23 вересня президент США Дональд Трамп особисто зустрів китайського лідера Сі Цзіньпіна після його прибуття до Вашингтона. Такий формат став незвичним для американської дипломатичної практики.
За даними The Economist, протягом 64 років жоден президент США не зустрічав іноземного лідера безпосередньо в аеропорту. Білий дім також організував масштабну церемонію та низку офіційних заходів для китайської делегації.
Водночас за зовнішньою пишністю зустрічі не послідувало такого ж масштабного змістовного результату. Одним із головних підсумків стало лише двомісячне продовження торговельного перемир’я між Вашингтоном і Пекіном. За оцінкою The Economist, саміт не приніс значного прориву за більшістю ключових питань двосторонніх відносин.
Особливо важливим залишається питання рідкісноземельних металів. Китай використовував експортні обмеження на цю продукцію як один із важелів у торговельному протистоянні зі США. Вашингтон, зі свого боку, прагне домогтися стабільніших поставок критично важливих мінералів. Ще під час попередніх домовленостей сторони погоджувалися працювати над усуненням перебоїв із постачанням рідкісноземельних елементів.
Штучний інтелект також залишився серед тем переговорів, однак конкретних домовленостей щодо контролю за розвитком технології чи обмеження її використання сторони не оголосили. Напередодні зустрічі у США лунали пропозиції обговорити безпеку ШІ та захист американських технологій від копіювання. Пекін, своєю чергою, наголошував на необхідності зберігати конкуренцію в межах, які не призводитимуть до конфлікту.
Окремо сторони не продемонстрували значного зближення щодо питань безпеки та оборони. Серед проблемних тем залишаються Тайвань, діяльність Китаю у сфері розвідки та його відносини з Іраном. Трамп при цьому заявив, що Вашингтон і Пекін фактично займаються взаємною розвідкою, тому не вважає звинувачення Китаю у шпигунстві чимось винятковим.
Загалом нинішні відносини між США та Китаєм характеризуються спробою одночасно зберігати економічну співпрацю та уникати загострення стратегічної конкуренції. У Вашингтоні дедалі частіше говорять про необхідність тримати суперництво під контролем, а Пекін зацікавлений у передбачуваності відносин із США на тлі власних економічних проблем.
Це пояснює й увагу обох сторін до майбутніх зустрічей лідерів. Після Вашингтона Трамп і Сі мають можливість зустрітися на саміті АТЕС у Китаї в листопаді та на саміті G20 у Маямі. Регулярні контакти дають Вашингтону та Пекіну додатковий стимул не допустити різкого погіршення відносин.
Показовим є і те, що США відклали заплановане постачання зброї Тайваню на $14 млрд, щоб не створювати додаткових проблем напередодні зустрічей із китайським керівництвом. Водночас остаточні перспективи цього пакета залишаються невизначеними.
