Дрони-перехоплювачі та далекобійні безпілотники
Британсько-українська компанія вперше збила “Герань” реактивним дроном-перехоплювачем “Ґріффін”, який розвиває швидкість 350 км/год, має практичну стелю 7500 м і дальність 120 км. Для порівняння: “Герань-2” летить зі швидкістю близько 180 км/год, тоді як крейсерська швидкість реактивної “Герані-5” становить 450–600 км/год. Німецький дрон-перехоплювач з акумуляторним живленням під час випробувань розвинув швидкість 699 км/год.
росія застосовує безпілотник літакового типу, керований через оптоволоконний кабель, заявлена дальність якого становить 50 км.
Україна експериментує з установленням крил на FPV-дрони, щоб збільшити їхню дальність. Невідомо, чи використали таку конструкцію для встановлення нового рекорду – самостійного польоту FPV-дрона без дрона-носія на 110 км.
Ракети Fire Point та автономні наземні машини
Ракета “Фламінго” використовує для навігації французьку систему ArduPilot. Як і багато систем, що використовують GPS, вона продовжує політ навіть під час глушіння завдяки датчикам, які вимірюють швидкість, курс і прискорення, а також відліку часу. Автономна навігація завжди має невелику похибку через межі точності механічних систем, і що довше ракета покладається лише на неї, то більшим стає відхилення від цілі. Щойно ракета виходить із зони глушіння, її координати знову можна уточнити за GPS. Франція планує створити власну версію “Фламінго”.
Компанія Fire Point повідомляє, що для балістичної ракети FP-9 ще потрібен двигун, після встановлення якого розпочнуться льотні випробування. Якщо система наведення працюватиме належно, ракету випробують по цілях у росії. Заявлені характеристики FP-9: дальність 855 км, корисне навантаження 800 кг, швидкість 6,4 Маха та висота польоту до 70 км. Ракета матиме мобільну пускову установку, а мета розробників – домогтися відхилення не більш як 20 м від точки прицілювання.
Корпус “Хартія” переобладнав бронетранспортер М-113 у дистанційно керовану машину для розмінування.
Німецька компанія Quantum Systems передала Україні для випробувань 10 автономних вантажівок і 10 безпілотних наземних платформ (UGV). Вантажівку можна переобладнати для перевезення вантажів або використовувати як платформу для інших завдань. В Україні вже є сотні вантажівок Zetros, що спростить технічне обслуговування нових машин. Безпілотна наземна платформа MANDRILL здатна перевозити 750 кг на відстань до 200 км із максимальною швидкістю 100 км/год –імовірно, рівною асфальтованою дорогою.
росія: ракети С-300 та С-400 як балістичні
На початку війни росія застосовувала зенітні ракети С-300 для ударів по наземних цілях за балістичною траєкторією. Вони вкрай неточні – придатні хіба що для ураження цілей розміром із місто – і несуть бойову частину масою 150 кг. У 2022 році росія мала тисячі таких ракет, а відтоді подвоїла виробництво зенітних ракет, які використовує для балістичних ударів. Втім через дефіцит С-300 для таких атак тепер застосовують і ракети С-400.
Виробництво ATACMS та AIM-120
Lockheed Martin і Rheinmetall розпочнуть виробництво компонентів для ATACMS у 2027 році, а 2029-го планують вийти на випуск 600–700 ракет на рік. Lockheed Martin і далі вироблятиме ATACMS на заводі в Арканзасі, доки перенесення виробництва до Європи не завершиться, і вже переобладнує підприємство для випуску Precision Strike Missile (PrSM).
США разом із Бельгією, Канадою, Фінляндією, Німеччиною, Нідерландами, Норвегією та Британією працюють над налагодженням виробництва ракет AIM-120 на одному з майданчиків у Європі. Цю ракету можуть застосовувати як літаки, так і зенітні комплекси NASAMS проти крилатих ракет і дронів. Одна AIM-120 коштує 1 млн доларів, тоді як ракета для Patriot – 4 млн доларів.
