Британія раз за разом використовує санкції, щоб змусити росію платити ціну. Але скільки російська ворожість коштує самій Британії? Новий звіт порушує питання, на яке уряд має відповісти.
1 жовтня уряд Великої Британії оголосив про черговий пакет санкцій проти росії у відповідь на повномасштабне вторгнення кремля в Україну. Поряд із фінансовою та військовою підтримкою України запровадження санкцій у відповідь на незаконну агресивну війну москви від 2022 року стало одним із ключових елементів політики союзників України, які намагаються обмежити фінансування та ресурсне забезпечення російської армії.
Однак ворожість росії не обмежується її воєнними діями в Україні. Диверсії та кібератаки спрямовані й проти європейських країн. Ці атаки не можна порівнювати з тим, що українці переживають щодня й щогодини, однак вони також завдають Великій Британії збитків, які уряд досі не оцінив і не описав системно.
Невиміряний тягар
Парламентська відповідь на запит депутата Ґрема Дауні від 9 вересня добре показує цю прогалину. На запитання про кібератаки, що походять із росії, та їхню економічну вартість уряд навів статистику інцидентів, але не дав оцінки збитків. При цьому цифри стосувалися ворожих держав загалом, тож частка росії залишилася невизначеною. Уряд може описувати загрозу, але має також пояснювати її економічні наслідки.
Ця прогалина має значення і заслуговує на увагу. У час, коли уряди за кожної нагоди пов’язують економічну та національну безпеку, пріоритетом мають бути захист бізнесу від збоїв і мінімізація перенаправлення й без того обмежених державних ресурсів на відновлення та захист. Розуміння ціни ворожих дій кремля має впливати на те, як уряд визначає заходи у відповідь і їхню пріоритетність.
Як оцінити “податок путіна”
Новий звіт “Податок путіна” є корисною спробою заповнити цю прогалину. Спираючись на парламентські запити, публічні повідомлення та галузеві дані, автори пропонують робочу оцінку: щорічний тягар у 2-2,5 млрд фунтів стерлінгів. Аналіз починається з установлених витрат, пов’язаних з окремими інцидентами, зокрема кібератакою на Royal Mail, підпалом у Лейтоні та кіберінцидентом у Jaguar Land Rover (JLR). За відкритими оцінками, сукупні витрати від цих інцидентів становлять приблизно 1,6-2,1 млрд фунтів, причому основна частина припадає на JLR.
У звіті також розглянуто галузеві дані про понад 300 кіберінцидентів, пов’язаних із росією, від 2022 року, а також урядові дослідження середньої вартості значних кібератак і ширшого щорічного тягаря кіберзлочинності. Окремо проаналізовано потенційні втрати від порушення роботи підводної інфраструктури.
Цей аналіз неминуче має приблизний характер. Наведені цифри охоплюють різні періоди, а злочинну діяльність, пов’язану з росією, слід відрізняти від операцій, безпосередньо керованих російською державою. Є й термінологічна неоднозначність, коли йдеться про атаки, що походять із росії. путін і йому подібні користуються цією неоднозначністю на свою користь; її підживила й сама Велика Британія, використовуючи такі терміни, як “діяльність нижче порога”.
Потенційні майбутні втрати також слід відокремлювати від уже завданої шкоди. Тому річна оцінка є лише відправною точкою для подальшого дослідження. Уряд має розвинути цю роботу, використовуючи доступні йому ресурси та дані.
Витрати виходять за межі безпосередньої цілі
Наведені випадки показують, чому тягар не обмежується безпосередньою ціллю атаки. Замовлений росією підпал у Лейтоні в березні 2024 року спричинив приблизно 1 млн фунтів фізичних збитків, за даними Counter Terrorism Policing. Повніша оцінка мала б також враховувати простій бізнесу та державні ресурси, витрачені на розслідування й реагування.
