12 липня три начинені вибухівкою безпілотні надводні апарати (USV) увійшли до ворожого порту, оминули всі оборонні засоби, які могли там бути, і підірвали сухий док, де перебував на ремонті підводний човен. Якби ці катери належали Україні, а мішенню була росія, такий рейд роботизованих катерів уже нікого б не здивував. Але 8-метрові USV моделі Corsair компанії Saronic Technologies належали Центральному командуванню США (CENTCOM), а метою стала військово-морська база в іранському порту Бендер-Аббас. За твердженням CENTCOM, це був перший випадок, коли американські сили застосували морські дрони в бойових операціях.
Дедалі більше країн, зокрема США, беруть на озброєння “шахедоподібні” одноразові ударні авіаційні дрони, якими росія та Україна атакують одна одну сотнями. Так само все більше держав переймають одноразові морські дрони, на яких українські сили побудували свою стратегію недопущення противника до використання морського простору.
Такі катери дешеві й водночас здатні завдавати відчутної шкоди. Проте панацеєю на морі вони не є. Поспішаючи ставити на озброєння роботизовані човни з вибухівкою, країни ризикують застосовувати їх неправильно: попри всі переваги, ударні морські дрони не є прямою заміною дорожчих протикорабельних боєприпасів. Вони доповнюють наявний арсенал, але не замінюють його.
Ідея начиненого вибухівкою дистанційно керованого ударного човна не нова. Але саме українські військові довели її до досконалості після втрати більшості бойових кораблів у перші дні повномасштабної війни росії проти України, що почалася в лютому 2022 року. Уже наступного року українські морські дрони, зокрема 6-метровий “Sea Baby” та 5,5-метровий “Magura”, кожен вартістю в кілька сотень тисяч доларів, полювали на російські військові кораблі в Чорному морі.
Через три роки серед жертв цих морських дронів із супутниковим керуванням – щонайменше один корвет, два десантні кораблі, кілька патрульних катерів, гідрографічне судно та танкер. Озброєні кулеметами з дистанційним наведенням, реактивними снарядами, зенітними ракетами і навіть ударними FPV-дронами, ці човни збивали російські вертольоти та реактивні літаки, а також завдавали ударів по наземних силах уздовж узбережжя Чорного моря, особливо в Криму.
У липні український морський дрон навіть вийшов на берег Кінбурнської коси на півдні України і висадив озброєного кулеметом наземного робота – так відбувся перший в історії повністю роботизований морський десант.
Через низьку вартість і резонансні ураження цілей морські дрони не могли не привернути уваги інших країн. Військово-морські сили США не відчувають браку традиційних бойових кораблів, але навіть вони знайшли нішу для морських дронів з вибухівкою у власній структурі сил. Нині флоти по всьому світу поспішають поставити на озброєння власні одноразові ударні катери. Тайвань, наприклад, фактично перебудовує свою стратегію недопущення противника до використання морського простору, щоб включити до неї велику флотилію морських дронів.
Тим, хто переймає цей досвід із запізненням, варто діяти обережно. Підготовленому противнику насправді доволі легко нейтралізувати морські дрони: вони повільні, легко помітні з повітря і схильні збиватися з курсу в умовах інтенсивних радіоперешкод.
Від кінця 2024-го до кінця 2025 року не було жодного підтвердженого знищення російського військового корабля: уцілілі кораблі Чорноморського флоту відійшли на якірну стоянку в Новоросійську на півдні росії, захищену фізичними загородженнями, повітряним і морським патрулюванням та численними розрахунками важких кулеметів. Українські морські дрони знову почали завдавати результативних ударів лише на межі 2025-2026 років – і то тому, що українське керівництво пішло на свідомий і ризикований крок: розширило морську війну в Чорному морі, завдавши станом на 19 липня ударів по 183 суховантажних суднах, танкерах і допоміжних кораблях, які належать до незареєстрованого комерційного “тіньового флоту” росії. Цей крок спричинив російські удари у відповідь по українських зерновозах.
Морські дрони не можуть замінити швидкі, точні протикорабельні крилаті ракети, що летять на малій висоті: одна така ракета може коштувати вп’ятеро-вшестеро дорожче за катер, зате вона значно живучіша й має набагато більшу руйнівну силу завдяки поєднанню потужної бойової частини з кінетичною енергією.
Не випадково більшість ударів по кораблях у війні США проти Ірану, яка то поновлюється, то припиняється, було завдано саме крилатими ракетами повітряного базування, а в одному моторошному епізоді – торпедою, випущеною з багатоцільового атомного підводного човна, що чатував поблизу.
Попри всі ранні успіхи в Чорному морі, морські дрони залишаються зброєю відчаю або, у кращому разі, вимушеним рішенням, яке дає змогу порівняно недорого нарощувати сили, покликані не допустити використання противником морського простору. Показово, що сама Україна й далі вкладає мільярди доларів у нові протикорабельні крилаті ракети, навіть активно роблячи ставку на морські дрони.
Те, що американські “Corsair” змогли увійти до Бендер-Аббаса і підірвати сухий док, свідчить радше про стан берегової оборони Ірану після місяців періодичних бомбардувань, ніж про здатність таких безпілотних катерів переписати військово-морську доктрину.
Джерело: CEPA
