У просторому маєтку на березі затоки Біскейн група заможних американців кубинського походження вже кілька місяців розробляє детальні плани для країни, якої поки що не існує, пише американська Wall Street Journal.
“Ми чекали 67 років. Нам треба починати”, – сказав присутнім 82-річний Хуан Омар Сіксто, колишній тютюновий фермер, який очолює нещодавно створену Кубино-американську національну торгову палату.
WSJ наголошує, що група вже розробляє проєкти кубинської фондової біржі та інвестиційного саміту в Гавані. В інших частинах Маямі відомі американці кубинського походження продумують модель тимчасового уряду, залучають інженерів для вивчення можливості використання плавучих електростанцій і планують ремонт занедбаної інфраструктури острова. Вони також збираються звернутися до великих компаній, банків та інвестиційних фондів із пропозицією вкладати кошти в нову посткомуністичну Кубу.
Поки острів дедалі глибше занурюється в кризу, заможні та політично впливові емігранти вже активно планують його майбутнє з Маямі, де адміністрація Трампа шукає ідеї, політичну підтримку та приватний капітал для відбудови країни у разі падіння режиму.
У вітальнях, конференц-залах готелів, юридичних офісах і приватних клубах по всьому місту вони моделюють, хто міг би очолити дев’ятимільйонну Кубу. До цієї роботи долучилися мільярдери й впливові посередники, пов’язані з Трампом, нащадки кубино-американських династій, чиї статки були створені на цукровому бізнесі, а також іммігранти, які десятиліттями накопичували капітал у США.
Дехто з них має прямий вихід на адміністрацію Трампа – насамперед на держсекретаря Марко Рубіо, сина кубинських іммігрантів, який значну частину своєї політичної кар’єри побудував на обіцянці покласти край комуністичному правлінню на острові й часто приїздить до свого рідного міста.
Цю, як її описує WSJ, гарячкову підготовку підживлюють слова, які президент Трамп повторює відтоді, як у січні був захоплений венесуельський авторитарний лідер Ніколас Мадуро: “Куба – наступна”. Він запровадив проти острова нафтову блокаду й допускав можливість “дружнього поглинання”. На початку року високопосадовці говорили політикам Флориди та заможним американцям кубинського походження, що зміна режиму може відбутися вже до літа, а точно – до кінця року.
Видання нагадує, що нафтова блокада загострила гострий дефіцит пального й різко збільшила кількість відключень електроенергії, що тривають по кілька днів, доводячи енергосистему до межі колапсу та поглиблюючи гуманітарну кризу на острові. Проте Гавана продемонструвала стійкість. А через те, що увагу Трампа поглинає війна з Іраном, плани зосередитися на Кубі відклали. За словами людей, обізнаних із цими обговореннями, Трамп неодноразово казав помічникам, що спершу має завершити конфлікт на Близькому Сході, а вже потім спрямовувати ресурси на Кубу чи інші зовнішньополітичні пріоритети.
Деякі високопосадовці вже говорять про кампанію, яка може тривати до кінця президентського терміну Трампа.
Коли Рубіо нагадали про попередні очікування, що кубинський режим може впасти ще цього року, він різко відкинув ідею фіксованих строків. “Це не мінісеріал, де три серії – і все закінчилося”, – заявив він журналістам під час липневої поїздки до Маніли. “Це складні процеси, і вони потребують часу”.
Рубіо доручив своїй команді щотижня оприлюднювати нові повідомлення, пов’язані з Кубою, – про висунення обвинувачень, санкції та звіти, хоча представники адміністрації водночас непублічно почали розтягувати часові рамки, як кажуть люди, обізнані з дискусіями. За словами посадовця Держдепартаменту, цей постійний інформаційний тиск сам по собі є тактикою: він має створювати враження, що нові дії США можуть бути неминучими.
Як вважає WSJ, ця зміна не залишилася непоміченою в Південній Флориді.
“Вони не змінили мету, але відсунули фінішну лінію”, – заявив 86-річний Тоні Коста, колишній власник однієї з найбільших у світі компаній із вирощування декоративних рослин. Багато років тому він відійшов від бізнесу, щоб цілковито присвятити себе поваленню комуністичного режиму.
