У цьому огляді ми зосередимося на ролі союзників у російсько-українській війні –найцікавішій і водночас найтривожнішій темі минулого тижня. Союзники України (я вживаю це слово, усвідомлюючи його неоднозначність) уже мали б допомогти їй виграти війну. Вони набагато багатші, технологічно розвиненіші й, здавалося б, справді зацікавлені в перемозі України – принаймні з європейської перспективи. І все ж союзники України завжди намагалися дозувати допомогу й обмежувати її незрозумілим чином. Це змушувало Україну вести війну не так, як вона хотіла, а нині зробило її вкрай вразливою в одній сфері.
Союзники росії діють інакше: вони дають Москві саме те, що потрібно, аби вести війну так, як вона хоче. Іран передав технологію дрона Shahed, що стала основою російської “Герані”. Китай різко наростив закупівлі російської нафти й постачання дедалі важливіших компонентів. Північна Корея забезпечила масові поставки артилерійських снарядів, відправила військових на передову, а тепер – і ракетні підрозділи. Північнокорейський приклад показує: щоб бути по-справжньому корисним союзником, не обов’язково мати велику економіку чи широку технологічну базу. Пхеньян надає Москві боєздатні підрозділи, які справді воюють, – це набагато більше, ніж будь-коли робив хоч хтось із партнерів України.
Північнокорейські військові на параді в Москві, травень 2026 року. Північна Корея виявилася для росії надзвичайно корисним союзником.
Постає питання: яку роль насправді відіграють США в цій війні? Цього тижня відповідь стала цілком очевидною – Вашингтон використовує свій вплив на Україну, щоб допомагати росії. Це не вимушений крок, а свідомий вибір.
Наостанок українська сторона оприлюднила конкретні дані про територію, звільнену за останні місяці, – це варта уваги новина, навіть попри те, що висвітлення війни знову стало доволі песимістичним щодо України.
Союзники росії корисніші за союзників України
Останні десять днів дедалі частіше з’являються повідомлення про намір Пхеньяна розгорнути на допомогу росії значне угруповання балістичних ракет для дистанційних ударів по Україні. Найконкретніше про цей план 5 серпня повідомила українська розвідка, назвавши і місце дислокації підрозділу, і тип ракет. За її даними, перше північнокорейське ракетне формування мало розгорнутися поблизу Воронежа й налічувати 120 балістичних ракет і шість пускових установок.
Зеленський розвинув цю тему, заявивши, що зрештою росія може отримати від Пхеньяна ще 30 або навіть 50 тисяч військових із відповідним забезпеченням. Джерела цих оцінок чи переліку підрозділів, які Пхеньян може перекинути до росії, Зеленський не навів.
Наступного дня президент України висловився конкретніше й пов’язав із північнокорейськими силами вже конкретний ракетний удар: за його словами, принаймні частину ракетного удару по Запоріжжю напередодні завдали північнокорейські ракетні підрозділи. Внаслідок атаки загинули 9 людей.
В Україні дещо спантеличені тим, що партнери, особливо в Європі, але також в Азії, намагаються не реагувати на цю історію. Для Києва участь північнокорейських військових підрозділів та їхніх ракет в ударах по українських містах і цивільному населенню – надзвичайна подія. В Україні сподівалися, що це спричинить серйозну реакцію Європи.
Щодо азійських держав, насамперед Південної Кореї та Японії, яким Пхеньян загрожує найбільше, Україна також розраховувала на більшу підтримку. У вечірньому зверненні 10 серпня Зеленський пов’язав інтереси Європи та Азії з необхідністю допомогти Україні протидіяти цьому кроку.
Це вперше в історії росії, коли в них уже немає безпечного стратегічного тилу. І це вперше вони не можуть воювати без добавок із Північної Кореї. Зараз готуються розмістити на своїй території ще додатковий контингент корейців. Отримали, уявіть собі, додаткову балістику від Північної Кореї. І кожен у світі має розуміти, що це означає. Це не тільки про життя людей в Україні, не тільки про загрози саме нам. Балістика з Північної Кореї, інша їхня зброя вдосконалюється завдяки колаборації з росією. Чим більше тут у нас, в Україні, в Європі, північнокорейських влучань, чим більше буде застосувань їхніх ракет і солдатів, чим більше вони виправлятимуть свої недосконалості та незнання, тим, відповідно, буде й більше небезпек потім для Японії, для Республіки Корея, для Філіппін та інших країн регіону.
На жаль, партнери України применшували значення цієї теми або взагалі її оминали. Один південнокорейський посадовець, за повідомленнями, назвав такий крок Пхеньяна незаконним, проте не дав жодних конкретних обіцянок допомоги. Решта просто промовчала.
