Проміжні вибори у США стали настільки рішучим неприйняттям політики Дональда Трампа (хоча Україна, слід визнати, ймовірно, відіграла в цьому лише невелику роль), що я присвячу цій події весь огляд і розгляну її у трьох аспектах. Я покажу, що, попри все, що США робили для допомоги росії, російська армія цього року переживає надзвичайно серйозні труднощі. Її втрати стрімко зростають, а жовтневі показники стали найгіршими за весь час (див. графік нижче).
Водночас росія тепер втрачає більше території, ніж захоплює. Ба більше, схоже, українці (нарешті?) усвідомили, що кампанія проти російських нафтопереробних заводів та об’єктів експорту пального є одним із їхніх найпотужніших стратегічних інструментів, і протягом останнього тижня справді різко наростили її інтенсивність.
Становище росії могло б бути значно гіршим, якби адміністрація Трампа не доклала максимуму зусиль, щоб допомогти путіну. Можна стверджувати, що США були найважливішою країною, яка захищала росію від справжньої стратегічної катастрофи: обмежувала можливості України, нівелювала її переваги й навіть залишала українців беззахисними перед російськими далекобійними ударами, внаслідок яких вони зазнавали поранень і гинули.
Саме тому результати проміжних виборів такі важливі. Реакцією Трампа стало намагання якомога швидше допомогти путіну. Пам’ятаймо: якщо він не виконає домовленість, укладену з путіним в Анкориджі, то може не отримати обіцяних величезних вигод. Проте, намагаючись зараз вибити для росії якнайкращу угоду, Трамп водночас очевидно втрачає вплив. І якщо перші сигнали щось означають, демократи можуть чинити тиск на Трампа й путіна саме в тих сферах, де це найбільш доречно.
Перш ніж перейти до цих питань, хочу відзначити одну річницю. Майже рівно чотири роки тому я опублікував свій перший огляд у Substack – у це й досі важко повірити. За останні 210 випусків ці огляди перетворилися з невеликого експерименту на популярний у всьому світі (і завжди безплатний) ресурс. Тепер цей Substack має 124 000 підписників з усіх країн світу, крім двох (або трьох, якщо вважати Шпіцберген окремою країною). Цього року він дістався й Гренландії. Деякі цифри мене вражають: понад 3 000 підписників з Індії, майже 2 000 із Бразилії та понад 1 000 із Нігерії. Окремо хочу відзначити 73 підписників із росії. Оскільки російська держава запровадила проти мене санкції, припускаю, що більшість із них – співробітники російських спецслужб, яким навряд чи приємно це читати. У цьому сенсі ці чотири роки точно були недаремними.
А тепер – до огляду.
Трамп стояв на заваді військовому успіху України
Дані за жовтень уже надійшли, і для прихильників росії (наприклад, для тих, хто працює в Білому домі) вони справді гнітючі. За українськими оцінками, у жовтні росія зазнала найбільших місячних втрат за весь час, і ці втрати вписуються в тенденцію до стійкого зростання. Минулого тижня президент Зеленський показав масштаб жовтневих втрат російської армії у ширшому контексті.
На його інфографіці втрати російської армії – 54 400 військовослужбовців – порівнювалися з дев’ятьма парадами на Красній площі або з кількістю людей, якої вистачило б, щоб заповнити 200 вагонів московського метро. Українці прагнули довести російські втрати до 50 000 на місяць, а тепер перевищили цю межу на 9%. Причому сталося це саме в жовтні – місяці, коли в більшості років втрати зменшувалися через згасання бойових дій після літа.
Загалом навіть російські джерела тепер вказують, що останнім часом кількість загиблих російських військових могла сягнути 450 000. Це добре узгоджується із загальними втратами понад 1,5 млн осіб – трохи більше ніж двоє поранених на одного загиблого.
На тлі зростання російських втрат варто також зазначити, що за останні два місяці росіяни втратили більше території, ніж захопили. Інститут вивчення війни (ISW) оприлюднив графік, який показує, що відбулося у 2026 році порівняно з 2025-м.
