Це історія L’Amitié – тобто “дружби” – і того, як, коли Дональд Трамп опинився у серйозній фінансовій скруті, російський мільярдер загадковим чином поспішив йому на допомогу.
Ліворуч – Дмитро Риболовлєв, російський “калійний король”. Праворуч – Трамп перед L’Amitié, цінним об’єктом нерухомості, в якому жодна зі сторін угоди ніколи не жила, але який зрештою відіграв вирішальну роль у тому, щоб утримати Дональда Трампа на плаву.
У липні 2008 року, коли економіка США балансувала на межі обвалу, Дональд Трамп, який уже пережив шість банкрутств, сам загруз у фінансовій кризі й вирішив реалізувати план, який, на його думку, мав принести величезний прибуток. Чотирма роками раніше Трамп придбав на аукціоні з продажу майна банкрута розкішний маєток у Палм-Біч, відомий як Maison de l’Amitié, за $41 млн. Упродовж наступних кількох років Трамп неодноразово хвалився масштабними поліпшеннями, які нібито зробив у L’Amitié, очевидно, розраховуючи згодом продати маєток значно дорожче.
Насправді ж Трамп зробив лише кілька косметичних змін. “Я бував у цьому будинку раніше, на одному з благодійних прийомів [попереднього власника], і Трамп майже нічого там не змінив – хіба що наніс кілька шарів фарби”, – розповів колумніст світської хроніки Хосе Ламбієт газеті The Miami Herald. “Навіть це… Ну, він казав нам, що сантехнічна арматура в одній із ванних кімнат золота, але коли він відійшов, я подряпав кран нігтями – і виявилося, що це просто фарба під золото”, – додав він.
Ламбієт додав, що бував у розкішних будинках багатьох представників світського товариства, в яких грошей було більше, ніж смаку, але Maison de L’Amitié вирізнявся навіть серед них. “Він мав просто жахливий вигляд, неймовірно крикливий, – розповів він. – Ніщо ні з чим не поєднувалося – всередині все було якось випадково нагромаджене… Я подумав: він ніколи цього не продасть. І справді не продав – будинок кілька років залишався непроданим”.
А потім з’явився російський олігарх Дмитро Риболовлєв і викупив у Трампа цей екстравагантний маєток за приголомшливі $95 млн – більш ніж удвічі дорожче, ніж Трамп свого часу за нього заплатив.
Риболовлєв, магнат у сфері добрив із суперечливим минулим, придбав нерухомість через сімейний траст, ніколи там не жив і зрештою домігся дозволу знести будинок.
Але це ще не вся історія. Вона почалася раніше, у 2004 році, коли Maison de L’Amitié твердо вирішив придбати Джеффрі Епштейн – покійний фінансист і засуджений сексуальний злочинець, який помер у тюремній камері 2019 року.
Як я писав у American Kompromat, раптова й несподівана купівля маєтку Трампом відіграла ключову роль у розриві його багаторічної дружби з Джеффрі Епштейном:
“Цей маєток – неокласичний палац площею майже 62 тисячі квадратних футів – колись належав мільярдеру-рітейлеру Леслі Векснеру, який був дуже близький до Епштейна. Епштейн дуже хотів цей будинок, але після купівлі планував щонайменше одну велику перебудову: він хотів перенести басейн і привів Трампа на об’єкт, щоб той порадив, як це зробити. Проте ще до завершення продажу Епштейн із жахом побачив, що Трамп, який і далі мав серйозні фінансові проблеми після банкрутств у Атлантик-Сіті, перебив його пропозицію, запропонувавши за нерухомість понад $41 млн. Купівлю профінансував Deutsche Bank, який уже мав на балансі сумнівні кредити Трампа. Епштейн був у люті, а ще більше розгнівався, коли невдовзі Трамп виставив будинок на продаж за $125 млн. Зрештою, 2008 року Трамп продав будинок російському олігарху Дмитру Риболовлєву за $96 млн, так жодного разу й не поживши там, після чого Епштейн пригрозив подати на нього до суду. Вони більше ніколи не розмовляли. І відтоді щоразу, коли при Трампі згадували ім’я Епштейна, тон розмови миттєво змінювався”.
L’Amitié або “дружба” так і не став домом ані для Трампа, ані для Риболовлєва, зате зрештою приніс достатньо коштів, щоб витягти Трампа із серйозної фінансової скрути.
На перший погляд готовність Риболовлєва заплатити максимальну ціну могла б здатися ще одним прикладом нібито видатної здатності Трампа укладати угоди. Але час укладення угоди, завищена ціна та особа покупця вказують на значно сумнівнішу історію – таку, що вписується у ширшу й тривожну картину припливу російського капіталу в нерухомість Трампа та породжує питання, які супроводжували його вже й у політичному житті.
До 2008 року казино Трампа в Атлантик-Сіті втрачали гроші й наближалися до банкрутства, а сам він опинився під ще більшим фінансовим тиском через кредит Deutsche Bank на $334 млн для Trump International Hotel & Tower у Чикаго, з яких $40 млн Трамп гарантував особисто. І тут, наче нізвідки, з’явилася купівля Риболовлєвим Maison de L’Amitié за $95 млн готівкою – лише за кілька місяців до строку погашення кредиту. Угода принесла Трампу понад $50 млн прибутку – більш ніж достатньо, щоб виплатити Deutsche Bank суму, за яку він відповідав особисто.
