Гібридна активність росії на Шпіцбергені, що посилюється, породжує побоювання, що Москва може спровокувати інцидент, який стане випробуванням для передбаченого статтею 5 НАТО принципу колективної оборони, пише європейське видання Politico.
Як зазначає видання, упродовж більшої частини останнього століття найбільшою загрозою для мешканців Шпіцбергена були лише білі ведмеді. Тепер дедалі більшою загрозою стає росія.
Зростають побоювання, що Москва може використати розлогий арктичний архіпелаг, частину Норвегії з незвичним правовим статусом, – для військової перевірки НАТО на тлі дедалі більшої невизначеності щодо відданості США обороні Європи.
Politico зауважує, що союзники підозрюють росію в розвідці критично важливих підводних кабелів у водах поблизу Шпіцбергена та проведенні заходів у військовому стилі, які перевіряють межі правил, що регулюють її присутність там. На тлі посилення росією гібридних атак по всій Європі Осло поспішає наростити військово-морські спроможності та можливості спостереження для захисту свого північного флангу, а місцева влада Шпіцбергена інвестує в критичну інфраструктуру – і навіть має план евакуації.
“В Арктиці та на Крайній Півночі напруженість зросла, і, звісно, Шпіцберген також є частиною цього, – заявив Politico міністр оборони Норвегії Торе Сандвік. – Ми знаємо, що росія… використовує багато способів, аби провокувати або шукати можливості для гібридних загроз”.
Попри статус норвезької території, нагадує видання, на головному острові архіпелагу – Західному Шпіцбергені – є російське місто.
Упродовж десятиліть Москві й Осло здебільшого вдавалося не допускати різкого загострення напруженості, однак тепер цей крихкий баланс зазнає дедалі більшого тиску. Західні країни дедалі більше занепокоєні російськими гібридними атаками у Європі й попереджають, що Москва може спробувати здійснити обмежене вторгнення до країни – члена НАТО до кінця десятиліття.
“Російське керівництво вкрай непередбачуване й дедалі більше схильне до ризику, – заявила Карі Ага Мюклебуст, професорка історії росії та експертка зі Шпіцбергена в Арктичному університеті Норвегії. – Я б не відкидала жодного сценарію, коли йдеться про готовність Кремля до конфронтації з НАТО”.
Крайня Північ, висока напруга
Упродовж десятиліть Шпіцберген уособлював норвезьку максиму “Крайня Північ – низька напруга”, яка передбачала зусилля зі співпраці між арктичними країнами, зокрема росією.
Як зазначає Politico, цьому сприяли не лише віддаленість архіпелагу – він лежить більш ніж за 900 кілометрів від материкової Норвегії – та низькі температури, а й його унікальний статус. За міжнародним договором 1920 року держави визнали суверенітет Норвегії над островами, а натомість отримали права на використання природних ресурсів; невдовзі після цього радянська сторона придбала місто Баренцбург для видобутку місцевого вугілля.
Договір також заборонив будь-якій державі використовувати Шпіцберген у “воєнних цілях”, зокрема будувати військово-морські бази та укріплення, однак Норвегія направляє на архіпелаг кораблі берегової охорони та військові судна.
На піку холодної війни на Шпіцбергені, єдиному заселеному острові, жили 2400 радянських громадян, які становили близько 70% його населення.
Politico вважає, що в Москві мало стимулів руйнувати цей договірний порядок, адже це може обернутися проти її власних інтересів. Північно-західний Кольський півострів росії, де базуються близько двох третин російського потенціалу ядерного удару у відповідь, розташований приблизно за 1000 кілометрів звідси, тож “росія обережно уникала будь-якої ескалації”, розповіла Мюклебуст.
Це робить регіон стратегічно важливим і для НАТО. “У разі військового конфлікту… саме тут російські підводні човни могли б виходити в Північну Атлантику, ховатися на більших глибинах і становити загрозу для НАТО та США”, – пояснила вона.
Однак, наголошує Politico, після повномасштабного вторгнення росії в Україну напруженість зросла.
Із 2022 року місцевих російських чиновників критикували за те, що вони приймали молодіжну організацію, опосередковано пов’язану з військово-морським флотом, оголошували про ракетні навчання поблизу та проводили щорічні паради з військовою символікою, один із яких супроводжувався прольотом гелікоптера.
У 2024 році Москва також започаткувала прямі морські рейси із росії, а торік відкрила осередок Російського географічного товариства, яке очолює колишній міністр оборони Сергій Шойгу.
“Ми називаємо це провокаціями в сірій зоні, – переконує Мюклебуст. – Це дуже маловитратний спосіб утверджувати російську присутність і… кидати виклик юрисдикції Норвегії”.
У результаті, пише видання, цього року норвезькі служби внутрішньої безпеки та розвідки попередили, що Кремль “прагне розширити свободу дій росії на Шпіцбергені”.
Раніше вже повідомлялося, що цієї весни британські, американські та норвезькі сили виявили біля узбережжя Шпіцбергена російські судна, які випробовували секретний засіб для перерізання підводних кабелів.
Хоча запаси вугілля в Баренцбурзі скорочуються, Москва не залишає місто. У 2025 році вона надала державному тресту “Арктикуголь”, який управляє Баренцбургом, близько 1,89 млрд рублів (€20 млн) федеральних субсидій, згідно з його звітністю.
Посол росії в Норвегії Микола Корчунов заявив Politico, що хотів би бачити “трансформацію економічної діяльності” Баренцбурга – від вуглевидобутку до сфери послуг, і сказав, що “Арктикуголь” інвестує в утримання міста.
Крани та риштування вкривають чимало будівель радянської доби в Баренцбурзі, розкиданих на нерівному схилі навпроти величного льодовика Вьорінген, припорошеного снігом, – ознака того, що росія й надалі зацікавлена в цьому місці.
