Трамп хоче відірвати росію від Китаю. Натомість США ризикують втратити Європу – Ендрю Міхта

Ілюзія миру з росією. Вона й надалі прагне переглянути безпековий порядок у Європі – Ендрю Міхта

Статті
Поки команда Віткоффа й Кушнера прагне провести черговий раунд переговорів із москвою, вимоги росії залишаються незмінними. Професор стратегічних студій Школи Гамільтона Університету Флориди та позаштатний старший науковий співробітник Atlantic Council Ендрю Міхта наголошує, що переговори з москвою не змінюють фундаментальної проблеми: росія прагне не так припинення бойових дій в Україні, як перегляду безпекового порядку в Європі на свою користь. Він застерігає, що поступки кремлю коштом союзників підірвуть трансатлантичний альянс і послаблять самі Сполучені Штати. На його думку, Вашингтону слід повернутися до базового розуміння того, що росія є агресором, а Європа – незамінним партнером США в Атлантиці. Замість чергової угоди з москвою Америці потрібна велика стратегія, яка визначатиме її засадничі національні інтереси.

Знову медіа доводиться слухати заяви команди Кушнера й Віткоффа про черговий раунд переговорів із москвою. Ці заяви дають підстави припускати, що американські посланці або не розуміють характеру російської загрози для Європи, або готові заплющити на неї очі, аби домогтися припинення вогню в Україні за будь-яку ціну. Як повідомляється, вимоги росії залишаються незмінними, зокрема вихід Фінляндії з НАТО, виведення союзницьких баз із країн Балтії та фактичне відновлення російської сфери впливу в Північній Європі, Балтійському регіоні й Центральній Європі.

Фактично путін просить Сполучені Штати зробити за нього те, чого він не зміг досягти протягом останньої чверті століття. Не менш разючим, ніж нахабство москви, є те, що адміністрація Трампа, схоже, не розуміє побоювань Європи щодо власної безпеки та загрози, яку росія становить для інтересів США на континенті.

Важливо, хто почав війну

Прагнення покласти край жорстокій війні в Україні, яка щомісяця забирає тисячі життів, – шляхетна мета. Але підхід на кшталт “не має значення, хто її почав – просто припинімо бійку” свідчить, що адміністрація досі не усвідомила незмінних принципів національної оборони.

Принципово важливо, що росія є агресором, а Україна веде екзистенційну боротьбу за збереження свого суверенітету й незалежності.

Колись Америка розуміла ці базові принципи: вона заплатила високу ціну за визволення Європи у Другій світовій війні та пів століття захищала її під час холодної війни. Чому ж саме тепер ми раптом забуваємо фундаментальні істини про те, як події в Європі та на євразійському просторі впливатимуть на нашу власну країну? Чому ми відкидаємо обґрунтовані занепокоєння щодо безпеки наших європейських союзників і шукаємо порозуміння з нашим давнім противником – росією, яка виступає проти нас у союзі з Китаєм, Іраном і Північною Кореєю?

Чому росія залишається противником Америки

росія залишається противником Америки не через непорозуміння чи хибні пріоритети чергової адміністрації США. Вона є противником Америки тому, що, якщо дозволити їй безперешкодно розширювати свій вплив, вона могла б установити контроль над Євразією та домінувати в Європі, позбавивши Сполучені Штати доступу до глобальних ресурсів, торговельних шляхів і регіонів, що є ключовими для безпеки країни.

Це також значно посилить позиції Китаю в Індо-Тихоокеанському регіоні та ще більше ускладнить Сполученим Штатам співпрацю із союзниками в Азії. Це рецепт занепаду Америки, який позначиться і на її економіці, і на внутрішній безпеці.

Хоча Сполучені Штати – передусім морська держава, за такого розвитку подій їхній вплив був би обмежений, а самі вони фактично опинилися б на периферії світової політики, замкнені в Західній півкулі. Цю просту географічну реальність чітко розуміли всі американські адміністрації – від Вудро Вільсона до Франкліна Делано Рузвельта і від Гаррі Трумена до Рональда Рейгана, але нинішня команда чомусь її не помічає.

Відновлення трансатлантичного альянсу

Сполученим Штатам потрібна докорінна переорієнтація політики щодо росії: відновлення відносин із Європою та ставлення до союзників по НАТО знову як до союзників, а не як до гурту некерованих дітей, що збилися зі шляху.

Трансатлантичні відносини ніколи не слід зводити до особистостей чи неприязні до конкретного політика – американського або європейського, адже це підриває довіру й загрожує розвалом альянсу. Союзи будуються на спільних загрозах і спільних інтересах, і якщо ми хочемо стримувати експансію Китаю, нам потрібні європейські союзники на нашому боці.

Європі потрібні Сполучені Штати, щоб забезпечити ефективне стримування й оборону від росії. Сполученим Штатам потрібна Європа, щоб урівноважувати своїх противників і зберігати доступ до критично важливих регіонів світу. Якщо хтось у цьому сумнівається, нехай поміркує, як адміністрація змогла б провести операцію проти Ірану без баз у Європі та доступу до тамтешніх мереж постачання.

Європа, а не росія, була й залишається нашим головним партнером в Атлантиці. І не тому, що НАТО – це альянс демократій, хоча ця обставина зміцнює й полегшує нашу взаємодію, а тому, що наші життєво важливі національні інтереси збігаються. Уже давно час відмовитися від риторики адміністрації про “поворот до Азії” й знову засвоїти основи: щоб бути в безпеці, США мають міцно закріпитися і в Атлантичному, і в Тихоокеанському регіонах.

Повернення великої стратегії

Продовження переговорів із росією про всеосяжну угоду щодо Європи – це шлях до поразки, оскільки нинішній підхід не повною мірою враховує стратегічні цілі росії. Гірше того, він суперечить усталеним засадам американської геостратегії.

Національна безпека – це не лише укладання угод; це чіткий, всеосяжний задум, який окреслює засадничі національні інтереси країни та визначає засоби їх реалізації. Це називається “великою стратегією”, і нам давно пора її повернути.

Джерело: 1945

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *