної охорони здоров’я дав би Епштейну легітимність, якої він так прагнув після засудження 2008 року.
У січні 2011 року Епштейн готувався до зустрічі з Ґейтсом. Напередодні Вокер надіслала Ґейтсу листа, де назвала Епштейна “одним із найближчих друзів”, розповіла про його погляди на проблему глобальної бідності, а також назвала його людиною, завдяки якій сама вирішила вступити до медичної школи.
Вона виклала особисту філософію Епштейна: “роби лише те, що приносить тобі радість”. І додала: “Навколо Джеффрі крутяться найкращі люди світу. Він дуже дискретний. Просто кажу…”.
Ґейтс визнає, що в 2011-2014 роках кілька разів зустрічався з Епштейном, зокрема в його нью-йоркському особняку, щоб обговорити питання доброчинності. Як стверджує WSJ, Епштейн безуспішно намагався переконати Ґейтса заснувати глобальний донорський фонд спільно з JPMorgan і дізнався про деякі позашлюбні зв’язки мільярдера.
Приблизно 2013 року Вокер залишила Фонд Ґейтсів і перейшла до Світового банку в порядку відрядження – фонд продовжував виплачувати їй зарплату. Вона стала старшою радницею президента Джима Йон Кіма, зауважує видання.
У серпні 2014 року Вокер надіслала Ґейтсу листа, який виглядав як попередження щодо Епштейна: у стосунках із ним Ґейтсу варто “тримати здорову дистанцію в усьому, що стосується особистого”.
За її словами, Епштейн мав у своєму розпорядженні “чудові людські екземпляри”, однак вона застерігала від наслідків, яких надивилася за роки спостережень за “надто багатьма впливовими людьми”. Вона також зазначила, що Епштейн намагається грати на слабкостях і схильностях своїх мішеней.
Як зазначає WSJ, поки Епштейн домагався прихильності Ґейтса, він натрапляв на стіну відчуження з боку дружини мільярдера: після одного вечора в мангеттенському особняку Мелінда Ґейтс заявила, що більше не хоче його бачити. Вокер, схоже, також потрапила в немилість до Мелінди Френч Ґейтс – співголови фонду.
У кількох повідомленнях Епштейну Вокер скаржилася на ворожість Мелінди. “Мелінда виступає проти мене через канали фонду. Мені терміново потрібно звідти”, – писала вона у вересневій переписці 2014 року з Епштейном. Речниця Мелінди Ґейтс відмовилася коментувати.
Блакитна сукня
З матеріалів Міністерства юстиції відомо, що в січні 2017 року Епштейн грубо запитав, чи мала Вокер сексуальні стосунки з Ґейтсом. Вона відповіла, що ні, натомість описала, як вони “шаленіли разом біля дошки”, поки персонал Ґейтса чергував за дверима.
“На початку в нас було хвилини зо три, щоб просто видихнути й постояти поруч”, – написала вона, додавши, що Ґейтс скаржився на “вік, що бере своє”, а вона відповіла: він усе ще трохи замолодий для неї.
Того ж року, зазначає WSJ, Вокер залишила фонд і приєдналася до приватного офісу Ґейтса. Саме тоді, за наявними даними, їхні стосунки стали сексуальними, і в повідомленнях Епштейну вона описувала деякі зустрічі з Ґейтсом.
У липні 2017 року, перебуваючи на конференції з хвороби Альцгеймера в Лондоні, Вокер написала Епштейну, що Ґейтс – “дуже огидний” і “зовсім не такий, яким його вважають люди”. Вона назвала його “величезним тягарем” і написала, що почувається “в пастці”. Також вибачилася за те, що Ґейтс “грубо поводився” з Епштейном.
Незабаром, пише WSJ, Вокер почала радитися з Епштейном щодо переговорів із приватним офісом Ґейтса. Вона пропонувала нестандартні рішення – наприклад, піти на три місяці раніше в обмін на те, що вона назвала “прощальним подарунком”, вкладеним у бізнес.
У серпні 2017 року Вокер провела другу половину дня, переписуючись із Епштейном про боротьбу за вплив на роботі. Вона хотіла написати Ґейтсу безпосередньо, але боялася, що той перешле її лист.
У повідомленнях від 10 серпня вони домовилися про згадку про приватні “зустрічі в ангарі”, яку Вокер мала вставити у свій лист до Ґейтса – саме тому, що, як висловився Епштейн, “він не перешле це”.
Епштейн запропонував, щоб вона написала: “Мені бракуватиме наших зустрічей в ангарі”. Вокер зауважила, що ніколи раніше не казала Ґейтсу, що сумує за ним, і це може “вибити його з колії”.
Епштейн відшліфував формулювання: “Коли ми були на озері / в ангарі – ти говорив, що хочеш унікальних і нецікавих ідей?”
“Ідеально”, – відповіла Вокер.
У вересні того року Вокер мала зустріч із Ґейтсом і Ларрі Коеном, генеральним директором приватного офісу. Вона переймалася тим, як змусити їх погодитися на її умови. “Чи є якісь сигнали чи слова, якими я можу дати зрозуміти йому і БҐ, що я не жартую?”, – написала вона Епштейну напередодні зустрічі.
“Тобі доведеться ухвалити кілька складних рішень”, – написав їй Епштейн у листопаді, коли Ґейтс так і не відповів на її пропозицію, підштовхуючи її вдатися до жорсткіших методів.
Вокер виклала свої козирі. “Так. У мене є листи про “блакитну сукню” та ще кілька компрометуючих речей, і так, ці історії так моторошно схожі на всі ті, що є в медіа, – це звучить як Вайнштейн. – Я не можу бути єдиною”, – розмірковувала вона, хоча й висловила сумніви щодо будь-яких подальших дій.
Речник Ґейтса заявив: “Ґейтс ніколи не вдавався до примусу, хижацтва чи сексу без згоди”.
Після завершення контракту з приватним офісом Вокер продовжувала підтримувати контакт із Ґейтсом. Вони листувалися – вона давала про себе знати після ковіду і надіслала співчуття з приводу смерті його батька, – свідчать документи.
Як зазначає WSJ, у лютому 2019 року вона доповіла Епштейну, що зустрілася з Ґейтсом, обговорила науку і поїла чізбургерів. “Було приємно його побачити, – написала вона. – Я сказала, що він має тобі зателефонувати, і він нічого не відповів – лише спитав, як ти”.
“Ґейтс ніколи не просив Вокер передавати щось Епштейну, – наголошує речник. – Ґейтс не мав контактів із Епштейном і не хотів їх мати після 2014 року”.
Джерело: Wall Street Journal