Для російської армії це могло б і мало б стати катастрофічним поєднанням чинників. Її втрати тепер значно перевищують рівень поповнення, який, схоже, становить від 30 000 до 40 000 осіб на місяць. До того ж економічні проблеми росії змушують регіони різко скорочувати виплати новим контрактникам – у деяких випадках майже на 90%. Наприклад, влада другого за величиною міста росії, Санкт-Петербурга, через брак коштів скоротила одноразову виплату новим військовим контрактникам з 3,5 млн рублів (43 000 доларів) до 400 000 рублів (4 900 доларів).
Причини цих змін тут уже не раз обговорювалися. Українська кампанія ударів середньої дальності серйозно пошкодила російську логістику в зоні бойових дій, що призвело до більших втрат, падіння бойового духу та зниження бойової ефективності. Українська армія продемонструвала значно вищу адаптивність і виробила способи діяти у “мертвій зоні” набагато ефективніше, ніж російська. У підсумку російські втрати зростають, а українські – зменшуються. Я докладніше розбирав ці два останні чинники в одному з недавніх оглядів – якщо хочете освіжити пам’ять.
І це ще не все. Одна з причин нинішніх серйозних труднощів росіян полягає в тому, що після останньої паузи, нав’язаної Трампом, українці знову почали бити по російських НПЗ. Схоже, минулого тижня українці нарешті відкинули всі обмеження й знову раз по раз атакують нафтопереробні та інші нафтові об’єкти. Такої послідовної та систематичної уваги до нафтового сектору ми давно не бачили. Із 30 жовтня атаки відбуваються фактично щодня.
- 30 жовтня: Новокуйбишевськ, Самарська область. Нафтопереробний завод (“Роснефть”).
- 31 жовтня: комплекс в Уфі, Башкортостан. Два нафтопереробні заводи.
- 1 листопада: Кстово, Нижньогородська область. Нафтопереробний завод (“Лукойл-НОРСІ”).
- 2 листопада: Самара, Самарська область. Станція видобутку й відвантаження нафти.
- 3 листопада: Ярославль. Нафтопереробний завод (“Славнефть-ЯНОС”).
- 5 листопада: Рязань. Нафтопереробний завод (“Роснефть”).
- 6 листопада: Афіпський, Краснодарський край. Нафтопереробний завод.
Я попросив ШІ створити карту об’єктів у різних регіонах росії із зазначенням дат атак, щоб було видно масштаб цієї кампанії.
До речі, створення цієї карти було водночас захопливим і тривожним досвідом. Спочатку ШІ намагався включити Крим до складу росії й доводив, що це “спірна” територія. Фактично мені довелося сперечатися з ШІ, щоб отримати потрібну карту. Він постійно намагався зробити росію більшою, ніж вона є, – наприклад, розширюючи її територію на Казахстан.
Україна також завдала успішних далекобійних ударів по російському військовому виробництву. Але про це – іншим разом.
Що об’єднує ці різні українські успіхи – кампанію проти НПЗ, зростання російських втрат унаслідок українських ударів середньої дальності тощо? Відповідь у тому, що саме цьому США за адміністрації Трампа намагалися завадити, фактично намагаючись зірвати українські кампанії. США чинили величезний тиск на Україну, щоб вона не атакувала російські НПЗ – не через ціни на нафту в США, а тому, що це завдає шкоди російській економіці. А обмеження роботи Starlink/Starshield було спрямоване на те, щоб послабити українську кампанію ударів середньої дальності.
Усе це було свідомо.
І, звісно, інший спосіб, у який США серйозно допомагали росії, – це ненадання Україні достатньої кількості засобів ППО. І це й надалі залишатиметься величезною проблемою.
