Історичний розгром республіканців
Масштаб перемоги демократів перевершив навіть оптимістичні для них передвиборчі прогнози. Як зазначає Wall Street Journal, республіканці втратили контроль над обома палатами Конгресу, а демократи здобули перемоги навіть в округах, де лише два роки тому Трамп випереджав суперників на двозначну кількість відсоткових пунктів.
New York Times наводить оцінку, за якою загальнонаціональна перевага демократів за кількістю голосів на виборах до Палати представників може становити близько 13 відсоткових пунктів. Якщо вона підтвердиться, це стане найбільшою перевагою однієї партії на виборах до Конгресу щонайменше з 1976 року. Результат перевершить навіть масштабні перемоги республіканців 1994 року за президентства Білла Клінтона та 2010 року за президентства Барака Обами.
Washington Post порівнює нинішній розгром республіканців із виборами 1974 року, коли після Вотергейтського скандалу та відставки Річарда Ніксона демократи отримали 45 додаткових місць у Палаті представників, чотири в Сенаті та чотири губернаторські посади.
Особливо вражають результати у штатах, які десятиліттями вважалися надійними республіканськими бастіонами. За даними Washington Post, демократи виграли сенатські та губернаторські вибори в Техасі, де не здобували перемог на загальноштатному рівні з 1994 року. Вони також отримали сенатське місце в Південній Кароліні, вперше з 1998 року перемогли на губернаторських виборах у Джорджії, а Канзас обрав сенатора-демократа вперше з 1932 року.
У Кентуккі демократи виграли округ, де 2024 року Трамп переміг із перевагою 15 пунктів. У Флориді республіканці втратили округи, межі яких спеціально змінювали на користь їхніх кандидатів.
WSJ окремо наголошує на провалі кампанії з перекроювання виборчих округів, яку адміністрація Трампа ініціювала для посилення позицій республіканців. У Флориді партія сподівалася отримати до чотирьох додаткових місць, але натомість втратила щонайменше три округи, де Трамп 2024 року переміг із перевагою дев’ять і більше пунктів. Аналогічні проблеми виникли в Північній Кароліні, Алабамі та Огайо.
Видання зауважує, що в окремих випадках республіканці настільки розпорошили власний електорат, намагаючись захопити демократичні округи, що поставили під загрозу переобрання своїх чинних конгресменів.
Водночас NY Times звертає увагу на зворотний ефект такої практики. Через штучно сформовані округи навіть історично велика перевага демократів за кількістю голосів може забезпечити їм менше додаткових місць, ніж партії отримували після аналогічних перемог у минулому.
Економіка та війна з Іраном зруйнували головні обіцянки Трампа
Усі три видання називають економічне невдоволення головною причиною поразки республіканців. Виборці, яким Трамп обіцяв зниження цін, економічне процвітання та завершення воєн, зіткнулися зі зростанням цін на бензин і продукти та новим масштабним військовим конфліктом.
В опитуванні Associated Press, на яке посилається WSJ, взяли участь понад 79 тисяч зареєстрованих виборців. Приблизно дев’ять із десяти респондентів назвали вартість життя вирішальним або важливим чинником голосування. Майже дві третини вважали, що інфляція посилилася через політику Трампа. Близько 60% були дуже стурбовані цінами на продукти харчування, а приблизно стільки ж – вартістю бензину та дизельного пального.
Понад 60% виборців вважали рішення США розпочати військові дії проти Ірану помилковим.
На думку WSJ, рішення Трампа приєднатися до Ізраїлю у війні проти Ірану стало політично катастрофічним: воно дестабілізувало світовий енергетичний ринок, спричинило зростання цін і вдарило по американській економіці. Додатковим чинником стало запровадження мит, які збільшили витрати споживачів.
Автор NY Times Пітер Бейкер наголошує, що багато виборців почувалися обдуреними. Вони голосували за політика, який обіцяв знизити ціни та не розпочинати нових воєн, натомість отримали протилежне. Навіть ті, хто підтримував посилення охорони кордону, почали негативно ставитися до надмірно жорстких затримань іммігрантів, які роками проживали у США.