Певною мірою це не дивує. Північна Корея, як і Іран, надає росії всю пряму військову допомогу, яку може, без жодних умов. Союзники Москви хочуть, щоб вона перемогла, і вважають, що надану ними підтримку росія має використовувати на власний розсуд. Це стосується й тисяч північнокорейських військових, які вже воювали й гинули під російським командуванням, повертаючи під контроль росії частини Курської області.
Натомість союзники й самі отримують чимало. росія суттєво підтримала Іран під час його війни зі США, зокрема допомагаючи Ірану визначати цілі для ударів по американських силах, а Пхеньяну, за повідомленнями, надала значну технологічну допомогу для вдосконалення його ракетних сил.
Так працює це жахливе коло взаємної вигоди: у 2024 році Північна Корея відправляє війська до росії, росія допомагає Пхеньяну вдосконалити ракети, а потім Пхеньян перекидає до росії частину вдосконалених ракетних сил для ударів по Україні. І цикл повторюється.
росія отримала значну вигоду й від підтримки Ірану: ця допомога змусила США витратити величезні обсяги боєприпасів, відвести частину сил із Перської затоки й загалом послабити американську присутність на Близькому Сході.
Контраст із поведінкою союзників України разючий. Вони постійно намагалися обмежити і те, що отримує Україна, і те, як вона може це застосовувати. Допомогу використовували не лише для підтримки, а й для контролю та обмеження України. Так вони зробили цю війну довшою і кривавішою, ніж вона мала бути.
Причина – у цілковито хибному розумінні ситуації. Партнери постійно зважують, чи не постраждає росія надто сильно, чи не виявиться надана допомога настільки ефективною, що путін розлютиться, і чи не ускладнить ефективне озброєння України досягнення “мирної” угоди.
Союзники росії натомість дають те, що можуть, отримують те, що можуть, і дозволяють росії вести її війну. Ця модель виявилася безжально ефективною.
Насправді США – доволі корисний союзник росії
Коли я пишу, а роблю це часто, що Трамп став на бік путіна й допомагає російській воєнній кампанії, мені регулярно заперечують: це не може бути правдою, адже США й далі продають Україні (дуже невеликі) обсяги озброєння через механізм PURL. Якби Вашингтон справді був налаштований допомагати путіну, кажуть скептики, хіба дозволив би він постачати Україні хоч якусь зброю?
Сподіваюся, цього тижня відповідь на це запитання стала цілком очевидною навіть для найбільших скептиків. США й далі видають Україні військову допомогу малими порціями, бо це дає Вашингтону потужний важіль – можливість впливати і на те, як Україна веде війну, і на те, як готуються європейські держави.
Наприклад, постачаючи Україні через Європу невелику кількість перехоплювачів Patriot, адміністрація Трампа змушує Київ підлаштовуватися під Вашингтон. На жаль, це також загальмувало розроблення європейськими державами власної сучасної системи протиповітряної оборони. Поки альтернативи немає, Україна готова піти на надзвичайні поступки заради самої лише перспективи отримати більше перехоплювачів Patriot.
І цього тижня ми побачили жорстко ефективний приклад того, що США можуть зробити за допомогою цього важеля. Упродовж більшої частини минулого року Україна вела дистанційну повітряно-морську кампанію проти спроможності росії експортувати нафту через чорноморський порт Новоросійськ. Після того як українці ізолювали Севастополь, Новоросійськ також став головною російською військово-морською базою на Чорному морі. Проте США вирішили послабити цю кампанію. За даними FT, на початку серпня віцепрезидент Джей Ді Венс попросив Зеленського припинити операції проти неросійських танкерів, які користуються портом, а також проти значної частини портової інфраструктури.
Ось як про це написало інше видання:
Вашингтон був стурбований тим, що Україна ще більше дестабілізує нафтові ринки та завдає шкоди американським компаніям, завдаючи ударів по танкерах, що перевозять нафту, яка транспортується трубопроводом з Казахстану до терміналу Каспійського трубопровідного консорціуму в російському порту Новоросійськ.
Венс попросив президента Володимира Зеленського припинити атаки під час телефонної розмови 31 липня.
З того часу Україна не завдавала ударів по танкерах поблизу терміналу Каспійського трубопровідного консорціуму (КТК).
Україна погодилася не завдавати ударів по інфраструктурі КТК або неросійських суден, за умови, що ці судна не перебувають під українськими санкціями та не перевозять російську нафту чи інші російські вантажі, зазначили чиновники.
Втім, саме означення “неросійські” тут нічого не важить: судна тіньового флоту, якими росія перевозить нафту, навмисно реєструють не під російським прапором, щоб уникнути санкцій. Отже, США фактично вимагали від українців припинити дуже ефективну кампанію на користь росії.
