Вступне слово Тома Купера
Кілька хвилин тому, коли я писав цей вступ, мене накрило дуже сильне дежавю. Усе, про що йтиметься далі, я вже писав… і не раз… тижні, місяці, а то й роки тому. Зрештою, пішов до ванної, хлюпнув собі в обличчя холодною водою (знову… бо вже робив це сьогодні вранці), а тоді спробував почати по-новому…
Але гаразд…
Цими вихідними Київ вирішив зіграти в гру чисел і здійснив свою найбільшу за весь час атаку безпілотниками. Імовірно, щоб продемонструвати: якщо вже нічого іншого, то принаймні він здатен постійно тримати російські розрахунки ППО в напрузі. москва, звісно, заявила, що збила 822 безпілотники, хоча уламки, які посипалися на столицю, свідчать, що кільком усе-таки вдалося прорватися. Один уламок, що впав особливо невдало, убив 83-річного чоловіка у власному будинку.
…на жаль, війна – це не таблиця з підрахунком перехоплень…
І знову (де ж ми це вже бачили) справжнім “героєм заголовків” став не військовий об’єкт, а склад. Українці рознесли величезний розподільчий центр Wildberries у Подольську, перетворивши найбільшого російського онлайн-ритейлера на дуже дороге багаття. Скрізь були вогонь і дим: надзвичайно “винахідливий” спосіб занести війну просто до віталень російської публіки…
…і мимоволі думаєш: а якби такі самі зусилля спрямували на один, два чи три заводи з виробництва балістичних ракет або ще на два-три нафтопереробні заводи, чи не вдалося б справді зупинити ракети, а не лише затримати доставлення посилок.
Але ж ударили не тільки по москві. На півдні Ростовську область атакували понад 150 безпілотників. Вони явно перевантажили місцеву російську ППО, підпалили об’єкт оборонної промисловості, пошкодили залізничну станцію й спричинили лісову пожежу… водночас загинули п’ятеро цивільних.
Нарешті ВМС України завдали удару по справді важливій цілі в окупованому Криму: атакували й знищили пускові позиції російського берегового ракетного комплексу “Бастіон”. Якщо цю ціль справді уражено, як повідомляють різні джерела, це стане відчутним ударом по здатності москви запускати надзвукові ракети.
Звісно, москва не збиралася лише приймати удари. Вона відповіла з усією люттю: вночі ракети й безпілотники атакували Київ, спричинили пожежі по всьому місту та знищили його відомий книжковий і букіністичний ринок.
…чомусь сумніваюся, що іронія знищення культурного осередку вогнем залишилася непоміченою…
Загалом у 13 областях України 128 російських безпілотників і десятки балістичних ракет убили щонайменше трьох цивільних – у Сумах і Кривому Розі.
Найбільше мою увагу привернуло повідомлення з Кривого Рогу. Там російська ракета пробила діру в металургійному комбінаті ArcelorMittal. Це нагадало мені базову промислову фізику: високоякісну сталь не виплавиш, якщо замість заводу маєш вирву.
Але байдуже. Українські посадовці заявляють, що збили 106 безпілотників… Гарні новини завжди важливіші…
А що на суші, запитаєте ви?
Поклавши руку на серце: я радий, що поруч є Дональд Гілл, бо сам не знайшов би жодних новин. Наскільки мені відомо, на фронті міцно утвердилася патова ситуація. Виняток – кілька російських диверсійно-штурмових груп, які промацують оборону на Харківщині та Сумщині. З огляду на те, що зараз середина літа, це досить промовисто характеризує так розхвалені російські можливості й наміри “невдовзі вторгнутися ще й у НАТО”…
Але Дональд Гілл знаходить новини. І робить це регулярно.
Тож передаю йому слово.
Огляд ситуації
4 серпня 13 російських регіонів скасували обмеження на продаж бензину, що свідчило або про відновлення достатніх обсягів виробництва, або про розв’язання проблем із розподілом. Після серпневих атак на 11 із 34 великих нафтопереробних заводів багато регіонів знову запроваджують обмеження. Один НПЗ вибув із роботи на шість місяців, інший припинив виробництво на невизначений термін.
