Після того як Трамп передав право використовувати своє ім’я для проєктів в Азербайджані та Грузії, які зазнали краху, він продовжив нишпорити серед інших уламків колишнього Радянського Союзу. Наступна зупинка – Казахстан.
Клептократи: президент Казахстану Нурсултан Назарбаєв і Трамп, приблизно 2018 рік.
У 2012 році Дональд Трамп ще не був готовий балотуватися в президенти, але продовжував розвивати зв’язки з олігархами й автократами Центральної Азії, які правили на уламках радянської імперії.
Того року Trump Organization підписала лист про наміри надати ліцензію на використання імені Трампа для елітного житлового комплексу поблизу резиденції президента Казахстану Нурсултана Назарбаєва в Астані. Як зазначалося в розслідуванні McClatchy, проєкт під назвою Trump Diamond так і не був збудований, однак сама спроба його реалізувати показала, як діяла організація Трампа: через союзи з авторитарними головорізами, за рахунок непрозорого капіталу та під захистом кількох рівнів секретності, що приховували корупційні схеми від перевірок.
Як ми вже бачили, за допомогою Фелікса Сатера та Bayrock Group Трамп уже надавав право використовувати своє ім’я для брендування елітних висотних проєктів у Сохо, Торонто, Панамі, Грузії та інших місцях – проєктів, які переважно були прибутковими провалами. Тепер Трамп об’єднався з іншою компанією – Silk Road Group, тією самою, що стояла за його невдалим проєктом у грузинському Батумі.
Цього разу цільовим ринком Трампа став Казахстан, який саме почав купатися в нафтових грошах. Його столиця, Астана, яка у 2019-2022 роках мала назву Нур-Султан, перетворилася на майданчик для втілення Назарбаєвим свого бачення абсолютної влади. Місто, профінансоване через складне павутиння державних контрактів, відкатів і офшорних рахунків, сяяло склом і золотом, ніби віддзеркалюючи культ його особи. І тут з’явився Дональд Трамп, який планував увінчати своїм ім’ям найефектнішу скляну вежу міста.
За ілюзією модернізації стояв режим, побудований на хабарництві. Родичі Назарбаєва контролювали банки й енергетичні компанії. Його наближені – будівельні компанії та транспортні мережі. Величезні статки, викачані з нафтових і мінеральних ресурсів країни, непомітно вкладали в нерухомість у Лондоні, швейцарські трасти та карибські компанії-оболонки. Західні девелопери й консультанти, прагнучи заробити на бумі, рідко запитували, звідки походять гроші або хто насправді платить.
Для Трампа, чия компанія все ще оговтувалася від фінансової кризи 2008 року, Казахстан став ще одним украй потрібним рятівним колом. Після рецесії стратегія Трампа полягала в тому, щоб і далі продавати своє ім’я будь-кому, хто мав гроші й владу, – так само, як він робив із Bayrock. Такі ринки, як Казахстан, де бізнес діяв майже без правил, як на Дикому Заході, а місцева еліта водночас відчайдушно прагнула західного визнання, були для цього ідеальними.
У Trump Diamond майбутній президент бачив усі бажані вигоди без жодного ризику: ліцензійні платежі, контракти на управління та рекламу в усьому світі без вкладення бодай одного долара. Натомість найближче оточення Назарбаєва отримувало змогу просувати один із найвідоміших брендів світу – західний символ, який міг одночасно купити їм легітимність і допомогти відмивати гроші.
За повідомленнями того часу, лист про наміри 2012 року передбачав будівництво блискучого комплексу хмарочосів неподалік президентського палацу Акорда – вежі, покликаної проголосити вихід Казахстану на світову арену. Роль Трампа була суто символічною. Його компанія мала забезпечити брендинг і “консалтинг”, тоді як місцеві партнери, глибоко вбудовані в політичний і фінансовий механізм режиму Назарбаєва, відповідали за фінансування та будівництво. Багато з цих партнерів мали давню історію корупції та тісні зв’язки з російськими олігархами. Вони діяли в тій самій екосистемі, що поєднувала клептократію Казахстану з економічними інтересами кремля: у світі, де доходи від продажу нафти, державних контрактів і організованої злочинності зливалися в один потік через офшорні структури від Кіпру й Швейцарії до Британських Віргінських островів.