Ракети Patriot: чому балістичні цілі складніше збивати
Крилаті ракети й літаки можуть втратити керованість, якщо пошкоджено їхній двигун або аеродинамічні поверхні. Ракета PAC-2 комплексу Patriot має осколково-фугасну бойову частину: якщо ціль пролітає крізь утворену вибухом хмару уламків, вона, ймовірно, впаде. Що ближче до центру цієї хмари проходить ціль, то вища ймовірність, що вибух і уламки зруйнують ракету або літак ще в повітрі. Якщо ціль перехоплено до того, як вона опинилася над об’єктом удару, її уламки впадуть, не долетівши до нього.
Балістична ракета підіймається на велику висоту й наближається до цілі майже вертикально; двигун припиняє роботу ще до досягнення найвищої точки траєкторії. Якщо така ракета пролетить крізь хмару уламків від вибуху PAC-2 і її аеродинамічні поверхні буде пошкоджено, вона, найімовірніше, все одно впаде поблизу точки прицілювання.
Тактичні балістичні ракети мають товстіший корпус, ніж крилаті, а гіперзвукові балістичні ракети – товстіший, ніж тактичні. Це потрібно, щоб витримувати нагрівання під час входження в атмосферу та високошвидкісного польоту. Балістичні ракети стійкіші до ураження уламками, а їхня вища швидкість, особливо у гіперзвукових зразків, ускладнює підрив ракети PAC-2 саме в ту мілісекунду, коли ціль проходить крізь центр хмари уламків.
Ракету PAC-2 модернізували: оснастили досконалішою головкою самонаведення та точнішим підривником, щоб вона підлітала до балістичної цілі якомога ближче й вибухала поруч із нею. Така ракета має високі шанси знищити тактичну балістичну ракету. Для успішного перехоплення гіперзвукової ракети PAC-2 потрібно запустити в точно визначений момент, щоб вона вчасно досягла точки перехоплення; її необхідно навести в точне місце, а неконтактний підривник має спрацювати в потрібну мить, адже “Кинджал” долає 4 м за кожну мілісекунду.
Ракета PAC-3 не має бойової частини – вона врізається в ціль і знищує її кінетичною енергією, тому товщина корпусу ракети-цілі не має значення. PAC-3 менша за PAC-2, але трохи швидша (Мах 5 проти Маха 4,5), маневреніша й має власну систему самонаведення. Її дальність менша, ніж у PAC-2, проте швидкість і маневреність забезпечують більше часове вікно для перехоплення будь-якої ракети в межах досяжності.
Дефіцит ракет PAC-2 і PAC-3 триває від початку повномасштабної війни в Україні, а запаси додатково виснажилися під час війни з Іраном. У січні Lockheed Martin почала нарощувати виробництво PAC-3 із 600 до 2000 ракет на рік, але виготовлення однієї ракети все одно триває два роки.
У листопаді 2025 року Японія розпочала виробництво 30 ракет PAC-3 на рік і зможе подвоїти цей показник, коли збільшиться випуск головок самонаведення Boeing та інших компонентів. Японія не постачає зброю державам, що воюють, і не дозволяє передавати їм зброю японського виробництва. Проте вона передала ракети PAC-3 США, щоб Вашингтон міг натомість передати Україні ракети власного виробництва.
У квітні 2026 року Німеччина підписала контракт на виробництво ракет PAC-2. Компоненти мають бути готові на початку 2027 року, а готові ракети – дещо пізніше. PAC-3 потребують регулярного технічного обслуговування, тому в Європі планують збудувати спеціальний сервісний центр, щоб скоротити строки ремонту. До його роботи будуть залучені США, Німеччина, Нідерланди, Швеція та Польща, проте місце розташування центру ще не визначили.
На тлі успіхів України у війні Трамп почав висловлюватися про неї прихильніше. Минулого тижня він заявив: “Ми дозволимо їм виробляти Patriot. Ми покажемо їм, як це робити. Вони зможуть це робити. Більшість країн не змогли б – у них немає таких фахівців. У вас дуже талановиті люди”.