Ракети “Фламінго” влучили в ракетно-космічний центр “Прогрес” у Самарі, за 930 км від України. По-перше, ця атака була успішною завдяки тому, що українці знали: жоден із чотирьох російських літаків А-50 не перебуває в повітрі й не може їх виявити. По-друге, цей центр – єдине місце, де виготовляють ракети-носії “Союз-2”. А це важливо тому, що вони виводять на орбіту військові супутники, зокрема супутники зв’язку “Рассвет”, які мають забезпечити можливості, подібні до Starlink. Окрім поліпшення зв’язку сухопутних військ, “Рассвет” дасть змогу дистанційно керувати далекобійними безпілотниками.
Дві ракети “Фламінго” атакують космічний центр у Самарі.
Українськими далекобійними безпілотниками не керують дистанційно, оскільки Україна не має над росією супутникового чи іншого зв’язку, який дозволяв би таке керування. Якби такий зв’язок був, безпілотники могли б уражати рухомі цілі або літаки, які переставляють між різними стоянками на аеродромах. Супутники Starlink деактивуються під час прольоту над росією.
Знищено два склади на зовнішньому кільці московської ППО. росія посилює протиповітряну оборону біля окремих НПЗ.
росія дедалі частіше керує своїми далекобійними безпілотниками дистанційно –Україна не має такої можливості через відсутність зв’язку над територією росії.
Українським підрозділам потрібен дозвіл Генерального штабу для публікації відео бойових дій. Таке правило існувало завжди, але тепер його нібито збираються реально виконувати. Якщо це справді не дозволить розкривати деталі, яких росія не знала, у цьому є сенс. Україна також припинить публікувати дані про кількість ракет, запущених росією. Причина в тому, що Україна вже не може перехоплювати ракети, а така інформація підриває моральний дух. Дані про безпілотники й далі публікуватимуть; цивільні зможуть відстежувати ракети, а Україна компенсувала лише 10% дефіциту генерувальної потужності у 700 МВт, що виник минулої зими.
В армії тривають позитивні зміни, але перелік того, що ще треба змінити, довгий. Дуже довгий.
росія повільно просувається біля Куп’янська та Слов’янська й чинить сильний тиск на Костянтинівку та Добропілля. Україна повільно просувається біля Комара й сильно тисне на росіян на північ від Лимана.
Куп’янськ
російська інфільтрація триває. росіян, які знову заходять у Куп’янськ, здебільшого знищують до того, як вони встигають накопичитися у великій кількості, однак дедалі більше з них пробирається до зруйнованого міста. Так само триває інфільтрація з боку Піщаного: росіяни поступово накопичуються вздовж маршруту й беруть під контроль лісосмуги.
Знищено російську самохідну артилерійську установку.
Слов’янськ
Україні важко постачати Миколаївку та підрозділи на схід від міста через річки й канали в цьому районі. росія вже знищила два автомобільні мости, хоча залишаються інші мости на менших дорогах. Місць для перетину водних перешкод небагато, тому російським безпілотникам легше знаходити й атакувати цілі.
Якщо нічого не зміниться, росія зрештою захопить Миколаївку. Її передові групи інфільтрації проникли в місто ще понад місяць тому. Якщо це станеться, ті самі водні перешкоди, які ускладнюють постачання українських підрозділів, ускладнюватимуть і російське просування. Будь-які бар’єри – річки чи інженерні загородження, – сповільнюють рух і полегшують ураження цілей вогневими засобами, передусім безпілотниками. На північ і схід від Слов’янська є великі річки та канали.
Зруйновані мости позначено “X”. Інші мости – червоним. Канал Сіверський Донець – Донбас позначено темно-синім; частина його проходить під землею в трубах. Водні перешкоди ускладнюють українське постачання та російське просування.
Після обвалу цього сектору й втрати Сіверська у грудні звільнили двох командирів бригад, а в лютому замінили командира 11-го корпусу. Тепер, лише через шість місяців після призначення, звільнили й нового командира 11-го корпусу, оскільки його підхід до управління “не відповідав сучасним реаліям ухвалення рішень”.
Його замінює полковник Еміль Ішкулов. У серпні 2024 року Ішкулов командував 80-ю десантно-штурмовою бригадою й заперечував проти плану Сирського щодо вторгнення в Курську область – або, радше, проти відсутності такого плану. Сирський його звільнив, а згодом Ішкулов став заступником командира 7-го корпусу швидкого реагування Десантно-штурмових військ України. Здобувши досвід операцій на корпусному рівні, він отримав призначення, яке сприймали як можливість для Драпатого поставити Ішкулова на важливу оперативну командну посаду. Цей сектор важливий і нестабільний, тому тут потрібен сильний командир.
