15 липня Міністерство війни США оголосило нову рамкову угоду з трьома виробниками недорогих крилатих ракет – компаніями Anduril, CoAspire та Zone 5 Technologies – на постачання майже 28 тисяч ракет. Кілька днів раніше Anduril повідомила про окрему угоду з польським оборонним концерном PGZ щодо локалізації виробництва своїх крилатих ракет у Польщі.
Обидві події засвідчують, що на дедалі насиченішому й конкурентнішому ринку недорогих крилатих ракет розпочався первинний розподіл часток, причому американські виробники вже випереджають європейських конкурентів як за підтвердженими, так і за очікуваними обсягами замовлень. У цьому матеріалі йдеться про останні події в цьому сегменті ринку та їхні наслідки для оборонної промисловості.
Американські програми недорогих крилатих ракет: ERAM, LCCM і FAMM
Липневі рамкові угоди Міністерства війни США стосуються програми Повітряних сил США Family of Affordable Mass Missiles (FAMM – “сімейство недорогих ракет масового застосування”). Програма постала із запиту Повітряних сил у бюджеті на 2026 фінансовий рік і передбачає розробку недорогих крилатих ракет повітряного базування, придатних до масового виробництва та застосування у великих кількостях для перевантаження ППО противника. Угоди за FAMM доповнюють і розвивають рамкові угоди програми Low-Cost Cruise Missile (LCCM), оголошені у травні цього року, яка передбачає закупівлю ракет того самого класу, але наземного базування.
Наразі опрацьовують два початкові варіанти: палетний (FAMM-P), який запускають із транспортних літаків, і підвісний (FAMM-L), який винищувачі та бомбардувальники несуть на пілонах. Паралельно фінансується окремий варіант збільшеної дальності – FAMM-BAR (Beyond Adversary’s Reach), дальність якого перевищує 1000 кілометрів. Згідно з бюджетними документами на 2027 фінансовий рік, FAMM – перша офіційно розкрита програма озброєння цього класу, включена до планів закупівель; протягом п’яти років планують придбати приблизно 28 тисяч ракет на суму близько 12,6 мільярда доларів.
Липневі рамкові угоди за програмою FAMM укладено з американськими виробниками ракет Anduril, CoAspire та Zone 5; вони розраховані на сім років і потребують подальшого затвердження, а виробничі контракти залежатимуть від успішних випробувань і конкурентного відбору. Отже, самі виробничі замовлення ще не остаточні, хоча обсяг закупівлі вже визначено.
Три ракети, що фінансуються за програмою FAMM (і паралельно за LCCM у наземній конфігурації), – це Barracuda-500M компанії Anduril, RAACM компанії CoAspire та Rusty Dagger компанії Zone 5 Technologies. Ці ракети мають подібні тактико-технічні характеристики: дальність приблизно 800-1000 кілометрів, корисне навантаження масою близько 40-50 кілограмів і системи наведення, здатні працювати в умовах придушення GNSS. Після виходу виробництва на повну потужність Повітряні сили планують закуповувати до 8 тисяч ракет на рік – за обома варіантами й від усіх постачальників разом. Виробництво має розпочатися у 2027 фінансовому році з обсягу близько 1000 одиниць. Міністерство війни також заявило про намір залишити програму відкритою для нових постачальників, щоб уникнути залежності від одного виробника й підтримати конкуренцію.
Обидві ракети, Rusty Dagger і RAACM, були створені в межах програми ERAM, і їх схвалили до продажу Україні за фінансування Данії, Нідерландів, Норвегії та американської програми Foreign Military Financing. Дозвіл США датується серпнем 2025 року, коли Державний департамент схвалив постачання до 3350 ракет ERAM, хоча точна кількість законтрактованих одиниць залишається невідомою. Перша партія з 840 ракет – у нерозкритому співвідношенні між двома моделями, – за повідомленнями, мала прибути до жовтня 2026 року. У червні цього року російські джерела оприлюднили зображення того, що вони називають уламками ракети Rusty Dagger, а це може свідчити, що Rusty Dagger, а можливо, й RAACM, уже надійшли на озброєння України.
За програмами ERAM, LCCM і FAMM американські виробники вже отримали значні замовлення або можуть очікувати надходження тисяч нових замовлень у найближчі роки. Разом з іншими програмами, що фінансують і закуповують недорогі ракетні системи за окремими напрямами, зокрема Blackbeard компанії Castelion та Havoc Spear компанії Leidos, це забезпечує американській ракетній промисловості підтверджений і частково вже реалізований попит на великі партії доступних ракетних систем.
Anduril–PGZ: виробництво недорогих крилатих ракет у Польщі
Близько двох тижнів тому Anduril оголосила про угоду з польським оборонним концерном PGZ щодо локалізації виробництва ракет Anduril у Польщі – йдеться саме про SLB-500M, наземний варіант ракети Barracuda-500M дальністю 1000 кілометрів. Заявлена мета – налагодити в Польщі виробництво продукту, що відповідає вимогам SAFE, і завдяки цьому фінансувати його за рахунок кредитів ЄС; це означає, що частка компонентів, вироблених поза ЄС, ЄЕП та ЄАВТ, не має перевищувати 35 відсотків.