Washington Post демонструє масштаб зміни суспільних настроїв за допомогою соціологічних показників. Лише 12% виборців заявили, що фінансове становище їхніх родин поліпшується, тоді як 29% повідомили про погіршення.
Змінилися й уподобання виборців, які вважали економіку та робочі місця найважливішими питаннями. На виборах 2024 року ця група підтримувала Трампа з перевагою 20 пунктів. Тепер демократи випередили республіканців серед таких виборців на 12 пунктів. За два роки перевага змінилася на 32 відсоткові пункти.
За жовтневим опитуванням Washington Post – ABC News – Ipsos, рейтинг схвалення Трампа впав до рекордно низьких 33%, а 72% американців вважали, що країна рухається неправильним шляхом.
Washington Post підкреслює важливу відмінність нинішніх виборів від багатьох попередніх проміжних кампаній: падіння популярності президента було безпосередньо пов’язане з його власними рішеннями. Серед них видання називає торговельні мита, війну проти Ірану та протидію оприлюдненню документів Міністерства юстиції у справі Джеффрі Епштейна.
Трамп сам перетворив вибори на референдум про себе
NY Times підрахувала, що восени Трамп 47 разів закликав прихильників голосувати так, начебто його ім’я стоїть у бюлетені.
Після оголошення результатів Трамп змінив аргументацію. В інтерв’ю NY Times він заявив, що республіканці не змогли мобілізувати достатньо прихильників саме тому, що його особисто не було у виборчому бюлетені.
Washington Post цитує аналогічне пояснення президента в ефірі Fox News: “Я не хочу вважати це своєю поразкою, адже мене не було у виборчому бюлетені”.
На платформі Truth Social він пішов ще далі, заявивши, що якби сам балотувався, республіканці здобули б переконливу перемогу.
Бейкер у NY Times зазначає, що це пояснення навряд чи переконає навіть багатьох республіканців. Саме Трамп визначав кандидатів, теми, стратегію та ключові меседжі кампанії, вимагав від партії безумовної лояльності й фактично не дозволяв кандидатам дистанціюватися від його непопулярних рішень.
Показовою стала поразка двох кандидатів у сенатори, яких він особисто підтримував у традиційно республіканських штатах: Кена Пакстона в Техасі та Дарлін Грем у Південній Кароліні.
Усі три видання звертають увагу на те, наскільки поведінка Трампа під час кампанії розходилася з очікуваннями виборців.
WSJ пише, що республіканські кандидати хотіли бачити більше співчуття до виборців, стурбованих цінами. Натомість президент проводив тривалі мітинги з перебільшеннями, агресивною риторикою та недоречними жартами, а вранці в день виборів навіть заявив: “Інфляцію подолано”.
NY Times наводить особливо промовистий епізод. Напередодні голосування Трамп виступив біля меморіалу Лінкольна у Вашингтоні, де замість пояснення економічної політики багато говорив про реконструкцію дзеркального басейну, водорості, труби та власні будівельні проєкти.
Бейкер порівнює цю сцену із гіпотетичною ситуацією, коли Річард Ніксон напередодні виборів виголошував би промову біля комплексу Вотергейт, ігноруючи політичний скандал навколо себе.
Washington Post додає, що Трамп завершував кампанію образами політичних опонентів, називаючи демократів “комуністами”, “фріками” та “джихадистами”. Він також робив персональні нападки на кандидатів, зокрема на мусульманського політика Абдула Ель-Саєда в Мічигані.
За оцінкою видань, замість зміцнення підтримки президента його дедалі агресивніша поведінка лише посилювала враження, що він втратив зв’язок із повсякденними проблемами американців.
Розпад виборчої коаліції MAGA: тимчасове явище чи початок кінця?
Усі три видання констатують, що Трамп утратив підтримку частини виборців, які забезпечили йому перемогу 2024 року. Водночас вони по-різному оцінюють, наскільки тривалим може виявитися цей процес.
WSJ пише про тріщини у виборчій коаліції MAGA. Демократи відновили свої позиції серед латиноамериканців, темношкірих виборців і білих американців без вищої освіти.
