Мародерство й заворушення, що охопили Францію на вихідних, можуть істотно змінити перебіг президентських перегонів, пише Politico.
Лідерка ультраправих Марін Ле Пен використовує кризу, щоб представити себе кандидаткою, здатною забезпечити закон і порядок. Водночас, зауважує видання, така стратегія не позбавлена ризиків: чимало виборців сприймають її як політикиню, що розколює суспільство, і побоюються, що її перемога у 2027 році лише поглибить суперечності, оголені заворушеннями.
Лідер ультралівих Жан-Люк Меланшон, якого вважають імовірним суперником Ле Пен у другому турі, також змушений діяти обережно. Його суперники звинувачують політика в розпалюванні вуличного гніву, який переріс у грабежі та підпали.
Для центристів, чиї позиції похитнулися, криза може стати нагодою заявити про себе. Втім, як пише Politico, для цього їм потрібно дистанціюватися від президента Емманюеля Макрона, якого критикують за реакцію на загальнонаціональну хвилю вандалізму.
Усе це, на думку видання, робить результат президентських виборів ще менш передбачуваним.
“Якщо почнеться справжня криза, ніхто не знає, до чого вона може призвести”, – сказав один із консерваторів, який регулярно спілкується з представниками ультраправого “Національного об’єднання” і погодився говорити на цю тему на умовах анонімності.
Politico розглядає, як заворушення впливають на стратегічні розрахунки провідних претендентів з різних частин політичного спектра.
Марін Ле Пен: на підйомі
За оцінкою Politico, Ле Пен уже отримує політичні дивіденди від кризи. Це визнають навіть її суперники.
Суботні заворушення “грають на користь ультраправих”, – сказала правоцентристська депутатка Європарламенту Наталі Луазо. “Вони кружляють над насильством, наче грифи”, – зазначила вона в інтерв’ю.
Ле Пен намагається виступати в ролі альтернативної президентки: у неділю вона звернулася до нації зі стриманою промовою та представила себе як кандидатка “умиротвореної Франції”.
Жордан Барделла, президент її партії “Національне об’єднання”, ще більше загострив риторику щодо протестів і представив свою партію як єдину силу, здатну відновити порядок, підігріваючи страх перед мародерством. “Невдовзі учасники заворушень почнуть вдиратися до домівок людей”, – заявив він на пресконференції в Парижі. “Влада розвалюється”, – констатував він.
Водночас, зауважує видання, тривалий масштабний хаос може обернутися проти партії, яку давно звинувачують у провокуванні суспільних заворушень. Таку можливість уже обговорюють і всередині “Національного об’єднання”.
“Дехто каже, що це показує: якщо “Національне об’єднання” прийде до влади, почнуться заворушення, – сказав Шарль-Анрі Галлуа, один із радників Барделли. – Але я в це не вірю”.
За словами згаданого консервативного політика, періоди нестабільності можуть спонукати французів відвернутися від антисистемних сил на користь традиційних, досвідчених державних діячів.
“У результаті на Єлисейських Полях може з’явитися [Шарль] де Голль”, – сказав посадовець, маючи на увазі те, як перший президент П’ятої республіки отримав розширені повноваження після кризи 1958 року, що сколихнула країну.
Жан-Люк Меланшон: в обороні
Меланшон, за оцінкою Politico, опинився у складному становищі: він намагається одночасно підтримувати протестувальників і дистанціюватися від насильства.
Партія “Нескорена Франція” підтримувала шкільні протести ще до заворушень минулих вихідних. Її обрані представники брали активну участь у блокадах, засуджували ймовірне поліцейське насильство або безпосередньо підтримували протестувальників.
У суперництві за лідерство на лівому фланзі між Меланшоном і лівоцентристським депутатом Європарламенту Рафаелем Глюксманном саме Меланшон опинився в центрі уваги.
Проте насильство, на думку видання, може послабити позиції ультралівих, тим більше, що уряд і політичні суперники звинувачують їх у розпалюванні заворушень. “Вони намагалися погіршити ситуацію”, – вважає Луазо.
За даними опитування Cluster 17 для POLITICO, 75-річний радикальний лівий політик уже належить до тих французьких політиків, яких виборці найчастіше “відкидають”.
У понеділок Меланшон спробував перевести звинувачення на уряд, заявивши у відповідь, що прем’єр-міністр сам провокує “безлад”, коли звинувачує ультраліві групи у спробах зірвати вибори.