Близькість Трампа до сумнівних і кримінальних діячів не була чимось новим. Ще з 1970-х років він оточував себе підрядниками, посередниками й фінансистами, серед яких були як легальні бізнесмени, так і представники кримінального світу. Після краху 2008 року Trump Organization стала залежною від угод з брендування у країнах, де верховенство права можна було купити, а ілюзія західної легітимності мала величезну цінність. У Баку (Азербайджан), Панама-Сіті (Панама), а тепер і в Астані (Казахстан) бренд Трампа слугував знаком схвалення для бізнесменів, які насправді були провідниками брудних грошей. Схема не змінювалася: мінімальні ризики для Трампа, максимальний доступ для його партнерів і жодних запитань про походження їхніх брудних грошей.
Trump Diamond: хоча проєкт так і не збудували, ця архітектурна візуалізація Trump Diamond показує розкішну вежу в Астані, столиці Казахстану, яка, за задумом Трампа, мала відкрити йому двері до багатої на ресурси Євразії.
Серед інших бізнесменів, які підтримували великі проєкти в Астані, був Кенес Ракішев – казахстанський олігарх, чиї статки та вплив залежали від покровительства Назарбаєва і зв’язків із силовими колами москви. Ракішев підтримував тісні зв’язки з високопосадовцями росії та особами, пов’язаними з ФСБ, зокрема із союзниками чеченського силовика Рамзана Кадирова. Багато його бізнес-проєктів перетиналися з підприємствами, контрольованими кремлем, і демонстрували, наскільки тісно бізнес-еліта Казахстану була переплетена з кремлем та колами, пов’язаними з російською розвідкою, і як легко бренд Трампа став частиною цієї самої системи.
Казахстан Назарбаєва був хрестоматійною клептократією. Формально країна була незалежною, але політично й економічно залежала від росії. За образом стабільності ховалася система, побудована на корупції, у якій родичі та віддані Назарбаєву люди контролювали ключові галузі й діяли подібно до організованого злочинного синдикату. Уряд, бізнес і кримінальний світ були частинами однієї структури влади. Бізнес-модель Трампа легко вписувалася в це середовище, де політичні зв’язки та приватний прибуток були взаємозамінними товарами. Щоб заробляти на корупції Казахстану, йому не потрібно було розуміти її деталі – достатньо було підписати угоду й чекати, коли надійдуть гроші.
Під час переговорів щодо Trump Diamond Майкл Коен також працював із Георгі Рцхіладзе, грузинсько-американським бізнесменом із Silk Road Group, над пошуком фінансування проєкту в Казахстані, як раніше робив у Грузії. Коен, який тоді був особистим адвокатом і посередником Трампа, виконував роль зв’язкового, зводячи Trump Organization із потенційними партнерами в усьому регіоні. Як я писав у попередній статті, Георгі Рцхіладзе знову з’явився в полі зору під час виборів 2016 року, коли надсилав Майклу Коену повідомлення про чутки щодо “записів із росії”, пов’язаних із бізнес-партнерами Трампа з Crocus Group.
Crocus і мережі, що стояли за нею, вже відігравали ключову роль у наступному кроці Трампа. До 2013 року його увага переключилася на росію. У листопаді того року конкурс “Міс Всесвіт” привів його до партнерства з Арасом Агаларовим, який, будучи наближеним до кремля девелопером і керівником Crocus Group, підтримував тісні зв’язки з найближчим оточенням Назарбаєва в Казахстані, одночасно будуючи елітні об’єкти для російської держави.
Час конкурсу: олігарх Арас Агаларов (ліворуч), Трамп і “Міс Всесвіт” (у центрі). Як керівник Crocus Group Агаларов був близький до путіна і, здавалося, давав Трампу ще один шанс збудувати вежу в москві.
Отже, та сама мережа олігархів, посередників і фінансистів, пов’язаних із кремлем, яка вже проявилася в Баку та Астані, тепер зосередилася навколо москви. Від Азербайджану через Грузію до Казахстану схема залишалася незмінною: Трамп надавав свій бренд, а натомість отримував доступ до мереж, насичених відмитими грошима й політичним впливом. Ці зв’язки утворювали фінансову екосистему, яку російські спецслужби вже добре знали зсередини. Їм не потрібно було вигадувати компромат: історія ризикованих партнерств Трампа, непрозорих фінансів і морального банкрутства вже давала їм усі важелі впливу, які тільки могли знадобитися.
