На початку липня президент Ірану Масуд Пезешкіан був у піднесеному настрої після успішного завершення переговорів про мирну угоду зі Сполученими Штатами. Він вирушив до сусіднього Іраку, щоб узяти участь в одному із заходів тижневої жалобної церемонії за вбитим верховним лідером Ірану, пише New York Times.
За її словами, раптом він отримав приголомшливу звістку: іранські сили обстріляли три торговельні судна в Ормузькій протоці, спричинивши пожежу на катарському танкері зі скрапленим природним газом та пошкодивши два інші судна. Цей напад різко погіршив міжнародне становище Ірану.
Видання стверджує, що розлючений Пезешкіан зателефонував генералу Ахмаду Вахіді, головнокомандувачу могутнього Корпусу вартових ісламської революції, і на підвищених тонах назвав ці дії безрозсудними та зажадав пояснень, розповіли п’ять іранських посадовців і двоє членів Корпусу, обізнаних із перебігом подій.
Генерал Вахіді відповів президентові, що не санкціонував удару і не знав про нього заздалегідь. За його словами, Вища рада національної безпеки, яка відіграє ключову роль як у веденні війни, так і в переговорах, також нічого не знала.
За даними NY Times, значна частина керівництва країни не знала, що невелика фракція прихильників жорсткої лінії вирішила діяти самостійно. Зрештою, ці таємні дії зірвали спробу більш поміркованих прагматиків в Ірані припинити бойові дії зі США та спробувати відновити занепалу економіку країни.
Прихильникам жорсткої лінії вдалося взяти гору частково тому, що єдина людина, яка мала повноваження розв’язувати такі суперечки – новий верховний лідер аятола Моджтаба Хаменеї – відтоді, як у березні обійняв посаду, фактично залишається примарною фігурою. Його ніхто не бачив і не чув. Автентичність письмових заяв і повідомлень, які приписують аятолі Хаменеї, ставить під сумнів навіть сам Пезешкіан, розповіли виданню троє іранських посадовців.
Пезешкіан негайно повернувся до Тегерана. Уже наступного ранку, коли жалобні церемонії ще тривали, США завдали у відповідь авіаударів по Ірану. Дві країни знову опинилися у стані війни.
Високопоставлені іранські чиновники та один член Корпусу розповіли NY Times, що після цього відбулися одні з найгостріших політичних зіткнень усередині іранського керівництва за багато років. Посадовці кричали один на одного. Двоє високопоставлених генералів погрожували піти у відставку. Лунали взаємні звинувачення у державній зраді.
За словами посадовців, відлуння цієї кризи сприяло кадровим перестановкам у Раді національної безпеки та призначенню верховним лідером генерала Мохсена Резаї, досвідченого політика й колишнього головнокомандувача Корпусу очільником ради. Його вважали людиною, яка має достатньо політичних навичок, щоб стати посередником між ворогуючими фракціями.
Однак розкол зберігається, підкреслює NY Times, а прихильники жорсткої лінії, які втягнули Іран у подальшу ескалацію, ще більше зміцнили свої позиції. Минулого тижня Іран і Сполучені Штати знову обмінялися ударами: Іран уперше здійснив серію атак на американські військово-морські кораблі, а США знищили щонайменше вісім іранських нафтових танкерів.
Видання зазначає, що цей опис внутрішньої боротьби в іранському керівництві ґрунтується на інтерв’ю з вісьмома іранськими посадовцями, трьома членами Корпусу вартових ісламської революції та чотирма колишніми посадовцями, а також на аналізі десятків промов і коментарів урядовців і генералів, оприлюднених від червня до вересня в іранській пресі та соціальних мережах. Опитані для статті посадовці погодилися говорити на умовах анонімності, оскільки йшлося про делікатні питання національної безпеки.
Впливовий керівник спецслужб
Троє іранських посадовців повідомили NY Times, що урядове розслідування вказало на священнослужителя Хоссейна Таеба – впливового керівника спецслужб, який від самого початку виступав проти мирної угоди зі США – як на людину, пов’язану з рішенням атакувати три торговельні судна в липні. За їхніми словами, Таеб переконував нового верховного лідера, що Іран припустився помилки, завершивши війну й погодившись на угоду.