Едуар Філіпп: у пошуках перезавантаження
Для правоцентристського претендента на президентство Едуара Філіппа заворушення також створюють труднощі. Як зауважує Politico, йому доведеться докласти зусиль, щоб дистанціюватися від свого колишнього керівника – президента Емманюеля Макрона, якого критикують за неспроможність належно відповісти на кризу. Філіпп був першим прем’єр-міністром за президентства Макрона.
Водночас протести можуть дати йому нагоду проявити характер і відповісти критикам, які вважають, що його кампанії бракує енергії та виразності. Філіпп, який серед центристів має найкращі шанси перемогти ультраправих, останніми місяцями не може підвищити свій рейтинг і насилу привертає до себе увагу на тлі передвиборчої кампанії.
На думку видання, саме виразніше дистанціювання від Макрона може допомогти Філіппу перезапустити кампанію.
Філіпп жорстко розкритикував президента після того, як той у недільному вечірньому телезверненні не оголосив жодних заходів. “Я волів би почути… рішення та ініціативи для відновлення порядку, – написав він у мережі. – Цій країні потрібен хтось, хто керуватиме”.
Проте, за оцінкою Politico, щоб справді вплинути на перебіг подій, колишньому прем’єру доведеться діяти сміливіше.
“Він справляє враження президента, і ця роль йому пасує”, – сказав один із міністрів Макрона, який, як і інші співрозмовники в цьому матеріалі, погодився говорити відверто на умовах анонімності. “Але нічого конкретного він не говорить. Які в нього конкретні заходи? Чому він не каже, що треба запровадити надзвичайний стан?”, – запитав міністр.
Рафаель Глюксманн: у наступі
Для депутата Європарламенту Рафаеля Глюксманна протести стали першим серйозним випробуванням після того, як на початку місяця він переміг на праймеріз Соціалістичної партії й став кандидатом у президенти від лівого центру.
У понеділок Глюксманн виступив у зовсім іншому тоні, ніж Меланшон, заявивши журналістам: “Нестерпно… коли орди мародерів атакують символи держави”.
Скориставшись уразливістю позиції Меланшона, Глюксманн назвав очільника “Нескореної Франції” “трампліном” для Ле Пен, яка, на його думку, стане “тією, кому вигідний хаос”.
Після впевненої перемоги на праймеріз Соціалістичної партії рейтинг Глюксманна зріс до 15-16,5%, свідчить нещодавнє опитування Elabe – приблизно до рівня Меланшона й Філіппа.
Водночас згаданий міністр припускає, що Глюксманн невдовзі досягне межі зростання підтримки.
“Він може відбирати виборців лише в Меланшона, – вважає міністр. – Лівий виборець може проголосувати за правих, але правий виборець найближчим часом за лівих не проголосує”.
Емманюель Макрон: втрачає позиції
Реакція Макрона на заворушення викликала гостру критику: президент звернувся до нації в телеефірі, але, як підкреслює Politico, не оголосив жодних конкретних заходів.
У неділю Макрон пообіцяв, що учасники заворушень, які “руйнували” майно, заплатять за це, і закликав дати “чіткі відповіді” на питання, чому протести переросли в насильство.
“Чорт забирай, це повна маячня”, – заявив колишній високопосадовець уряду.
Макрон роками вибудовував образ політика, який стоїть над політичними конфліктами, а в понеділок вирушив із поїздкою на Близький Схід. Однак, за оцінкою Politico, його реакція на насильство може затьмарити останні місяці президентства. “Це відірвано від реальності”, – заявив регіональний посадовець.
За словами згаданого міністра, Макрон мав дозволити прем’єр-міністру самому виступити від імені уряду, але натомість президента переконали виголосити “промову, яка мала заспокоїти ситуацію”.
У понеділок прем’єр-міністр Себастьян Лекорню намагався взяти ситуацію під контроль, оголосивши про запровадження комендантської години в окремих районах, обмеження пересування та заборони на публічні демонстрації.
Втім на наступну суботу вже анонсували новий день демонстрацій. Це, пише видання, викликає побоювання, що протести переростуть у тривале протистояння на зразок руху “жовтих жилетів” 2018-2019 років.
Якщо це станеться, заворушення можуть стати одним із визначальних чинників президентської кампанії 2027 року, підсумовує Politico.
Джерело: Politico