Однак “ми не ставимо під сумнів суверенітет Норвегії”, – наполягав Корчунов. “Ми наголошуємо на необхідності й важливості виконання всіх положень Договору про Шпіцберген”, – заявив він, звинувативши Осло в тому, що воно сприяє “негативній тенденції до мілітаризації НАТО всього Балтійсько-Арктичного регіону”.
На тонкому льоду
Віцеадмірал Руне Андерсен, начальник Об’єднаного оперативного штабу Норвегії, повідомив, що його пріоритетом є “знайти баланс між стримуванням і збереженням стабільності” на Шпіцбергені та залишатися “спокійними й виваженими” у відповідь на гібридні загрози.
Однак з огляду на “ризики” ескалації військові інвестують у посилення можливостей спостереження, сказав він. Зокрема, наступного року планується запустити три нові супутники морського спостереження, а також провести “оновлення військово-морського флоту й берегової охорони…, щоб забезпечити постійну присутність” поблизу.
Прагнучи зміцнити свій північний фланг, Норвегія купує у Великої Британії п’ять протичовнових фрегатів Type 26 та в Німеччини шість підводних човнів Type 212CD. Осло також поглиблює військову інтеграцію із союзниками, зокрема Лондоном і Берліном, а цього місяця провело спільні навчання поблизу північного норвезького острова Ян-Маєн.
“Країни НАТО частіше з’являються в наших водах”, – заявив міністр Сандвік. За його словами, оборона Шпіцбергена також є частиною процесу оборонного планування НАТО.
На місцевому рівні стратегія полягає в тому, щоб стримувати напруженість. Заступниця губернатора Шпіцбергена Катаріна Рісе повідомила, що її відомство чотири рази на рік зустрічається з представниками місцевого консульства росії. “У нас хороший і конструктивний діалог, – сказала вона. – Наш обов’язок – забезпечувати тут стабільність і… низький рівень напруженості”.
Тер’є Ауневік, мер Лонг’їрбюена, головного норвезького міста на Шпіцбергені, повідомив, що влада має плани швидкої евакуації поселення в разі різкого загострення ситуації.
У Лонг’їрбюені є лише два підводні інтернет-кабелі, один аеропорт, одне водосховище та одна дизельна електростанція, що залежить від імпортного пального. За словами Ауневіка, нині здійснюються “значні інвестиції”, зокрема, приблизно до 2029 року мають збудувати два нові водосховища. “З цього погляду ми досить вразливі”, – зазначив він.
На холоді
Зблизька, зауважує Politico, Баренцбург не виглядає особливо загрозливо. Мало хто з місцевих виходить надвір серед кількох десятків будівель, що руйнуються. Зі старої вугільної електростанції здіймається стовп диму, а на вітрі самотньо майорить радянський прапор із серпом і молотом. Баренцбург нагадує покинуту реліквію минулої епохи.
Частково нещодавня гібридна активність пояснюється і прагненням місцевих привернути увагу Москви, сказав Арільд Муе, старший науковий співробітник і експерт з російських питань в Інституті Фрітьофа Нансена. Він вважає: “Вони грають на націоналістичних настроях… щоб отримати пріоритет і фінансування”.
Проте, наголошує Politico, непередбачуваність путіна та неодноразові коливання Трампа щодо НАТО залишаються чинниками невизначеності. На тлі того, як по всій Європі множаться диверсії, кібератаки та порушення повітряного простору, зростають побоювання, що путін може піти на подальшу ескалацію, заявили двоє дипломатів НАТО.
Тривога відчутна і на Шпіцбергені. У Баренцбурзі “ми не говоримо на [політичні] теми”, – заявила офіціантка із Санкт-Петербурга, яка попросила не називати її імені, водночас визнавши, що місцеві жителі бояться можливої війни між НАТО та росією. “Звісно, це нас непокоїть”, – сказала вона.
“Звісно, постійно точаться розмови про те, чи захоче російський уряд випробувати країну-члена НАТО і чи стане Шпіцберген місцем, де він це зробить”, – зауважив Йонатан Свенссон, експедиційний гід, який живе в Лонг’їрбюені вже п’ять років.
Щоб послабити ці побоювання, НАТО варто розглянути можливість повітряного патрулювання над Шпіцбергеном, перемістити засоби протиповітряної оборони на північ материкової Норвегії та проводити спільні навчання поблизу, заявили двоє дипломатів НАТО – за умови згоди Осло та відповідності цих заходів Договору про Шпіцберген.
Однак, зауважує Politico, наразі НАТО не має публічно оголошених планів посилювати військово-морську чи повітряну присутність навколо островів. Водночас дехто побоюється, що нинішньої позиції Альянсу буде недостатньо для стримування Москви.
Теоретично росії було б “дуже легко” окупувати Шпіцберген, вважає Столе Ульріксен, викладач Королівської норвезької військово-морської академії: для цього вона могла б перекинути спецпризначенців із півночі росії та захопити аеропорт. Однак, за його словами, такий сценарій малоймовірний.
Проте Москві не обов’язково починати повномасштабну окупацію. За словами аналітикині Мюклебуст, росія могла б інсценувати надзвичайну ситуацію, що зачіпає її місцевих громадян, і ввести сили кризового реагування – крок, який може не давати однозначних підстав для застосування статті 5 НАТО про колективну оборону.
“Найгірший сценарій – ситуація, коли москва побачить можливість перевірити згуртованість НАТО, – наголосила вона. – Можливо, Норвегія волатиме про допомогу союзників, а тоді Дональд Трамп скаже: “Ні – ми не будемо ризикувати нашими вигідними домовленостями з росією через цей крихітний острів”.
Джерело: Politico
