Польські праві націоналісти перетворюють ворожість до приблизно 1,5 мільйона українців, які живуть у країні, на потужну політичну тему, використовуючи невдоволення соціальними виплатами та історією воєнних часів – трохи більш як за рік до ключових парламентських виборів, пише Politico.
Під час президентської кампанії 2025 року польські політики почали зображати українців у Польщі як дармоїдів, які обтяжують державні фінанси.
Цього літа, нагадує Politico, президент Польщі Кароль Навроцький позбавив свого українського колегу Володимира Зеленського найвищої польської нагороди – ордена Білого Орла – у відповідь на рішення Зеленського назвати військовий підрозділ на честь Української повстанської армії часів Другої світової війни.
Politico нагадує, що Варшава була одним із найрішучіших союзників Києва в протистоянні росії від початку повномасштабного вторгнення в Україну у 2022 році. Однак націоналістичний табір, який Навроцький прагне очолити, намагається політично використати напруження довкола присутності українців у Польщі та масових убивств часів війни.
Антиукраїнська риторика вже посилюється напередодні парламентських виборів восени 2027 року, на яких загалом проукраїнська коаліція прем’єр-міністра Дональда Туска змагатиметься з націоналістичною партією “Право і справедливість” та ще двома ультраправими партіями. Опитування свідчать, що перемога Туска далеко не гарантована.
Лібертаріанська партія “Конфедерація” засуджувала надання українцям соціальної допомоги, а Ґжеґож Браун, депутат Європарламенту й лідер ультраправої партії “Конфедерація польської корони”, під час літнього зібрання на вшанування пам’яті польських цивільних, убитих українцями під час війни, заявив: “Київський режим – не наш союзник і не наш друг, це наш ворог”.
Пшемислав Чарнек, кандидат у прем’єр-міністри від партії “Право і справедливість”, у липні заявив: “Військову допомогу Україні слід призупинити, доки ця країна не змінить свою історичну політику”.
Професор соціології варшавського Університету Civitas і співзасновник польської антирасистської організації Never Again Рафал Панковський вважає, що хоча польське суспільство загалом і далі підтримує Україну, в цій підтримці вже з’являються тріщини.
“Солідарність з українцями залишається сильною серед багатьох поляків, але популістська антиукраїнська риторика створила сприятливий ґрунт для нападів, перетворивши численну й помітну меншину на мішень і сприяючи тому, що словесна ворожість переростає в насильство. російська пропаганда також скористалася цією можливістю”, – зазначив він.
Посол України в Польщі Василь Боднар занепокоєний тим, що політики використовують Україну як інструмент розколу.
“Частина польського політичного класу намагається використати українське питання для здобуття політичних дивідендів. Одні зосереджуються на подіях в Україні, інші – на поведінці українців, які живуть тут. Так чи інакше, Україна фігурує в риториці кожної політичної сили – просто її подають по-різному”, – сказав він Politico.
У зоні ризику
Остання польсько-українська суперечка, зазначає Politico, можливо, вже зникла із заголовків, але страх, який вона допомогла посіяти, нікуди не подівся.
“Я живу в Польщі близько 10 років. Приїхала сюди навчатися й залишилася”, – зазначила Олена, екскурсоводка в одній із культурних установ Варшави. На її прохання Politico змінило її ім’я, оскільки вона побоюється за свою безпеку.
“Мені знадобилося досить багато часу, щоб інтегруватися, але я ніколи не почувалася настільки відчуженою, як протягом останнього року. Я почала боятися говорити українською в громадських місцях і хвилюватися за друзів та близьких, які живуть тут або приїжджають до Польщі в гості”, – розповіла вона.
Опитування громадської думки свідчать про помітний зсув у ставленні до українців. У щорічному опитуванні державного соціологічного центру CBOS частка поляків, які симпатизують українцям, знизилася з 51% у 2023 році до 29% у січні 2026 року, тоді як частка тих, хто ставиться до них неприязно, за останній рік зросла з 38% до 43%.