Особливо помітно змінилися настрої незалежних виборців. Якщо 2024 року демократи випереджали республіканців серед них на шість пунктів, то тепер їхня перевага зросла до 17 пунктів.
Washington Post деталізує цю тенденцію. Порівняно з 2024 роком демократи продемонстрували двозначне зростання підтримки серед латиноамериканців, католиків та молоді до 30 років. Виборці без вищої освіти, які два роки тому надавали Трампу перевагу понад 12 пунктів, тепер підтримали демократів приблизно у співвідношенні 49% проти 47%. Демократи також із невеликою перевагою перемогли серед чоловіків – категорії, у якій Трамп 2024 року отримав 55% голосів проти 43% за свою суперницю.
Демократи отримали підтримку й частини колишніх виборців Трампа. За даними опитування NORC, у чотирьох штатах, де демократи відібрали сенатські місця у республіканців – Айові, Канзасі, Північній Кароліні та Техасі, приблизно кожен десятий виборець Трампа 2024 року підтримав кандидата від демократів.
Серед учасників нинішніх виборів 15% не голосували 2024 року. У цій групі демократи отримали перевагу приблизно 20 пунктів.
Колишній мер Чикаго та посол США Рам Емануель у коментарі NY Times назвав головною подією виборів відхід від Республіканської партії тих республіканців, які не належать до руху MAGA.
Проте NY Times застерігає від поспішного висновку про остаточний розпад трампістської коаліції.
Професорка Каліфорнійського університету в Лос-Анджелесі Лінн Ваврек вважає, що головною причиною голосування стали надзвичайно високі ціни на бензин. Тому результати виборів не обов’язково означають фундаментальну зміну політичних переконань американців.
На її думку, Трамп утратив частину особистої привабливості, однак це не доводить, що республіканці відмовляться від сформованої ним ідеологічної програми, зокрема жорсткої політики щодо імміграції та питань ідентичності.
Колишній радник Трампа з внутрішньої політики Джо Гроган погоджується, що Республіканська партія вже не повернеться до свого дотрампівського стану. Він нагадує, що президент змінив політичний порядок денний, зокрема щодо торгівлі та збільшення оборонних витрат союзників по НАТО.
“Ми все ще залишаємося партією Трампа, незалежно від того, що станеться”, – заявив Гроган.
Отже, якщо WSJ насамперед відзначає тріщини у виборчій коаліції MAGA, то NY Times ставить складніше питання: чи означає електоральна поразка Трампа також поразку трампізму як політичного руху?
Гроші не врятували республіканців
Одним із найцікавіших аспектів виборів, який особливо докладно висвітлює Washington Post, стала безпрецедентна вартість кампанії та неспроможність республіканців перетворити фінансову перевагу на голоси. За даними федеральної звітності, політичні комітети, пов’язані з Трампом, спрямували на вибори щонайменше 380 млн доларів. Ще понад 400 млн доларів надав Ілон Маск.
За підрахунками компанії AdImpact, проміжні вибори 2026 року стали найдорожчими в історії США, перевершивши навіть попередні виборчі цикли, що включали президентські кампанії. Республіканці витратили на рекламу на телебаченні, радіо та цифрових платформах 5,45 млрд доларів, демократи – 5,02 млрд доларів.
Найдорожчою непрезидентською виборчою кампанією в історії стали сенатські вибори в Техасі між республіканцем Кеном Пакстоном і демократом Джеймсом Таларіко. Їхня загальна вартість перевищила 500 млн доларів.
Попри це, за проміжними результатами, Таларіко випереджав Пакстона приблизно на 11 пунктів після підрахунку 88% голосів і здобув підтримку майже двох третин незалежних виборців.
У Канзасі демократ Адам Гамільтон переміг чинного сенатора-республіканця Роджера Маршалла приблизно на п’ять пунктів. За нього проголосували майже сім із десяти незалежних виборців.
За оцінкою Washington Post, невдоволення виборців переважило фінансову перевагу республіканців.
Демократи здобули контроль над Конгресом, але тепер повинні визначити, як ним скористатися
Втрата республіканцями обох палат Конгресу докорінно змінює баланс влади у Вашингтоні. Однак перемога демократів не означає автоматичного завершення політичного впливу Трампа.
