Супутниковий зв’язок “Рассвєт”: відповідь росії на втрату Starlink
Після того як росія втратила доступ до Starlink і відчула на собі всі наслідки цього, вона взялася терміново будувати власну орбітальну систему зв’язку під назвою “Рассвєт”. Перші 16 супутників вивела ракета, запущена з космодрому Плесецьк, що за 200 км на південь від Архангельська. З них 12 піднялися на потрібну для роботи висоту, ще три набирають висоту, а один вийшов з ладу. Навіть це невелике угруповання вже двічі на добу забезпечує над територією України сеанси зв’язку тривалістю 60-90 хвилин, а отже, саме в ці проміжки часу росія потенційно може дистанційно керувати розвідувальними та ударними дронами через цю мережу. Якщо кількість супутників зросте, потреба в білоруських ретрансляційних станціях відпаде сама собою.
Комунікаційний термінал “Рассвєт” – російський аналог Starlink.
19 липня з того самого космодрому запустили другу партію з 16 супутників. Упродовж дев’яти днів перед запуском росія публікувала авіаційні та морські попередження про райони падіння відпрацьованих ступенів ракети в морі – очевидно, щоб приховати справжню дату запуску та траєкторію польоту. Українські атаки дронів на Плесецьк почалися ще в грудні 2025 року після запуску супутника радіолокаційної розвідки, а в березні Україна здійснила ще одну спробу удару. Плани росії передбачають вихід на орбіту 250 супутників до 2027 року (орієнтовно за 1,3 млрд доларів), 730 – до 2030-го і 900 – до 2035-го, що вимагає щомісячних запусків. Натомість наразі росія запускає по одній ракеті приблизно раз на чотири місяці. Проте навіть за такого темпу вона може отримати цілодобове покриття всієї території України вже до середини літа 2027 року, тож Україні доведеться протидіяти цьому за допомогою глушіння чи інших заходів.
Зона покриття мережі “Рассвєт” над територією України станом на 31 липня 2026 року.
Triada Robotics: далекобійні дрони Bravo і Kilo
Компанію Triada Robotics заснували 2024 року – серед співзасновників український ветеран, який до 2022 року працював в інвестиційному банкінгу, проєктному менеджменті та ІТ. Бізнес-модель компанії надихалася прикладом американської Anduril. Колектив із 20 людей розробляє власні далекобійні дрони й передає їх виробникам для серійного випуску. Наразі в роботі два апарати – Bravo і Kilo, обидва задумані як недорогі у виробництві, хоча конкретної собівартості компанія не розкриває. Kilo матиме дальність 500 км, двигун внутрішнього згоряння, здатність діяти без навігаційних супутників і автономне виявлення цілей.
Дрон “Bravo”, зображений вище, має дальність польоту 2 000 км, турбореактивний двигун, що забезпечує швидкість 650-700 км/год, практичну висоту польоту 5 000 метрів та бойову частину масою 100-200 кг, залежно від дальності польоту.
У дрона Bravo є самонавчальна модель, яка планує маршрути на основі досвіду попередніх апаратів. Апарат уже збудований і наприкінці червня готувався до випробувань; перед запуском серійного виробництва компанія планує виготовити 100 таких дронів.
У межах розробки Bravo створено апаратно-програмний комплекс “Топаз”, який забезпечує відстеження й моніторинг дрона в реальному часі, інтелектуальне планування маршрутів і керування ними, багатоканальний зв’язок, а також виявлення й супровід цілей – це свідчить, що система може вражати саме рухомі об’єкти.
Компанія також розробила центр управління місіями “Аргон”, який керує роями дронів, отримує аналітику з борту в реальному часі та підтримує вибір цілей. Передбачено три режими роботи: ручний з рекомендаціями штучного інтелекту, автоматичний з мінімальним втручанням людини і режим рою.
Ще один продукт – датчик “Онікс”, який можна встановити на будь-який дрон: він вимірює тиск, температуру, прискорення й витрату пального, а також збирає навігаційні дані та дані з камер.
Компанія свідомо обрала поступову стратегію: спершу довести ефективність своїх розробок у бойових умовах, а вже потім домовлятися про спільне виробництво. Інші виробники цікавляться партнерством із компанією. Triada Robotics, зокрема, розглядає співпрацю з провідними двадцятьма гравцями світового ринку, такими як Lockheed Martin чи Northrop Grumman, щоправда, спершу треба з’ясувати, чи підпадають їхні технології під умови експортного контролю.
Дрон, за загальними ознаками схожий на Bravo, атакував один із НПЗ в Уфі – на відстані 1 800 км від України. Достеменно невідомо, чи це був модифікований Bravo, чи інший, поки що невідомий апарат.
“Дамба” від December1 та нові глушники
Українська компанія December1 випускає систему радіоелектронної боротьби “Дамба”, яка пригнічує частоти, використовувані радіокерованими дронами. Дальність дії – 50 км, система працює у зв’язці зі сторонніми датчиками, а для забезпечення кругового покриття на 360 градусів потребує інтернет-з’єднання. Із серпня 2024 року на фронт передали вже 6 000 систем зі знижкою – по 10 000 доларів, тоді як програмне забезпечення надається безкоштовно. У липні 2025 року компанія випускала 400 систем на місяць, тепер – 1 000, а потенційно – до 2 000 на місяць.
Оптоволоконні дрони не піддаються глушінню, проте саме наявність глушників змушує росію переходити на дорожчі оптоволоконні апарати. Щохвилини росія запускає ударний дрон середньої дальності “Молнія”, а до цього додаються ще й розвідувальні та далекобійні ударні дрони. Глушники купують і військові підрозділи, і українська держава, і приватний бізнес.
В Україні з’явився новий глушник, здатний придушувати FPV-дрони одразу у двох діапазонах частот – 300-2 500 МГц і 2 000 – 6 000 МГц, із сумарною потужністю 200 ватів.
У травні український бомбардувальник E-300 був зрешечений зенітним вогнем, але продовжив політ.
Тим часом російські дрони “Гербера” помітили з FPV-дроном на буксирі – щодня це роблять 4-5 російських дронів, а причину не повідомляють.
Ракета Hellfire на новій платформі та модернізація С-300
Ракету Hellfire вартістю близько 150 000 доларів спершу розробляли як засіб “пустив і забув” для ураження танків із гелікоптера Apache. Пізніше її почали встановлювати на дрони Predator, а тепер розмістили й на нідерландській вантажівці для використання як засобу протиповітряної оборони. Раніше для боротьби з дронами переобладнували авіаційні керовані ракети з лазерним наведенням, але вони потребували безперервного лазерного підсвічування з землі. Hellfire натомість використовує радар міліметрового діапазону, який самостійно шукає ціль за будь-якої погоди без жодного наведення з землі. Дальність ракети становить 10 км, швидкість – 1 530 км/год.
США та Україна модернізують старі ракети С-300 і планують до кінця 2026 року створити нові варіанти з покращеними можливостями – щорічно можна випускати 100-200 таких ракет. Чи входить до цих покращень здатність уражати балістичні ракети, поки що не повідомляється.
Двигуни для ракет “Фламінго”
Спершу ракети “Фламінго” комплектували старими двигунами з обмеженим залишковим ресурсом, тож рано чи пізно ці запаси мали вичерпатися. Схоже, ця проблема вже вирішується: на ракети починають встановлювати британський двигун.
Джерело