Якщо скласти все разом, стає очевидною величезна роль політики США в тому, що путін цього року уникнув військової катастрофи, яка могла й мала спіткати російську армію. Україна досягла своїх результатів попри те, що США допомагали росії та тиснули на Україну, домагаючись, щоб вона не надто шкодила путіну, – і часом успішно. Це підводить нас до питання про значення проміжних виборів у США для України та перебігу війни. Дещо може змінитися, і дуже скоро. Уже це робить ці вибори надзвичайно важливими для подальшого перебігу війни.
Результати проміжних виборів у США: наскільки тепер усе зміниться?
Гадаю, результати вас не здивують. Це була одна з найпереконливіших перемог демократів на проміжних виборах в історії США: відторгнення Дональда Трампа й Республіканської партії в кожному регіоні країни та підтримка політиків-демократів з обох крил партії. Для прикладу – карта CNN із результатами виборів до Сенату. Коли залишалося визначити переможців у двох штатах – Міссісіпі та Алясці (обидва, як тепер очікується, виграють демократи), республіканці втратили місця на Північному Сході, Середньому Заході, узбережжі Мексиканської затоки, Глибокому Півдні, Південному Заході, Великих рівнинах і Західному узбережжі – якщо Аляска справді проголосує так, як свідчать поточні результати. Для Республіканської партії це була загальнонаціональна катастрофа.
Якщо коротко, вся країна рішуче відвернулася від трампістів і повернулася до демократів, а деякі групи – зокрема молоді чоловіки та латиноамериканці – продемонстрували разючі зрушення порівняно з 2024 роком.
До речі, минулого тижня я значно докладніше розібрав результати та їхні наслідки у трьох окремих матеріалах – якщо хочете дізнатися більше.
Що стосується російсько-української війни, важливо розуміти, чого тепер можна досягти, а чого – ні. Насамперед треба визнати: росія й Україна не були ані причиною, ані центральною темою цих результатів. Справжніми причинами стали зростання вартості життя, масштабна корупція в адміністрації Трампа, провальна війна з Іраном і загальна відраза до поведінки Дональда Трампа.
Втім, оскільки загалом це було відторгнення Трампа й того, що він уособлює, ставлення американського президента до путіна та України також могло посилити занепокоєння американців – особливо тому, що впродовж останніх тижнів перед голосуванням Трамп дедалі відвертіше демонстрував свою позицію щодо цих питань.
Відчайдушні й відкриті спроби Трампа допомогти путіну вибратися зі стратегічної пастки, описаної вище, – саме те, що багато американців могли додати до загального переліку причин свого обурення. Американці не хочуть, щоб їхню країну сприймали як таку, що підтримує кровожерливого диктатора замість демократичної держави, яка бореться за саме своє існування. Але саме цього Трамп фактично вимагав від країни. Тож його зближення з путіним могло додатково мобілізувати багатьох американців, які голосували проти корупції – а таких було дуже багато – і проти Трампа загалом.
Що це означає на майбутнє? Скажімо так: більше, ніж стверджують песимісти, але менше, ніж сподіваються найзатятіші оптимісти.
Тепер демократи контролюватимуть обидві палати Конгресу з достатньо великою більшістю в кожній із них, щоб ухвалювати будь-які законопроєкти, які вони захочуть. Трамп зможе накласти вето (про це нижче), але законопроєкти все одно можуть бути ухвалені, а сам факт їхнього ухвалення здатен стати сильним політичним сигналом.
Це також означає, що Трампу доведеться домовлятися з демократами, якщо він хоче домогтися виділення бюджетних коштів. А вони йому точно потрібні – саме так він і його родина отримують доступ до вигідних державних контрактів. Крім того, демократи зможуть перекривати уряду фінансування військових операцій. На російсько-українську війну це безпосередньо не вплине, але може призвести до згортання війни з Іраном – про це докладніше пізніше цього тижня.
Окрім контролю за бюджетними асигнуваннями, більшість в обох палатах Конгресу дає демократам змогу ухвалювати законопроєкти про значно жорсткіші санкції проти росії та відновлення військової допомоги Україні. Уже є ознаки, що і те, й інше може статися.
