Гроші говорять голосніше за слова
На Волл-стріт про справжні наміри компаній красномовніше за будь-які заяви свідчить те, куди вони спрямовують гроші. А розподіл коштів у великих нафтових корпораціях підказує: мейджори тихо готуються до скрутніших часів. І це виправданий підхід – нафтовий бізнес циклічний, і період низьких цін рано чи пізно завжди настає. Цього разу він, схоже, може настати раніше, ніж здається, пише у Bloomberg Хав’єр Блас.
За його словами, у певному сенсі спад уже почався. Минуло понад 150 днів від початку війни між Ізраїлем та Іраном, а ціна на нафту марки West Texas Intermediate тримається на рівні приблизно 75 доларів за барель – на 35% нижче пікових значень, досягнутих під час конфлікту. Це може здатися перебільшенням, поки бойові дії на Близькому Сході тривають, але дедалі очевидніше: головна загроза сьогодні – не тризначні ціни на нафту, а ймовірність того, що вже 2027 або 2028 року барель, хай навіть ненадовго, може коштувати лише 50 доларів.
Колумніст зауважує, що керівники нафтових компаній публічно й далі попереджають про ризик зростання цін, якщо Ормузька протока залишатиметься закритою. І в цьому вони мають рацію. Водночас про ризики, які виникнуть, якщо протоку відкриють, говорять набагато менше. Втім, справжні очікування галузі видно не з публічних заяв, а зі звітів про фінансові результати і, що ще красномовніше, з балансів компаній.
Очевидно, що сектор міг би, якби захотів, віддати інвесторам значно більше грошей через викуп акцій чи щедріші дивіденди. Квітень-червень стали для галузі періодом справжнього достатку: ціни на нафту трималися на надзвичайно високому рівні. Сукупний чистий прибуток ExxonMobil, Chevron, Shell, TotalEnergies та BP перевищив 47 мільярдів доларів – це більш ніж на 160% більше, ніж роком раніше.
Ще разючішим є вільний грошовий потік – показник, що відображає різницю між коштами, які компанія генерує, і її витратами. За даними Bloomberg, п’ять найбільших міжнародних нафтових компаній у другому кварталі отримали майже 70 мільярдів доларів вільного грошового потоку – це найвищий показник за всю історію, який перевершив навіть пік у 60 мільярдів доларів, зафіксований у той самий період 2022 року, одразу після повномасштабного вторгнення росії в Україну. Проте замість того, щоб повернути цей величезний воєнний надприбуток акціонерам, нафтові мейджори зосередилися на погашенні боргів і реструктуризації діяльності.
Стратегія скорочення боргу
Нафтові гіганти видобувають потоки готівки. П’ятірка провідних міжнародних нафтових компаній за минулий квартал отримала 70 мільярдів доларів вільного грошового потоку, перевищивши рекордний показник, встановлений після повномасштабного вторгнення росії в Україну.
Chevron, наприклад, скоротила боргове навантаження приблизно на 8 мільярдів доларів – це найбільше квартальне зниження в історії компанії. Exxon також суттєво зменшила борг. BP, яка й так скорочує витрати після кількох років невдалих інвестицій, повідомила працівникам, що найближчими місяцями галузі загрожують “потенційне перевиробництво та зниження цін на нафту і газ”. Тим часом Shell і TotalEnergies утримують обсяги викупу акцій нижче торішнього рівня – попри те, що маржа від видобутку й переробки нафти зараз значно вища, ніж у середині 2025 року.
На думку Хав’єра Бласа, відкладання грошей – це ще й вдалий піар-хід. Дональд Трамп різко критикував і Exxon, і Chevron за те, що вони, за його словами, “заробляють забагато грошей”. Політично нафтовим мейджорам набагато легше захищатися від подібних звинувачень, демонструючи розсудливе скорочення боргів, ніж оголошуючи про багатомільярдні викупи акцій і спеціальні дивіденди.
Втім, зауважує колумніст, галузь платить за свою нову фінансову дисципліну. З-поміж усіх мейджорів лише акції TotalEnergies випередили нафту – основну сировину галузі. Від початку року нафта подорожчала приблизно на 32%, тоді як акції більшості великих енергетичних компаній відстають, показуючи приріст лише на 20-25%. Але нинішній зустрічний вітер може завтра стати попутним.
Нафтові гіганти відстають від цін на нафту. Від початку року акції більшості найбільших міжнародних нафтових компаній відстають від динаміки цін на нафту – частково через те, що компанії скоротили обсяги викупу власних акцій.
Урок контрциклічності
На думку Хав’єра Бласа, нафтові гіганти нарешті роблять те, що раніше їм удавалося не надто добре: діють контрциклічно – заощаджують під час буму, щоб мати що витрачати під час спаду. У галузі й досі обмаль союзників на Волл-стріт, а в “зеленіших” фінансових центрах Європи їх ще менше. В епоху кліматичної кризи умовній “Корпорації викопного палива” доводиться буквально засипати акціонерів грошима, щоб утримати інвесторів, особливо великі фонди широкого профілю, на своєму боці, і ця потреба стає ще нагальнішою, коли ціни на сировину падають.
Відкладаючи гроші вже сьогодні, нафтові мейджори створюють фінансові резерви на майбутнє, щоб і надалі нарощувати дивіденди, а можливо, й викуповувати акції, коли ціни на енергоносії неминуче підуть униз. У цьому є й фінансова логіка: після неминучого розвороту циклу власні акції подешевшають, а тому їх буде вигідніше викуповувати, ніж зараз, коли вони коштують дорого й торгуються поблизу рекордних рівнів або вже досягли їх.
Саме це, схоже, мала на увазі Шинейд Ґорман, фінансова директорка Shell, коли сказала аналітику з Волл-стріт, що воліє викуповувати акції “коли настане слушний момент” – схожий підхід, із певними нюансами, автор почув і від багатьох інших керівників галузі під час цьогорічного сезону звітності.
На думку Хав’єра Бласа, якщо нафтові гіганти врешті зуміють переконати інвесторів, що здатні забезпечувати високі виплати протягом усього циклу, а не лише під час буму, вони, можливо, ще повернуть багатьох акціонерів, які покинули галузь через її схильність до циклів буму й спаду.
Джерело: Bloomberg