На момент цієї заяви адміністрація Трампа ще не повідомила про рішення жодну компанію, залучену до виробництва ракет. Було незрозуміло, чи дозволив Трамп виробляти PAC-2 або PAC-3, проте поширена думка, що Україна випускатиме саме PAC-3. Якщо виробництво справді схвалять, підприємство доведеться захищати від російських ударів.
У мирний час від початку будівництва підприємства до випуску першої ракети Patriot минає три роки. Rheinmetall уже скоротила строки запуску виробництва 155-мм снарядів і ракет PAC-2 та, можливо, зможе скоротити загальний цикл до менш ніж двох років. Якщо проєкт просунеться, Україна співпрацюватиме з Німеччиною, щоб прискорити запуск виробництва. Міністр оборони Польщі заявив, що Польща разом із Німеччиною, Швецією та Нідерландами отримала дозвіл передати Україні технології й обладнання, пов’язані з виробництвом та обслуговуванням ракет Patriot. За його словами, з їхньою допомогою Україна зможе розпочати виробництво ракет “за кілька тижнів”, але це буде лише початком дворічного циклу до випуску першої готової ракети.
Зеленський також звертається по допомогу до Японії, яка вже виробляє PAC-3. Японія сама запровадила обмеження на експорт зброї, але нещодавно пом’якшила їх, дозволивши постачання нелетальних компонентів, зокрема захисного спорядження та радарів. Не виключено, що під час наступного перегляду правил до дозволеного переліку додадуть і зброю оборонного призначення, як-от PAC-3. У 2023 році правила вже змінили, щоб дозволити продаж ракет Patriot до США. Експорт нелетального обладнання наразі дозволений лише до 17 країн, і України серед них немає.
Україна очікує на постачання PAC-3, але строки, джерело та кількість ракет поки не визначені. Рівень перехоплення російських балістичних ракет знизився на 40%.
Зупинки та ремонт нафтопереробних заводів
Інженер-хімік стверджує, що за час, потрібний українським дронам, щоб долетіти до Омська, нафтопереробний завод міг би виконати аварійну зупинку й у такий спосіб обмежити збитки. Хоча це справді скоротило б час подальшого ремонту, він не врахував інших питань: як завод дізнається, що дрони прямують саме до Омська; наскільки тимчасові зупинки через хибну інформацію знижуватимуть обсяги виробництва; скільки часу потребуватиме повторний запуск.
Раз на 3–5 років НПЗ виконує планову зупинку приблизно за три дні. Після перевірок і технічного обслуговування повторний запуск триває від 5 до 14 днів залежно від складності підприємства. В аварійній ситуації все можна зупинити за 12 годин і знову запустити за три дні, однак швидкі зупинки та запуски пов’язані з ризиком. Багато пожеж на НПЗ у мирний час виникають саме під час запуску. Установки каталітичного крекінгу з псевдозрідженим шаром каталізатора (FCCU) та коксування особливо чутливі до пускових операцій.
За катастрофічних пошкоджень, наприклад унаслідок атаки дронів, каталізатор розлітається по всій установці, а через відсутність пари перестає залишатися в текучому стані. Вуглеводні перетворюються на мулоподібну масу, і на те, щоб розкрити сотні трубопроводів та вручну вигребти її, може піти місяць.
росія має додаткові труднощі з ремонтом, оскільки не виробляє всередині країни багатьох компонентів, а санкції перешкоджають їх імпорту. Крім того, вона залежить від іноземних компаній та їхніх фахівців. Каталітичну установку у Волгограді пошкодили в січні, і станом на квітень ніхто не знав, як її відремонтувати, через що виробництво бензину скоротили на 40%. Тоді російські підприємства працювали над виготовленням запасних частин. Китайські компанії вже ремонтували російські об’єкти, але через відмінності в технологіях їм доводилося не ремонтувати, а повністю замінювати компоненти.
Вже у 2025 році планове технічне обслуговування часто відкладали через відсутність запасних частин. Через брак техобслуговування деякі компоненти можуть вийти з ладу ще до того, як їх уразить Україна. У будь-якому разі росія безперервно ремонтує свої НПЗ, а Україна руйнує їх швидше, ніж їх встигають відновлювати.
Джерело