Перед тим як він очолив 11-й корпус, 81-шу аеромобільну бригаду й рештки 54-ї бригади – переважно підрозділи безпілотних систем – передали в оперативне підпорядкування 3-го корпусу, який проводить контратаку на північ від Лимана. Поки район на північ від Лимана не буде очищено – а це може тривати довго, – маршрути постачання до Лимана залежатимуть від безпеки Слов’янська.
Для тих, хто веде облік удома: 81-ша бригада входить до 7-го корпусу, але “тимчасово”, уже понад рік, придана 11-му корпусу… а тепер перебуває в оперативному підпорядкуванні 3-го корпусу.
Усе дуже просто.
Бригади, позначені темно-синім кольором, на постійній основі входять до складу 3-го корпусу. Бригади, позначені світло-синім кольором, тимчасово входять до складу 3-го корпусу.
російські групи інфільтрації заходять у Миколаївку з півночі та сходу, після чого їх зачищають. За останні кілька місяців між Миколаївкою та Слов’янськом створили оборонні позиції. Подробиць не оприлюднювали, але, ймовірно, там достатньо загороджень, щоб полегшити виявлення й знищення інфільтраторів.
Україна відбиває спроби росії захопити Рай-Олександрівку, проте тиск щотижня зростає. росія перетнула канал біля Марківки, а групи інфільтрації переправилися також біля Привілля.
53-річного жителя Краматорська заарештували за передавання росіянам даних про місця розташування українських реактивних систем залпового вогню, техніки та маршрути її пересування.
…не перестає дивувати, скільки людей узагалі нічого не вчаться…
Костянтинівка
Місяць тому 425-й штурмовий полк Сирського… е-е… України проводив зачистку південно-західної частини Костянтинівки. Минулого тижня російські війська скидали протитанкові міни в будівлі в тому самому районі. На схід від річки на відео не зафіксовано жодної активності.
Дружківку й далі інтенсивно обстрілюють. російські групи інфільтрації дісталися Торського та Петрівки – до 9 км від лінії фронту.
З якоїсь причини росіяни припаркували колону техніки лише за 20 км від фронту.
Добропілля
Добропілля й далі зазнає інтенсивних авіаударів. російські групи інфільтрації продовжують тиснути по всій лінії фронту.
Обидві сторони іноді залишають безпілотник на дорозі й чекають, доки з’явиться машина, щоб злетіти й атакувати її із засідки. З якоїсь причини Україна залишила близько сотні безпілотників на дорозі на захід від Нового Шахового. Безпілотники вже атакували ворожі дрони-засідки. Оскільки більшість дронів мають камеру, спрямовану лише вперед, піхотинці підходили до таких апаратів ззаду й виводили їх із ладу. У цьому випадку, через велику кількість українських безпілотників, росіяни скидали термітну суміш краплями й знищили кілька українських дронів. Місце позначено на карті.
Комар
Трохи історії, щоб пояснити нинішню ситуацію навколо Комара.
Авдіївка впала в лютому 2024 року, а в квітні того самого року росіяни прорвалися біля Очеретиного, розпочавши свій довгий похід до Покровська. Ще в липні 2024 року решта фронту залишалася стабільною, але росія чинила сильний тиск на Вугледар. Замість того, щоб посилити Вугледар або контратакувати відносно невеликий російський виступ біля Очеретиного, Сирський, звісно, за згодою Зеленського, через місяць розпочав операцію в Курській області. росія продовжувала просуватися протягом 2025 року, але жодна ділянка фронту не була настільки нестабільною, як лінія від Комара через Тернувате до Гуляйполя.
У січні українська оборона біля Олександрограда почала зміцнюватися, але підрозділи навколо Гуляйполя перебували в жалюгідному стані. У грудні туди відправили підкріплення, намагаючись сповільнити росіян, однак ті й далі просувалися. У лютому 70% штурмових сил було використано для контратак на російські позиції на півночі. Інші сильні українські бригади спрямували на повільне, методичне просування, покликане завдати росіянам якнайбільших втрат і водночас звести українські до мінімуму. Протягом усієї війни ці бригади публікували дуже мало відео. Через це вони отримують менше публічного визнання, зате не розкривають деталей, які могли б допомогти російському плануванню.