То хто такий Дмитро Риболовлєв і чому він заплатив настільки завищену ціну за будинок, яким ніколи не збирався користуватися? До 2008 року Риболовлєв був одним із найбагатших людей у росії: він нажив статки як голова “Уралкалію” – одного з провідних гравців світового ринку калійних добрив. Як і в багатьох олігархів, що постали в хаотичну пострадянську добу росії, його статки супроводжували численні скандали й суперечки. У 1990-х його ув’язнили за обвинуваченням в організації замовного вбивства ділового партнера, а згодом його виправдали. Але після цього він почав носити бронежилет і зрештою перевіз сім’ю до Швейцарії.
У міру зростання статків він почав скуповувати активи по всьому світу: пентхаус на Мангеттені за $88 млн, маєток на Гаваях, який раніше належав Віллу Сміту, а також колекцію мистецтва, придбану через нині скомпрометованого артдилера Іва Був’є. За даними Politico, під час тяжкого розлучення 2008 року дружина Риболовлєва звинуватила його в тому, що він приховував мільярди доларів активів через офшорні трасти, окремо згадуючи маєток у Палм-Біч. “Панамські документи” пізніше підтвердили, що під час спору він переводив цінні активи, зокрема нерухомість і твори мистецтва, до непрозорих компаній-оболонок.
Злет Риболовлєва до надзвичайного багатства став наслідком “мафіозної держави”, створеної путіним, – системи, в якій мільярдери могли виживати лише зберігаючи прихильність Кремля та виконуючи запити держави. У 2010 році Риболовлєв продав свою частку в “Уралкалії” групі олігархів, яких вважали ближчими до Кремля. Хоча Риболовлєва не вважають наближеним до путіна, його статки – як і статки багатьох російських мільярдерів – залежали від збереження добрих відносин із Кремлем та спецслужбами. Його купівля маєтку Трампа в Палм-Біч 2008 року сама по собі не була протиправною, але непрозорість угоди, зокрема використання трасту, ціна, вища за ринкову, та той факт, що в будинку ніхто так і не оселився, – викликала занепокоєння у фінансових наглядових органів і деяких американських слідчих.
Сенатор Рон Вайден (демократ від Орегону), який входив і до Комітету Сенату з фінансів, і до Комітету з розвідки, 2018 року офіційно попросив Міністерство фінансів США надати всі звіти про підозрілу діяльність або матеріали належної перевірки, пов’язані з продажем. Повідомлялося також, що команда спеціального прокурора Роберта Мюллера вивчала цю угоду в межах ширшого розслідування щодо росії. Центральне питання полягало в тому, чи це був просто вдалий перепродаж нерухомості для Трампа, чи угода мала іншу мету – замасковану фінансову допомогу, таємну політичну послугу або засіб впливу.
Угода Риболовлєва 2008 року не була поодиноким випадком. Приблизно в той самий період у будинках під брендом Trump у флоридських Санні-Айлс-Біч і Голлівуді прокотилася хвиля купівель: російські покупці придбавали багатомільйонні квартири, часто через компанії-оболонки. Керівники Trump Organization у цей період відкрито залучали заможних російських клієнтів, а Дональд Трамп-молодший 2008 року хвалився, що “росіяни становлять непропорційно велику частку покупців у багатьох наших активах”. Він додав: “Ми бачимо, як із росії надходить багато грошей”.
До моменту, коли Трамп балотувався в президенти 2016 року, питання його фінансової вразливості та можливого іноземного впливу вже перестали бути абстрактними. У центрі уваги опинилася його тривала історія непрозорих угод із заможними росіянами, особливо з тими, хто мав доступ до офшорних капіталів і політичного впливу.
Хоча після купівлі маєтку 2008 року Риболовлєв здебільшого тримався осторонь політичних суперечок у США, тінь того банківського переказу на $95 млн так остаточно й не зникла.
Трамп, зі свого боку, завжди відкидав занепокоєння щодо цієї угоди. Коли його запитували про Риболовлєва, він наполягав, що не мав із ним жодних стосунків, ніколи з ним не зустрічався й нічого про нього не знав. “Він просто випадково виявився з росії”, – сказав Трамп Politico. “Я ніколи з ним не зустрічався. Його представляв брокер, – пояснив Трамп в інтерв’ю. – Я чув багато хорошого про нього і про його сім’ю”. Трамп додав, що національність Риболовлєва для нього не мала значення: “Він просто випадково виявився з росії. Він багатий чоловік із росії”.
Але зрештою купівля Риболовлєвим L’Amitié була не просто дорогою операцією з нерухомістю. Ця угода стала переломним фінансовим моментом, який, можливо, допоміг Трампу втриматися на плаву в період зростання боргів та економічної невизначеності.
Дійові особи
Дмитро Риболовлєв: російський олігарх і колишній власник “Уралкалію”, одного з найбільших у світі виробників добрив. Відомий екстравагантними витратами та непрозорими офшорними операціями. Риболовлєв придбав маєток Трампа через траст, так і не оселився там, а згодом зніс будинок.
Джерело
Частини 1 та 2: Повна хронологія справи “Трамп – росія”. Найбільший провал американської контррозвідки в історії США
Частини 3 та 4: Чому Трамп зрадив Україну?
Частина 5: російська пральня Трампа
Частина 6: КДБ розставляє пастку
Частина 7: Трампа готують і везуть до Москви
Частини 8 та 9: Новий маньчжурський кандидат
Частини 10 та 11: Дональд Трамп і КДБ: два епізоди з історії стеження та самолегендування
Частини 12 та 13: Цар Мідас навпаки, вихідці з КДБ та мафія
Частина 14: Мафіозний рай
Частини 15 та 16: Найбільша афера: Кіслін, Скороход і Трамп
Частина 17: “Фестиваль афер” Пола Манафорта
Частина 18: Франшиза 2000-2010 років
Частина 19: Москва! Москва! Москва!
Частина 20: Трамп просуває свій бренд у Москві
Частина 21: Якщо з першого разу не вдалося