У нещодавній промові перед родинами військових Таеб заявив, що не виступає проти переговорів, але “переговорам, які ігнорують права нашого народу і поступаються перед надмірними вимогами ворога, немає місця в політиці Ірану”.
Аятола Хаменеї нещодавно призначив Таеба керівником ополчення “Басідж”, яке відповідає за придушення внутрішнього інакомислення. Раніше він майже 13 років очолював розвідувальне управління Корпусу вартових ісламської революції, доки попередній верховний лідер не усунув його 2022 року після низки провалів, зокрема проникнення ізраїльських агентів у його структури та зірваної змови в Туреччині.
Таеб знову вийшов на передній план після того, як попереднього верховного лідера аятолу Алі Хаменеї вбили на початку війни. Він відіграв ключову роль в обранні його сина Моджтаби наступником батька, розповідали тоді посадовці.
“Атаку на судна організували з метою підірвати меморандум про взаєморозуміння з Трампом і знищити будь-які перспективи майбутніх переговорів та угоди”, – сказав в інтерв’ю з Канади Аліреза Намвар Хагігі, експерт з Ірану та колишній посадовець, який досі має тісні контакти в уряді.
NY Times пише з посиланням на іранських посадовців, що коли Пезешкіан зажадав пояснення, хто атакував три судна, йому відповіли, що командири на місцях діяли самостійно на підставі наказу, який дозволяв їм атакувати будь-яке судно, що порушує встановлений Іраном контроль над протокою, не чекаючи схвалення центрального командування.
Однією з ознак внутрішньої суперечки стало те, що штаб “Хатам аль-Анбія” Корпусу так і не оприлюднив заяви з визнанням відповідальності за атаку 7 липня, хоча після інших атак, як до, так і після цієї, це було звичною практикою.
У перші години після атак іранські посадовці переказали цю саму версію Сполученим Штатам і деяким їхнім регіональним союзникам, поклавши провину на самовільних виконавців, повідомили американські посадовці, які тоді проводили брифінг для журналістів, а також троє іранських чиновників. Міністра закордонних справ Ірану Аббаса Арагчі терміново направили до Оману – ключового посередника – у спробі знизити напруженість у відносинах із Вашингтоном.
Тим часом на вулицях і в ефірі державного телебачення Ірану прихильники жорсткої лінії відкрито атакували переговорну команду та укладену нею мирну угоду, а на щовечірніх мітингах натовпи скандували, вимагаючи повернення до війни.
Водночас, зазначає видання, іранський уряд сформував офіційну версію, покликану відвести від себе відповідальність за крах домовленості. Згідно з нею, Вашингтон першим порушив угоду, оскільки не зупинив атаки Ізраїлю на угруповання “Хезболла” в Лівані, не розморозив іранські активи та таємно проводив судна через частину Ормузької протоки, яку Іран не контролює.
Втім у політичних колах Ірану цій версії мало хто вірить, зокрема й сам Пезешкіан, розповіли виданню п’ять посадовців.
Минулого місяця Пезешкіан публічно заявив, що в кожній угоді трапляються порушення і що їх слід розв’язувати шляхом переговорів, а не конфронтації. Коли генерали приватно повідомили йому, що аятола Хаменеї схвалив липневу атаку на три судна, президент зажадав доказів, розповіли троє іранських посадовців.
Лідер-примара
За іранської системи правління верховний лідер має остаточне слово у врегулюванні внутрішніх суперечок. Але місцеперебування аятоли Хаменеї, стан його фізичного здоров’я та розумових здібностей, а також ступінь його участі у державних справах стали предметом численних припущень, пише NY Times.
“Безпекова ситуація вимагає, щоб його захищали, але я запитую: як довго це має тривати? Шість місяців? Рік? П’ять років? Десять років?” – сказав наприкінці липня в ефірі державного телебачення високопоставлений священнослужитель і викладач Національного університету оборони Ірану ходжат-оль-еслам Аліреза Пірузманд.
Він додав, що якщо “ми не можемо бачити нашого лідера, то залишатимемося у постійному стані слабкості й занепаду”.