Під час наступальних операцій найкраще максимально ізолювати поле бою. Повне оточення перекрило б будь-яке наземне постачання та прибуття поповнення, але темп просування був настільки повільним, що війська, яким загрожувало оточення, встигали відходити. Утім, постачання й поповнення, що проходять через коридор, який звужується, зазнають дедалі більших втрат. Ці втрати разом із загрозою оточення змушують війська відступати, а сили, що виходять через вузький коридор, також несуть великі втрати. росіяни часто використовували часткове оточення для досягнення своїх цілей.
Приклади часткового оточення: Бахмут, Авдіївка, Суджа в Курській області та Покровськ/Мирноград.
Поле бою можна частково ізолювати й без оточення. Під час Другої світової війни західні союзники застосовували авіацію, щоб обмежувати пересування далеко в тилу противника. Ближче до лінії фронту пересування противника обмежували артилерійським вогнем, а ще ближче цілі уражали міномети.
У цій війні Україна використовує безпілотники середньої дальності для атак на транспортні засоби, склади, бази, штаби та місця скупчення військ на відстані 50–200 км від фронту. Маріуполь нині розташований приблизно за 120 км від лінії фронту. У смузі до 50 км від фронту FPV-дрони атакують будь-які цілі, які можуть знайти. Під удар потрапляють артилерійські системи, піхота, штаби й склади. російські розрахунки безпілотників мають високий пріоритет, а все, що рухається, легше помітити.
росія намагається робити те саме своїми FPV-дронами. У сірій зоні обидві сторони мають позиції в тилу одна одної, тому там діють FPV-дрони обох сторін. Далі в українському тилу російські безпілотники атакують будь-які помічені цілі, а російські авіабомби з дуже низькою точністю б’ють по підтверджених або ймовірних цілях.
Такі повітряні удари з метою ізоляції району бойових дій не припиняють потік постачання й поповнення повністю, але зменшують швидкість, з якою вони доходять до фронту. Якщо Україна завдаватиме втрат швидше, ніж росія зможе їх компенсувати, чисельність російських військ на передовій із часом скорочуватиметься.
Якби підрозділ налічував тисячу військових, щодня втрачав 50 осіб і отримував 50 осіб поповнення, його чисельність залишалася б незмінною. Але якби за тих самих 50 щоденних втрат надходило лише 90% необхідного поповнення, до підрозділу щодня прибувало б лише 45 військових. П’ятеро людей за один день – невелика різниця, але якби так тривало щодня, наприкінці місяця в підрозділі залишилося б лише 850 військових. Через два місяці – 700, а через три – приблизно 550, тобто майже половина штатної чисельності.
Те саме стосується постачання.
Якщо потік поповнення й постачання становить менше ніж 100%, боєздатність підрозділу поступово знижується. На схемі показано наслідки для підрозділу чисельністю 1 000 військових, який щодня втрачає п’ятьох людей, через один, два й три місяці.
Окрім безпілотників, артилерії та авіабомб, темп постачання знижують і дії піхоти. росія відправляє групи з одного-чотирьох піхотинців на 5–15, а іноді й 20 км у тил українських передових позицій. Вони чекають у різних селах і лісосмугах, доки до них не приєднаються інші інфільтратори. Коли їх накопичується достатньо, вони знову просуваються вперед або атакують українські позиції. Вони також спостерігають за українськими позиціями та пересуваннями, після чого по виявлених цілях б’ють безпілотники, артилерія, авіація й піхота. Якщо їм удасться настільки послабити українські підрозділи на передових позиціях і не допустити прибуття поповнення, ця територія зрештою перейде під контроль росії.
У перший день української контратаки штурмові полки провели кілька механізованих атак, утративши щонайменше десяток машин. Інші бригади діяли методичніше, проводячи власну інфільтрацію в тил російських позицій. Їх підтримували безпілотники, які безперервно спостерігали за полем бою й забезпечували вогневу підтримку. Там, де російські позиції треба було штурмувати піхотою, важкі безпілотники доставляли кулемети та інше спорядження, а після бою забирали його назад, щоб піхотинцям було легше пересуватися й ховатися.
Позаду українських груп інфільтрації інші підрозділи полювали на російські осередки, що залишилися в них у тилу, та знищували їх. Це полегшувало постачання передових підрозділів і евакуацію поранених.