Інше опитування CBOS показало, що 45,4% респондентів пов’язали погіршення ставлення до українців із суперечками довкола масових убивств у воєнні роки та історичної політики. На другому місці – соціальні виплати українцям, які назвали 36,4% опитаних.
Іван, громадянин України, який працює у Варшавському університеті й попросив назвати лише його ім’я, розповів, що сусід висловив йому претензії через рішення Зеленського назвати військовий підрозділ на честь УПА.
“Ми були в ліфті. Мій сусід почав кричати на мене, казав повернутися в Україну й пояснити Зеленському, що він не мав цього робити. Це було абсурдно”, – заявив Іван.
Олена пригадала, як одна полька йшла слідом за групою, для якої вона проводила екскурсію, і скаржилася, що їй, як польці, “соромно” чути, як Олена говорить польською. “Я голосно сказала, що польська – не моя рідна мова і що я приїхала з України”, – розповіла Олена.
Для Івана й Олени ворожість залишилася словесною. Для інших українців, підкреслює Politico, вона вже переросла в насильство.
У липні двох чоловіків заарештували після того, як біля продуктового магазину у Вроцлаві побили двох українців – 20-річну Анастасію та її 21-річного партнера Максима. Напад засудив міністр внутрішніх справ Польщі Марцін Кервінський. Міністр закордонних справ України Андрій Сибіга подякував поліції за затримання.
Раніше того самого місяця працівник муніципальної автобусної компанії Бельсько-Бяли, який перебував поза службою, ображав у автобусі трьох українців через їхню національність, серед них двох 11-річних школярок.
У серпні на українця напали в трамваї у Познані.
У першій половині цього року польська поліція зареєструвала 180 повідомлень про злочини проти українців на ґрунті етнічної ненависті – на 30% більше, ніж за той самий період минулого року, повідомила газета Rzeczpospolita.
На цьому тлі, зауважує видання, польський уряд посилив обмеження на доступ українців до соціальної допомоги, хоча їхній сукупний внесок в економіку Польщі значно перевищує державні витрати на них. Водночас на початку 2026 року уряд створив 50 спеціалізованих прокурорських груп для розслідування злочинів на ґрунті ненависті.
У період із лютого по червень польські прокурори передали до суду 283 справи. Українці були потерпілими більш ніж у 80% таких справ – порівняно з 4% у 2014 році та 74% у 2023-му.
У липні Туск заявив, що нападники стали сміливішими, бо вважають, що мають політичне прикриття, і закликав Навроцького публічно висловитися з цього приводу.
“Я звертаюся безпосередньо до президента із закликом припинити мовчати з цього питання, – заявив Туск. – Ми повинні вести рішучу боротьбу з цим насильством, тому що бандити, хулігани, бандити й хулігани – вся ця агресивна патологія – стали сміливішими й зухвалішими, оскільки також отримали політичне покровительство”.
До дискусії долучилася і Римо-католицька церква, закликавши “не розпалювати націоналістичних настроїв”.
Посол Боднар сподівається, що політики перестануть загострювати відносини між двома країнами.
“Найкращою відповіддю буде ефективна комунікація – з боку політиків, медіа і, звісно, урядовців, які говорили б у позитивному тоні та розв’язували питання, що є болючими або важливими для обох сторін”, – пояснив Боднар.
Через зміну загального тону Іван тепер остерігається привертати до себе увагу в Польщі.
“Я й далі говорю українською і ношу значок із польським та українським прапорами. Змінилося моє ставлення до можливих конфліктів. Раніше я не боявся висловитися й постояти за себе, якщо хтось нападав на мене через те, що я українець, – зазначив він. – Тепер я боюся, що ніхто мені не допоможе, що мене звинуватять у порушенні якогось закону й просто депортують, хоча я вже побудував своє життя в Польщі”.
Politico звертає увагу й на депортаційну політику уряду: українців видворяють навіть за незначні правопорушення – 18-річну українку видворили з Польщі за те, що вона перестрибнула через огорожу на концерті.
Джерело: Politico