Проєкт відбудови
Як зауважує WSJ, політично впливові американці кубинського походження бачать у Трампі союзника. Багато хто з них вважає, що колишній магнат нерухомості дивиться на Кубу насамперед як на проблемний актив: залитий сонцем острів із неосвоєними пляжами та занедбаною нерухомістю, який можна відкрити для американських інвестицій так, щоб він залишався економічно залежним від США. Вони намагаються апелювати до цих інстинктів, представляючи майбутнє Куби Трампу не лише як політичну справу та частину його спадщини, а й як масштабний проєкт відбудови.
Хорхе Мас, мільярдер і співвласник футбольного клубу Inter Miami, а також близький друг Рубіо, каже, що Трамп якось запитав його, скільки коштуватиме відбудова острова.
“Ми могли б інвестувати в Кубу багато мільярдів доларів”, – переказує Мас свою відповідь. За його словами, для його заможних друзів та партнерів кубинського походження зібрати 90 млрд доларів, які, за його оцінкою, знадобляться на відбудову країни протягом перших трьох років перехідного періоду, було б нескладно.
“Не думаю, що ми коли-небудь були так близько”, – говорить Браян Кальво про кінець комуністичного правління на Кубі. 28-річний мер Гаяліа очолює найбільше кубино-американське місто країни – міцний республіканський бастіон, де головну магістраль перейменували на авеню Дональда Дж. Трампа. “Але водночас, якщо цього не станеться зараз, то вже не станеться ніколи”, – переконаний він.
На таких зустрічах зазвичай домінують сивочолі патріархи старшої хвилі еміграції – чоловіки, які залишили Кубу дітьми або молодими людьми невдовзі після революції 1959 року, а також їхні діти, яких виховували з очікуванням, що одного дня вони зможуть повернути нерухомість та бізнеси, конфісковані Фіделем Кастро.
На обіді в червні Педро Фрейре, керівник міжнародної практики юридичної фірми Akerman, розповів представникам американської аналітичної організації, які приїхали з візитом, що його телефон не замовкає через звернення американців кубинського походження, які хочуть домогтися компенсації за майно, конфісковане десятиліття тому.
“Кожен, хто сподівається вдарити по кубинській піньяті, вже наймає юристів і лобістів, особливо серед людей із найближчого оточення Трампа”, – каже Рік Ерреро, директор Cuba Study Group, вашингтонського аналітичного центру, що підтримує розвиток громадянського суспільства. “Люди шикуються в чергу до переходу, який аж ніяк не гарантований: одні готуються до дружнього поглинання, інші – до масштабного тупцювання на місці”, – вважає він.
WSJ наголошує, що відчуття неминучості на початку року посилив головний дипломат Трампа в Гавані Майк Гаммер, відомий доброзичливою, майже по-дядьківською манерою. Він постійно курсував між Маямі, Вашингтоном і Європою та впевнено переконував, що комуністичне правління завершиться вже цього року.
“Зміни мають відбутися. Я бачу, що вони наближаються”, – заявив Гаммер у лютому в залі, заповненому кубино-американськими юристами, під час гала-вечора асоціації адвокатів у Маямі. Потім він танцював на сцені разом із зіркою сальси Віллі Чиріно, який виконував хіт із закликом до кубинських правителів піти. Але люди, які підтримують із ним контакт, кажуть, що Гаммер непублічно перестав наполягати на строках у межах 2026 року.
Попри надзвичайно інтенсивні неофіційні контакти, від таємної зустрічі Рубіо з онуком Рауля Кастро на карибському курорті до візиту директора ЦРУ Джона Реткліффа до Гавани – спроби тиснути на представників укоріненої кубинської бюрократії майже не дали результату. Протягом кількох місяців представники адміністрації Трампа намагалися налагодити контакти з людьми всередині кубинської системи, зокрема з онуком Кастро, відомим як Рауліто. За словами співрозмовників, знайомих із перебігом дискусій, у Вашингтоні вважали, що його зв’язки й амбіції можна використати, щоб розхитати режим зсередини. Але ці зусилля застопорилися після того, як переговори стали публічними, а політики Південної Флориди виступили проти того, щоб США діяли через представника родини Кастро.
Під час зустрічей із кубинською стороною американські посадовці вимагали перебудови економічної та політичної системи країни й звільнення понад 1 000 політичних в’язнів в обмін на скасування американської нафтової блокади та інших санкцій проти Гавани. У червні Куба схвалила широкий пакет економічних змін, але США його відкинули. Уряд відмовився обговорювати політичні зміни.