Дані про збитки від порушення роботи аеропортів через дрони здебільшого були недоступними, однак дослідження встановило, що лише поліцейське розслідування після активності дронів біля авіабази RAF Lakenheath у 2024 році коштувало понад 600 000 фунтів.
Приклад JLR показує, як наслідки кібератаки можуть поширюватися через взаємопов’язану економіку. Cyber Monitoring Centre оцінив економічні втрати для Великої Британії від цього інциденту у 1,9 млрд фунтів. Масштаб збитків демонструє, наскільки важливо враховувати не лише безпосередньо постраждалу компанію, а й її постачальників і клієнтів.
Чому вимірювання має значення
Оцінювати й кількісно визначати цей “податок” важливо. За умов тиску на державні фінанси уряд постійно змушений ухвалювати рішення щодо видатків, тому розуміння такого тягаря потрібне для ефективного розподілу ресурсів. Збирання даних про ціну російської ворожості допоможе уряду обґрунтовувати бюджетні рішення, посилить аргументи на користь ефективного забезпечення стійкості державного й приватного секторів і покаже, де інвестиції можуть дати найбільший економічний ефект.
Витрати на захист видно одразу, тоді як втрати, яких завдяки цим інвестиціям вдалося уникнути, довести складніше. Якісніші дані дали б змогу зіставляти запропоновані інвестиції зі шкодою, яку вони можуть відвернути. Вони також допомогли б чіткіше зрозуміти, хто саме несе витрати: збитки бізнесу й державні видатки однаково важливі, але мають різні наслідки для уряду.
Три кроки для уряду
Отже, що має зробити уряд?
По-перше, якщо перефразувати відомий вислів, те, що вимірюють, зазвичай і стає предметом конкретних дій. Урядові потрібні скоординовані зусилля для кількісної оцінки “податку путіна”: слід визначити відповідальне відомство, а Казначейство має долучитися до розробки методології. Необхідні дані розпорошені між бізнесом, державними органами, страховими компаніями та операторами інфраструктури. Збираючи їх, потрібно враховувати витрати на відновлення і ширші наслідки збоїв, водночас захищаючи комерційно чутливу інформацію.
По-друге, уряд має розрізняти виміряні збитки, витрати на підвищення стійкості і майбутні ризики та публікувати щорічну оцінку. У ній слід пояснювати атрибуцію та рівень невизначеності, уникати подвійного обліку й визначати прогалини в доказовій базі. Ідеально повної інформації, найімовірніше, не буде; однак прозора базова оцінка, яка з часом удосконалюватиметься, вже була б корисною.
По-третє, ця оцінка має впливати на практичні рішення. Її потрібно доповнювати операційними та інвестиційними зобов’язаннями, визначаючи, де посилений захист, швидше відновлення або порушення діяльності ворожих мереж здатні зменшити шкоду. Прогрес слід оцінювати за цими результатами. Публікація загальної суми має сенс лише тоді, коли вона змінює рішення і допомагає пояснювати їх суспільству.
Суспільство також заслуговує на чіткіше пояснення цього тягаря. Ворожа активність може здаватися віддаленою, доки її наслідки не проявляються у вигляді перебоїв у послугах, втрат доходів бізнесу або перенаправлення дефіцитних державних ресурсів на відновлення. Пояснення цих наслідків додало б конкретики попередженням про росію та допомогло б обґрунтувати необхідність готовності, не створюючи враження, ніби кожна економічна втрата – це гроші, які держава інакше могла б просто витратити на щось інше.
“Економічна безпека – це національна безпека” – цей урядовий рефрен став уже звичним. Сприймати його серйозно означає розуміти, як ворожа діяльність шкодить економіці та що можна зробити для зменшення цієї шкоди. Британія цілком обґрунтовано приділяє увагу тому, щоб змусити москву платити ціну, – але не менше уваги слід приділяти й ціні, яку москва змушує платити саму Британію. Розуміння того, скільки Британія вже платить, є необхідною передумовою для захисту її майбутнього.
Джерело: RUSI