З огляду на промислову базу PGZ дочірнє підприємство WZL-2 могло б виготовляти корпус і виконувати остаточне складання; Mesko – постачати твердопаливний прискорювач і бойову частину; Nitro-Chem – споряджати бойову частину вибуховою речовиною; а PIT-RADWAR – менш вартісну електроніку, як-от джгути проводки й системи розподілу живлення. Польські інтегратори цілком могли б також узяти на себе наземний сегмент: контейнер, пускову установку та інтеграцію транспортно-пускової машини. Anduril, найімовірніше, залишить за собою систему наведення й автономного керування, тоді як турбореактивний двигун можуть постачати європейські виробники, наприклад, німецька ADW або чеська PBS. Отже, значна локалізація виробництва SLB-500M і відповідність вимогам SAFE видаються цілком реалістичними.
Хоча контракт на закупівлю між Anduril і польськими закупівельними органами, схоже, ще не підписано, велике замовлення на SLB-500M наразі видається дуже ймовірним. Якщо це підтвердиться, Польща стане першою європейською державою поза межами України, яка зробить велике замовлення на недорогі крилаті ракети, доповнивши вже різноманітний і зростаючий ракетний арсенал країни. До нього входять крилаті ракети JASSM і JASSM-ER для ураження наземних цілей; протикорабельні ракети Naval Strike Missile та RBS-15 Mk. 3; балістичні ракети малої дальності ATACMS і CTM-290; а також реактивна артилерія малої та великої дальності. За сукупним обсягом замовлень у всіх категоріях ракет Польща вже впевнено прямує до створення найбільшого ракетного арсеналу в Європі до 2030 року, причому зі значним відривом. Позиція першопрохідця в сегменті недорогих крилатих ракет ще більше збільшить цей відрив – принаймні доки інші європейські держави не підуть тим самим шляхом.
Європейський попит на недорогі крилаті ракети
Поза Польщею очікуваний попит на недорогі крилаті ракети в Європі залишається високим. З огляду на ефективність, яку ці системи продемонстрували в Україні, а також на їхню потенційну роль у швидкому поповненні європейських ракетних арсеналів для стримування росії, закупівлі з боку інших європейських держав у коротко- та середньостроковій перспективі виглядають цілком імовірними.
Хоча присутність Anduril у Польщі, за умови остаточного укладення масштабної угоди про ліцензійне виробництво, дасть компанії міцні початкові позиції в Європі, вона не забезпечить їй автоматичного лідерства на всьому континенті: європейський ринок недорогих крилатих ракет, найімовірніше, залишатиметься конкурентним в осяжному майбутньому. Для низки європейських держав, зокрема тих, які, найімовірніше, найближчим часом зроблять наступний крок у цьому сегменті, реальнішими варіантами видаються інші системи.
Наприклад, німецькі закупівельні зусилля у сфері недорогих крилатих ракет поки що зосереджені передусім на інших виробниках і системах – Covenant, Fire Point та нерозкритому виробнику української крилатої ракети “Барс”, яка може стати ще привабливішим варіантом тепер, коли в Німеччині погоджено ліцензійне виробництво цієї системи. У Норвегії Zone 5 Technologies, яку нещодавно придбала Kongsberg, імовірно, перебуває у вигіднішій позиції, ніж інші гравці. Інші європейські держави, зокрема Чехія, Франція, Нідерланди та Велика Британія, також, вочевидь, розвивають власних національних чемпіонів у цьому сегменті озброєнь, яким зрештою можуть віддати перевагу.
Водночас американські виробники недорогих ракет нарощують портфель замовлень у масштабах, яких їхні європейські конкуренти поки не можуть досягти. Великі замовлення за програмами ERAM, LCCM, FAMM та іншими вже дають змогу американським виробникам розподіляти витрати на розробку й виробниче оснащення на тисячі одиниць, тоді як великі обсяги виробництва знижують собівартість одиниці продукції завдяки накопиченню досвіду та економії на масштабі. Нижча собівартість, своєю чергою, покращує позиції цих компаній у майбутніх тендерах – виникає петля зворотного зв’язку, яку пізнім учасникам ринку буде складно розірвати, подібно до того, як американські виробники ракет свого часу випередили європейських. Крім того, підтверджений попит може знижувати привабливість інвестицій у європейські компанії: Anduril і Castelion можуть залучати капітал, спираючись на підтверджені сигнали попиту, яких європейським виробникам наразі бракує.
Ця перевага, звісно, не абсолютна, і на європейському ринку локалізація й національний контроль над виробництвом можуть важити більше, ніж ціна одиниці продукції – принаймні наразі. Але на ринках третіх країн і в перегонах за фінансування наступних етапів розробки американська фора в замовленнях, найімовірніше, лише зростатиме.
Джерело