Лише за останні два дні з’явилися повідомлення, що демократи хочуть підготувати законопроєкт, який передбачатиме до 15 млрд доларів прямої допомоги Україні замість продажу зброї на кабальних умовах, а також значно жорсткіші санкції проти росії.
І ось чому масштаб перемоги демократів справді має значення. Можна сказати: “Ха, демократи можуть ухвалювати що завгодно, але Трамп накладе вето”. Це правда, і якби демократи мали лише невелику більшість, такі ініціативи дуже швидко були б заблоковані.
Проте для подолання вето Трампа демократам знадобиться лише невелика кількість голосів республіканців. І є ознаки, що катастрофа Республіканської партії нарешті підштовхує проукраїнських республіканців не лише говорити, а й діяти. Досі вони боялися відкрито йти проти Трампа; тепер же з’являються сигнали, що вони можуть голосувати за власними переконаннями. Показово, що президент Зеленський майже одразу після голосування заговорив про таку можливість – отримання реальної допомоги від США.
Ба більше, непопулярність Трампа й ослаблення його влади можуть спонукати частину республіканців зробити правильний крок – підтримати Україну або санкції проти росії. Шанси на це, можливо, все ще нижчі за 50%, але їх не можна ігнорувати, особливо якщо загальнонаціональний рейтинг Трампа й далі падатиме.
Крім того, є свідчення, що адміністрація Трампа розуміє: невдовзі вона може втратити частину контролю над політикою США щодо війни. Після голосування адміністрація гарячково просуває тезу, ніби вже близька угода, яка не лише завершить війну, а й перебудує європейську архітектуру безпеки. І Трамп, і Джаред Кушнер публічно говорили про це – і це показово – одразу після візиту до Білого дому емісара путіна й його прислужника Кирила Дмитрієва.
До речі, для кремля це абсолютно ключовий пріоритет. Поряд із примушуванням України віддати ще більше територій і людей, руйнування старої, очолюваної США системи європейської безпеки посідає одне з перших місць у списку бажань путіна. Те, що Трамп зараз так енергійно це просуває, свідчить: він розуміє, що часу дедалі менше. Це також підкреслює реальність, із якою він зіткнувся: Трамп може так і не отримати величезних економічних вигод – публічно їх називають “угодами”, які росіяни нібито пообіцяли йому за допомогу в знищенні України. Паніка в Білому домі, майже напевно, посилюється, бо тепер ці вигоди опинилися під загрозою.
Ця активність, включно з призначенням відверто антиукраїнського й проросійського Стівена Міллера, схожа на спробу якомога швидше вибити для росії максимум можливого. Водночас сам відчай адміністрації свідчить про те, наскільки проміжні вибори послабили владу Трампа й звузили простір для його маневру, одночасно збільшуючи потенційний вплив Конгресу.
Нарешті, проміжні вибори посилили переконливість аргументів проукраїнських сил. За Трампа підтримувати росію було безболісним способом підлеститися до адміністрації й, можливо, навіть отримати якісь бонуси. Тепер репутація прихильника росії стала великим політичним мінусом, і багато компаній поводитимуться значно обережніше. Те, що американські компанії тепер уникають російського дизельного пального, хоча адміністрація Трампа наполегливо заохочувала їх його купувати, багато говорить про те, як змінюється баланс сил.
Отже, зміни будуть. Вони можуть бути значними, особливо якщо проукраїнські республіканці нарешті наберуться сміливості. Але навіть за помірного сценарію здатність Трампа допомагати путіну буде суттєво обмежена.
Хотілося б, щоб європейські держави – зокрема Україна – це усвідомили й діяли відповідно. Адміністрація Трампа тепер слабша, ніж була ще тиждень тому, і надалі її позиції лише слабшатимуть. Чиніть опір її тиску – і ви побачите, наскільки вона насправді слабка.
Джерело