Роль Казахстану в цій транснаціональній мережі часто недооцінювали, однак країна була одним із ключових каналів переміщення російських і центральноазійських грошей на Захід. Її енергетичний і банківський сектори слугували важливими каналами для олігархічних статків, через які мільярди проходили через європейські компанії-оболонки та портфелі об’єктів нерухомості. Режим Назарбаєва підтримував обережний баланс: залишався лояльним до москви, водночас прагнучи західного визнання. Завдяки цьому він позиціонував себе як міст між політичними амбіціями кремля та глобальною фінансовою системою. Численні незалежні розслідування й аналітичні доповіді згодом докладно описували, як гроші з усього колишнього радянського блоку, зокрема з Казахстану, надходили до західних економік через нерухомість і компанії-оболонки, створені для приховування справжніх власників. Проєкти Трампа добре вписувалися в цю саму модель, перетворюючи його об’єкти на точки входу для корупційних грошей і символи статусу для олігархів та впливових посередників, які ці гроші переміщували.
Як і багато інших проєктів Trump Organization, Trump Diamond в Астані так і не був збудований, але ця угода продемонструвала глибшу правду про те, як працював бізнес Трампа.
На момент, коли Трамп у 2015 році розпочав президентську кампанію, він уже роками був занурений у кругообіг пострадянського капіталу, де стиралися межі між бізнесом, політикою та злочинністю. А коли він увійшов до Білого дому, ці зв’язки збереглися і дали кремлю ключі до його вразливостей, через які Трампом можна було маніпулювати.
Зрештою, цей провальний проєкт показав, наскільки легко бренд Трампа можна було продати корумпованим режимам, що прагнули легітимності. Уже за кілька місяців гонитва за грошима олігархів привела його до москви – в орбіту Араса Агаларова, наближеного до кремля девелопера, і до партнерства, яке наблизило його до внутрішнього кола путіна як ніколи раніше.
Дійові особи
Нурсултан Назарбаєв: авторитарний президент Казахстану, який правив країною з 1991 до 2019 року. Назарбаєв керував через систему патронажу й репресій та розгалужену корупційну мережу, що збагачувала його родину й відданих йому людей, які контролювали банки, енергетичні компанії та будівельну галузь країни.
Кенес Ракішев: казахстанський олігарх, тісно пов’язаний із режимом Назарбаєва та російськими мережами, пов’язаними зі спецслужбами. Ракішев підтримував відносини з особами, пов’язаними з ФСБ, і чеченським лідером Рамзаном Кадировим. Його бізнес-проєкти перетиналися з підприємствами, пов’язаними з кремлем, а згодом його ім’я з’явилося у витоках листування, пов’язаного з російськими операціями впливу.
Георгі Рцхіладзе: партнер Silk Road Group і посередник у ділових мережах США та Євразії; згодом його ім’я з’явилося в повідомленнях Майклу Коену 2016 року про чутки щодо “записів”, і це показало, як посередники батумського періоду знову опинилися в політичній орбіті Трампа.
Джерело
Попередні частини:
Частини 1 та 2: Повна хронологія справи “Трамп – росія”. Найбільший провал американської контррозвідки в історії США
Частини 3 та 4: Чому Трамп зрадив Україну?
Частина 5: російська пральня Трампа
Частина 6: КДБ розставляє пастку
Частина 7: Трампа готують і везуть до Москви
Частини 8 та 9: Новий маньчжурський кандидат
Частини 10 та 11: Дональд Трамп і КДБ: два епізоди з історії стеження та самолегендування
Частини 12 та 13: Цар Мідас навпаки, вихідці з КДБ та мафія
Частина 14: Мафіозний рай
Частини 15 та 16: Найбільша афера: Кіслін, Скороход і Трамп
Частина 17: “Фестиваль афер” Пола Манафорта
Частина 18: Франшиза 2000-2010 років
Частина 19: Москва! Москва! Москва!
Частина 20: Трамп просуває свій бренд у Москві
Частина 21: Якщо з першого разу не вдалося
Частина 22: Ось для чого потрібні друзі: як Дмитро Риболовлєв у 2008 році фактично врятував Трампа $95 мільйонами
Частина 23: Сергій Мілліан і “російська пральня” Дональда Трампа
Частина 24: Спроба Трампа створити російське реаліті-шоу з важковаговиками, яке так і не відбулося
Частина 25: Trump SoHo: як Дональд Трамп став “полковником Сандерсом” у сфері нерухомості й відмивання грошей
Частина 26: Trump Tower в Торонто: ще один непрозорий проєкт, профінансований Кремлем
Частина 27: Під усіма вітрилами до банку: Trump Ocean Club, Панама
Частини 28-30: Трамп і КВІР: провал Трампа в Баку. російська “пральня” Трампа у Флориді
Частина 31: Повна хронологія справи “Трамп – росія”. Думками у Грузії