Деякі американці кубинського походження побоюються, зауважує WSJ, що Білий дім може спробувати застосувати на острові венесуельський сценарій. У Венесуелі американський спецназ захопив Мадуро, але залишив при владі його віцепрезидентку Делсі Родрігес та решту державного апарату в обмін на сприяння нафтовим та іншим комерційним угодам. Демократичний перехід відклали на невизначене майбутнє.
Четверо з п’яти американців кубинського походження, які живуть у Південній Флориді, підтримують військове втручання США на Кубі – чи то для повалення уряду, чи для реагування на гуманітарні потреби населення, свідчить оприлюднене у квітні опитування Miami Herald приблизно 800 американців кубинського походження. Така сама частка відкидає будь-які переговори з Гаваною, результатом яких буде щось менше, ніж зміна режиму.
Американська атака спричинила б “криваву бійню з непередбачуваними наслідками”, – написав президент Мігель Діас-Канель у X у травні.
“Момент Берлінського муру”
Тим часом, підкреслює WSJ, планування в Маямі вийшло далеко за межі фінансування й охопило практичні деталі політичного переходу.
Мас, голова Кубино-американського національного фонду – впливової лобістської організації, заснованої його батьком, разом із Кубино-американською асоціацією адвокатів Маямі працює над законом про перехідний період, який мав би заповнити правовий вакуум між нинішнім режимом і демократичною Кубою. Проєкт, який нині обговорюють, передбачає перехідний уряд, що протягом максимум двох років готуватиме країну до вільних виборів.
Інші дискусії стосуються того, зазначає WSJ, чи має вільна Куба тимчасово відновити конституцію 1940 року, поки готуватимуть нову. Американський музей кубинської діаспори, який розповідає історію втечі кубинців від комуністичних репресій та їхнього внеску в перетворення Маямі, нещодавно провів одну з таких дискусій.
“Це наш момент Берлінського муру”, – заявив голова музею Марсель Феліпе.
75-річний Віллі Бермельйо, архітектор запропонованої бібліотеки Трампа в Маямі, працює над планами перебудови кубинських аеропортів. Раз на два тижні він проводить відеозустрічі з невеликою групою керівників авіакомпаній, операторів аеропортів та інвестиційних фондів, щоб конкретизувати план модернізації восьми аеропортів острова вартістю 8 млрд доларів після зміни уряду – події, якої він очікує невдовзі. За словами Бермельйо, модернізація аеропортів окупить себе. “Усі потрібні люди в нас на швидкому наборі”, – додає він.
WSJ ж наголошує, що поки що реальність на самій Кубі погіршується. Електрики немає по кілька днів поспіль. Вулиці завалені горами невивезеного сміття, в яких розмножуються хмари комарів – переносників денге та інших хвороб.
“Країна повністю паралізована. Люди ходять, наче зомбі”, – каже економіст із Гавани Омар Еверлені Перес Вільянуева, який працює над планами реструктуризації економіки острова. “Електрики немає по кілька днів, ви не спите, їжа псується”, – додає він.
Гавана звинувачує США в колективному покаранні через погіршення умов життя звичайних кубинців. Діас-Канель нещодавно заявив міжнародній аудиторії прихильників, що рівень смертності немовлят на острові подвоївся. За його словами, майже 100 000 пацієнтів, серед них 12 000 дітей, чекають на операції.
Давні спостерігачі за Кубою вважають, що посилення злиднів навряд чи спричинить масове повстання. Вони нагадують: майже сім десятиліть кубинська влада не терпіла жодної організованої політичної опозиції. Значні протести спалахували лише двічі – у Гавані 1994 року та п’ять років тому в містах по всьому острову. В обох випадках їх швидко придушили.
Крім того, зазначають спостерігачі, з 2021 року Кубу залишили понад мільйон людей, переважно молодих, що різко скоротило потенційну кількість учасників протестів. Сьогоднішня Куба бідніша, її населення старше й має різноманітніший расовий склад після років масової еміграції. Голосу самих кубинців у дискусіях про майбутнє країни майже не чути.
“Ми – діти насильства, – сказав Луїс Фонсека, поденний робітник із Гавани. – Ти просто намагаєшся вижити й якось проіснувати”.
А в Маямі Сіксто з Кубино-американської національної торгової палати планує вже наступного тижня почати набирати численних волонтерів серед американців кубинського походження, щоб після падіння режиму навчати мешканців острова принципів сучасного капіталізму.
“Куба не зможе рухатися вперед із людьми, які зараз живуть на острові, – переконаний він. – Вони не винні, але вони не сучасні. Вони відсталі”.
Джерело: Wall Street Journal