Головна мета полягала в тому, щоб берегти життя українців і знищувати росіян, і Україна цієї мети досягає. За шість місяців українські сили також просувалися приблизно на кілометр щомісяця. Цю інформацію не оприлюднювали до минулого тижня, щоб не дати росії корисних відомостей.
Один журналіст стверджує, що звільнено більшу територію, ніж показували офіційно, але українські втрати були дуже великими. Інші аналітики також вважають, що характер обстрілів свідчить про більше просування України, ніж визнає уряд. На півночі Україна вже перетнула річку Мокрі Яли біля Ялти та Зірки.
Помаранчевими колами позначено пожежі в окресленому прямокутнику – це лише миттєвий зріз атак на російську логістику за неповну добу. Кілька підрозділів безпілотних систем зупинили невелику колону російської техніки.
Двоє військових 475-го штурмового полку України (Code 9.2) знищили російську позицію, але потім їх атакували безпілотники “Молнія”. Для евакуації відправили наземний роботизований комплекс, однак його атакували й вивели з ладу. Тоді командир роти сам помчав до них на пікапі, завантажив поранених у кузов і встиг виїхати до появи наступного російського дрона.
Запоріжжя
У квітні Сирський підписав наказ, який обмежував перебування підрозділу на передовій двома місяцями. Після цього протягом місяця підрозділ мають відвести на ротацію й відпочинок. Часто підрозділам доводиться чекати поганої погоди, бо безпілотники ускладнюють пересування. Дехто живе в бліндажі понад рік.
Взвод командира Анатолія Сищука прибув на передову у квітні, щоб змінити інший підрозділ, який перебував там вісім місяців. Взвод Сищука мав залишатися на позиціях лише місяць. Через чотири місяці їм бракує їжі, питної води та медичних засобів. Постачання харчів іноді затримується на 3–7 днів, а одного разу їжі не було 12 днів.
Взвод належить до 121-ї бригади територіальної оборони. У бригаді заявили, що протягом місяця доставили 27 пакунків вагою по дев’ять кілограмів. Водночас там визнали, що погодні умови й дії російських сил не завжди дозволяли доставляти припаси вчасно та в повному обсязі. У бригаді також заявили, що командир особисто підтримував зв’язок із цим взводом, а звернення взводу “не відображало всіх обставин”.
121-ша бригада підпорядковується оперативному командуванню “Південь”. Там заявляють, що взвод буде виведено на ротацію, щойно це дозволить безпекова ситуація; що він виконує бойові завдання на складній і динамічній ділянці фронту; і що ситуація залишається під контролем командування.
“Водночас інформація, викладена у відеозверненні, відображає лише невелику частину складної оперативної обстановки й не передає повного контексту заходів, яких уживають, – ідеться в заяві оперативного командування “Південь”. – За останні 30 днів на позиції військовослужбовців 121-ї окремої бригади територіальної оборони доставили приблизно 240 кілограмів продовольства. Нині здійснюється комплекс заходів, щоб якомога швидше провести ротацію підрозділу”.
Одна із сестер військовослужбовця цього взводу сказала: “У наших реаліях зазвичай винним роблять простого солдата – того, на кому тримається передова. Але якби бодай раз покарали командира й притягнули його до відповідальності за життя та здоров’я військових, потреби в таких зверненнях не було б”.
Командир взводу Сищук заявив, що минуло вже понад чотири місяці, тому він вирішив вивести своїх військових у тил, щойно з’являться сприятливі умови, – незалежно від того, чи буде інший підрозділ, який займе їхні позиції. Звертаючись до головнокомандувача, він сказав: “Ми не відмовляємося служити, але іншого виходу в нас немає. Ми просимо забезпечити безпечний вихід із району та транспорт для нашої евакуації. Усі інші інстанції, до яких ми зверталися, не змогли нам допомогти. Ви – наша остання надія”.
Херсонщина
Україна заявляє, що на Кінбурнському півострові перебуває 2 500 російських військових, яким бракує води, їжі та боєприпасів, оскільки Україна тримає цей сектор під вогневим контролем. росіяни завезли туди вісім транспортних засобів і намагалися їх приховати, але Україна знищила їх усі.
росіяни на островах у Дніпрі голодують через українські дрони, і деякі з них померли від голоду. Проте російські оператори дронів на островах продовжують атакувати, а українські дрони – завдавати по них ударів.
Одеса
МіГ-29 збиває реактивний дрон одразу після того, як той перетинає берегову лінію.
Джерело: частина 1, частина 2 та частина 3