WSJ прогнозує гострі конфлікти між президентом і Конгресом щодо фінансування федерального уряду, продовження війни з Іраном, скасування мит та підвищення стелі державного боргу.
Контроль над Палатою представників і Сенатом також надасть демократам повноваження проводити розслідування та вимагати документи і свідчення від представників адміністрації. Майбутній очільник комітету Палати представників із нагляду Роберт Гарсія вже попередив представників президентської адміністрації коротким повідомленням: “Наймайте адвокатів”.
За інформацією Washington Post, демократи планують розслідування діяльності родини Трампа, практики імміграційних служб та обставин, пов’язаних із документами у справі Епштейна. Лідер демократів у Палаті представників Гакім Джеффріс заявив, що американці проголосували за зміни й тепер очікують від його партії конкретних результатів.
Водночас Трамп уже пообіцяв активно застосовувати президентське вето, щоб змусити демократів до компромісів.
Однак перед самими демократами постає непросте завдання: перетворити протестне голосування проти Трампа на довгострокову підтримку власної політичної програми.
NY Times прогнозує суперечку всередині партії між прогресивним і поміркованим крилами. Ліві політики наполягатимуть, що перемогу забезпечила мобілізація прогресивного електорату. Помірковані демократи вважатимуть вирішальним чинником залучення розчарованих республіканців і незалежних виборців у консервативних штатах.
Рам Емануель ставить питання: чи стане перемога демократів тимчасовою зміною політичного балансу, чи започаткує глибші зміни в американській політиці? На його думку, відповідь визначатимуть дії партії у 2027 році.
Чи справді почалося завершення епохи Трампа?
WSJ зосереджується передусім на практичних наслідках: втраті влади республіканцями, економічних причинах поразки, провалі перекроювання округів та внутрішніх проблемах коаліції MAGA. Видання очікує різкого посилення протистояння між Білим домом і Конгресом.
Washington Post акцентує увагу на історичному масштабі зміни електоральних настроїв і відповідальності самого президента. Видання детально демонструє, як республіканці втратили підтримку соціальних груп, що раніше забезпечували Трампу перевагу, і чому навіть рекордні фінансові витрати не врятували їх від поразки.
NY Times вважає, що результати виборів сигналізують про початок завершення епохи Трампа, який понад десятиліття домінував в американській політиці.
Колишній політичний директор Білого дому за президентства Клінтона Дуглас Соснік прогнозує початок дворічного перехідного періоду, який буде значно нестабільнішим за попередні два роки.
Водночас автор нагадує, що історія американських виборів застерігає від категоричних висновків. Після нищівної поразки республіканців 1974 року здавалося, що партія надовго втратила політичні перспективи, однак уже 1980 року Рональд Рейган переміг на президентських виборах.
Так само розгром демократів на проміжних виборах 1994 та 2010 років не завадив Біллу Клінтону й Бараку Обамі згодом переобратися на другі президентські терміни.
Президент консервативної організації Club for Growth Девід Макінтош нагадує, що критики Трампа вже неодноразово оголошували завершення його політичної кар’єри й щоразу помилялися.
Професорка Фордгемського університету Крістіна Грір також сумнівається, що республіканці тепер наважаться відкрито протистояти президентові, адже досі партія здебільшого підпорядковувалася його волі.
Натомість колишній губернатор Мічигану Джеймс Бланшар, який уперше потрапив до Конгресу під час демократичної хвилі 1974 року, вбачає в нинішніх виборах подібний історичний перелом.
Він погоджується, що американська політика вже не повернеться до дотрампівської епохи, але водночас заявляє: “Це кінець Трампа, хоча він і залишатиметься на політичній сцені”.
Усі три видання пов’язують поразку республіканців із невиконаними економічними обіцянками Трампа, війною проти Ірану та його політичною поведінкою, яка дедалі більше дратувала виборців. Демократи отримали інструменти для стримування президента, але ще не довели, що здатні запропонувати стійку політичну альтернативу. Головне відкрите питання полягає не в масштабі поразки республіканців, а в тому, чи стане вона початком довготривалого занепаду трампізму, чи лише черговим етапом його політичної історії.
