На початку другого президентського терміну Дональда Трампа точилася жвава дискусія про те, хто виявиться найгіршим призначенцем в історично жахливому складі уряду. Міністерка внутрішньої безпеки Крісті Л. Ноем? Генеральна прокурорка Пем Бонді? Міністр охорони здоров’я і соціальних служб Роберт Ф. Кеннеді-молодший? Директорка національної розвідки Тулсі Габбард? Міністр оборони Піт Гегсет? Боротьба була напруженою, але для мене вже все зрозуміло: Піт Гегсет – найшкідливіший призначенець Трампа.
Гегсет добре вміє лише одне: зосереджувати владу у своїх руках у Пентагоні. Він не лише усунув суперників, зокрема міністра Сухопутних військ Дена Дрісколла, а й зумів зберегти прихильність сумнозвісно мінливого Трампа. Гегсет досі на посаді, тоді як Ноем, Бонді та Габбард уже пішли. Звісно, йому допомагає те, що він чоловік: Трамп охочіше звільняє жінок.
Щоб утриматися на посаді, Гегсет розпочав полювання на джерела невигідних йому витоків інформації – у дусі капітана Квіга, щоб припинити невигідні йому витоки інформації; він навіть, уперше на пам’яті багатьох, наказав перевірити на поліграфі десятки високопоставлених офіцерів. Він також постійно публікує відео зі своїх тренувань разом із військовими – ніби його робота полягає в тому, щоб бути персональним тренером. Він знає, що в цій адміністрації картинка важливіша за зміст. Тому й називає себе “міністром війни”, бо вважає, що це звучить крутіше за його справжню посаду.
Але реальність починає наздоганяти Гегсета. У Вашингтоні припускають, що після проміжних виборів його можуть звільнити. Війна з Іраном перетворилася на провал, і Трампу може знадобитися цап-відбувайло, адже сам він ніколи не визнає власної провини. Ширяться чутки, що сенаторка-республіканка Марша Блекберн, яку цього тижня, ймовірно, оберуть губернаторкою Теннессі, може призначити Гегсета на своє місце в Сенаті.
Якщо цього не станеться, член Палати представників Томас Массі (республіканець від Кентуккі) планує повторно внести резолюцію про імпічмент Гегсета. За його словами, вона має непогані шанси здобути достатньо голосів республіканців для ухвалення в Палаті представників. Коли Массі вперше подав цю резолюцію у вересні, спікер Майк Джонсон (республіканець від Луїзіани) достроково закрив засідання Палати, аби не ризикувати голосуванням.
Демократи, які не поспішають утретє оголошувати імпічмент Трампу, значно охочіше готові взятися за Гегсета. “Одне з перших, що ми зробимо, коли матимемо більшість, – виженемо Піта Гегсета з Вашингтона”, – заявив минулого місяця лідер меншості в Палаті представників Гакім Джеффріс (демократ від Нью-Йорка).
Звісно, малоймовірно, що 67 сенаторів проголосують за визнання Гегсета винним. Але якщо хтось і заслуговує на імпічмент, то це Гегсет. Вісім пунктів обвинувачення в резолюції Массі про імпічмент в резолюції Массі лише поверхово окреслюють масштаб проблем.
Статті 1, 2, 3 і 8 стосуються ведення Гегсетом воєн у Ємені та Ірані без дозволу Конгресу. Стаття 4 звинувачує його в “ігноруванні законів, покликаних зменшувати жертви серед цивільних”: вона пов’язує зневагу Гегсета до “дурних правил застосування сили” з імовірним ударом американською крилатою ракетою, внаслідок якого, за даними іранської влади, загинуло понад 100 школярів.
Стаття 5 звинувачує Гегсета в “позасудових убивствах”: американські удари по суднах, які, як підозрювали, перевозили наркотики, убили щонайменше 240 некомбатантів. Стаття 6 звинувачує його в “придушенні свободи слова” через спробу переслідувати сенатора Марка Келлі (демократа від Аризони) за те, що він закликав військових не виконувати незаконні накази. А стаття 7 – у “викраденні суверенного іноземного лідера”, а саме президента Венесуели Ніколаса Мадуро.
Зі звинуваченням щодо операції проти Мадуро я не погоджуюся: вона була такою ж законною, як арешт панамського лідера Мануеля Антоніо Нор’єги за президентства Джорджа Буша-старшого 1990 року. Але до резолюції про імпічмент можна було б додати ще чимало інших звинувачень.
Генеральний інспектор Пентагону торік у грудні дійшов висновку, що, як повідомляла Washington Post, Гегсет порушив протоколи безпеки та поставив під загрозу американських військових і виконання завдань, використавши особистий пристрій для передавання чутливої оперативної інформації через месенджер Signal, не призначений для передавання секретної інформації. Міністр оборони, який за традицією має залишатися поза партійною політикою, також міг порушити Закон Гетча, агітуючи за кандидатів-республіканців.
Слід пам’ятати, що “тяжкі злочини та проступки”, які можуть бути підставою для імпічменту, не обов’язково мають бути кримінальними злочинами. Серйозні прорахунки теж можуть бути підставою, а в Гегсета їх аж надто багато.
У березні Трамп сказав, що Гегсет був “першим, хто висловився” за удар по Ірану. Водночас американські військові не були готові ні до іранських ударів безпілотниками та ракетами по їхніх базах на Близькому Сході, ні до спроб Ірану перекрити Ормузьку протоку. Тепер збройні сили США відчувають критичний дефіцит боєприпасів, що ставить під загрозу американські інтереси та союзників у всьому світі. І за це відповідає Гегсет.
Можливо, найнебезпечнішими діями Гегсета, які найбільше дестабілізували збройні сили, стали масові звільнення шанованих офіцерів. За його керівництва залишили посади щонайменше 26 генералів та адміралів, а підвищення щонайменше 45 інших офіцерів було заблоковано; понад половина з них – жінки або темношкірі. Лише минулого тижня він звільнив генерал-лейтенанта Сухопутних військ Бретта Сильвію, і той став уже другим директором із планування Об’єднаного штабу, якого замінили менш ніж за рік.
Зазвичай Гегсет не пояснює, чому когось звільняє. Але у випадку Сильвії помічники міністра злили звинувачення в тому, що Сильвія нібито передавав журналістам секретну інформацію. Так, офіс Гегсета сам зливає інформацію про витоки.
Сильвія заслуговує на презумпцію невинуватості, натомість Гегсет і його поплічники заслужили презумпцію брехливості та злого умислу. Раніше Гегсет уже використовував звинувачення у витоках як привід звільнити трьох високопоставлених помічників. Жодному з них не висунули кримінальних обвинувачень, а одного згодом узяло на роботу Управління директора національної розвідки.
Гегсет цілком заслуговує на звільнення або імпічмент, перш ніж завдасть збройним силам ще більшої шкоди. На виправлення вже завданої ним шкоди підуть роки.
Джерело: Washington Post