Цього місяця теща аятоли Хаменеї Тайєбе Махрузаде дала тривале відеоінтерв’ю місцевому репортерові. Вона розповіла про надзвичайні заходи безпеки навколо членів сім’ї та заявила, що родина не має жодних звісток про аятолу і трьох його дітей. Її чоловік, політик Голам-Алі Хаддад-Адель, у липні сказав іранським медіа, що аятола Хаменеї з міркувань безпеки ні з ким не контактує, але “дай Боже, він здоровий”.
Нечисленні коментарі щодо мирної угоди, які приписують зниклому лідерові, лише посилили суперечку. Після підписання домовленості від його імені оприлюднили заяву, в якій ішлося, що він схвалив її, оскільки її підтримали президент і більшість Ради національної безпеки, але що “принципово” він мав іншу думку. Саме слово “принципово” прихильники жорсткої лінії згодом неодноразово використовували для атак на угоду.
У травні Пезешкіан заявив, що зустрічався з аятолою Хаменеї, але не сказав, коли й де. Двоє іранських посадовців і один колишній чиновник розповіли NY Times, що обставини цієї зустрічі були незвичайними.
За їхніми словами, Пезешкіана возили в машині швидкої допомоги із затемненими вікнами, поки встановлювали захищене відеоз’єднання. На моніторі з’явилася людина, яка назвала себе посередником аятоли Хаменеї й нібито передавала повідомлення між двома чоловіками.
Пізніше Пезешкіан зізнався близькому союзникові, що не був упевнений, чи справді спілкувався з верховним лідером, розповіли посадовці, обізнані з перебігом зустрічі. Минулого місяця Пезешкіан заявив, що йому дозволили провести другу зустріч і що вона тривала сім годин.
“Ми говорили про всі проблеми, з якими стикається країна”, – сказав президент іранському державному телебаченню, перелічивши серед них доступність товарів і послуг, безробіття, санкції, єдність і стійкість у воєнний час.
Водночас він не описав обставин зустрічі й не розповів, що саме сказав аятола Хаменеї.
План війни
Упродовж кількох тижнів політичні лідери й генерали, які керують Іраном, обговорювали два можливі шляхи виходу з глухого кута у протистоянні зі Сполученими Штатами, розповіли посадовці.
За одним сценарієм Іран міг спробувати повернутися до переговорів. За іншим – посилити атаки на американські цілі, намагаючись уражати військово-морські кораблі, вбивати американських військових і підвищувати світові ціни на нафту.
Обидва підходи, зазначає видання, мали б на меті змусити Вашингтон припинити американську морську блокаду південних портів Ірану, яка паралізувала торгівлю й фактично звела продажі нафти до нуля, повідомили посадовці.
Економічна ситуація в Ірані, зауважує NY Times, дедалі погіршується: курс національної валюти щодня падає, інфляція стрімко зростає, а уряд стикається з дефіцитом готівки.
Генерали-прихильники жорсткої лінії, зокрема бригадний генерал Сеєд Маджид Мусаві, який командує Аерокосмічними силами Корпусу, наполягали на конфронтації, повідомили посадовці та двоє членів Корпусу.
Генерали заявили Раді національної безпеки, що розробили детальний план війни, за яким Іран і союзні йому угруповання, насамперед хусити в Ємені й озброєні шиїтські групи в Іраку, посилять атаки, зокрема на нафтові об’єкти в регіоні. Метою було ще більше розширити масштаби війни та підвищити її ціну для Сполучених Штатів і їхніх союзників.
Пезешкіан і генерал Мохаммад Багер Галібаф, спікер парламенту та головний переговорник зі Сполученими Штатами, були серед посадовців, які попереджали: такий воєнний план ризикує затягнути країну в прірву – спричинивши ще потужніші американські авіаудари та ще нищівніший економічний тиск.
Але, як стверджує NY Times, до минулої суботи фракція прихильників жорсткої лінії взяла гору.
“Війна між Іраном і Сполученими Штатами, – заявив Махді Мохаммаді, головний радник генерала Галібафа, – увійшла у фазу ескалації”.
Джерело: New York Times