Нафтовий танкер, уражений українцями в Чорному морі 2025 року. США хочуть, щоб Україна припинила такі атаки.
Аргумент про ціни на нафту також геть непереконливий. Якби США справді дбали про ціну на нафту, вони могли б втрутитися раніше. На мою думку, вони роблять це зараз, бо путіну конче потрібні гроші.
Українці явно відчули, що не мають іншого вибору, крім як погодитися на це вигідне путіну прохання уряду США. Можна побачити й те, як у цьому процесі могли використати постачання Patriot: 8 серпня Зеленський повідомив, що Україні запропонували дуже невелику щомісячну партію перехоплювачів Patriot, і водночас визнав, що їхня кількість украй недостатня для потреб країни.
Залежність України від Patriot означає, що навіть невеликі постачання дають США важіль впливу. Цього разу Вашингтон використав його, щоб зробити величезну послугу путіну, – і Україна, на жаль, була змушена негайно піти на цю поступку.
Якби Вашингтон справді переймався світовими цінами на сировину, він міг би закликати росію припинити атаки на судна, що перевозять українське зерно до Одеси й з неї. Ця російська кампанія ефективна й набирає обертів. Як нещодавно повідомила New York Times, уже найближчим часом вона може вплинути на світові ціни на продовольство й спричинити відчутне подорожчання для споживачів.
російські удари припали на початок сезону збору врожаю, а Україна є одним із провідних виробників пшениці, кукурудзи та ячменю, тому ця кампанія може спричинити хаос у глобальних ланцюгах постачання продовольства. У 2022 році, в перші місяці повномасштабної війни, росія заблокувала українські порти. Це спричинило стрибок світових цін на продовольство й, за оцінками, підвищило ризик гострої нестачі продовольства для близько 70 мільйонів людей.
Отже, інфляція, спричинена росією, нині, схоже, влаштовує США. Натомість через інфляцію, яку теоретично могла б спричинити Україна, Київ одразу отримує офіційне прохання відступити.
Адміністрацію Трампа надто часто списують із рахунків через її незграбність і некомпетентність. Однак, коли йдеться про допомогу росії, вона демонструє безжальну ефективність – як ми побачили останніми днями. Жорстко дозуючи доступ до перехоплювачів Patriot, США здобули значний важіль впливу на Україну. Якби Вашингтон повністю припинив ці постачання, для росії це було б навіть гірше.
Україна повільно, але впевнено звільняє територію
Уже минула добра половина літа, і в попередні роки саме в цей час у західній пресі зазвичай починала наростати хвиля повідомлень про успіхи російського літнього наступу. Наприклад, у цей період 2024 року почали з’являтися прогнози про неминуче падіння Покровська, хоча насправді росіянам знадобився ще рік, щоб узяти місто. А торік у цей час медіа писали переважно про кадрову кризу в українській армії, яка нібито мала призвести до ще більшого просування росіян.
Згадую це тому, що цього року повідомлення стосуються не стабільного просування росіян, а деяких успіхів українських військ. Три дні тому українське вище командування оприлюднило підсумки наступальних дій від початку 2026 року. Зеленський узагальнив їх у вечірньому зверненні 12 серпня.
Наступальну операцію, яка тривала із січня до серпня цього року, провели воїни ДШВ та інших залучених підрозділів. Її основна мета – зірвати плани російських окупантів щодо подальшого просування та витіснити росіян за межі адміністративного кордону Дніпровщини.
Завдяки активним діям українських захисників вдалося суттєво вдарити по окупаційному контингенту. російські втрати становлять щонайменше 9550 осіб убитими та ще понад 6600 осіб пораненими. Також вдалося поповнити обмінний фонд для України.
За час операції звільнили 745 квадратних кілометрів території та повернули під контроль України 26 сіл Дніпровської, Донецької та Запорізької областей.
Примітка: Інститут вивчення війни (ISW), застосовуючи дуже обережну методику оцінки, наводить дещо нижчу цифру – від 600 до 700 квадратних кілометрів звільненої території. Утім, це ненабагато менше за офіційні дані.
Повна картина того, як саме Україні вдається цього досягати, стане зрозумілою пізніше. Однак уже видно, що працює тактика застосування невеликих груп добре підготовлених і вмотивованих військових із потужною технологічною підтримкою. Такі групи вміють знаходити короткі “вікна”, коли російські дрони виведені з ладу або відсутні на певній ділянці. Військові мають постійний зв’язок і безперервно отримують розвідувальні дані, тож противникові важче заскочити їх зненацька чи застати непідготовленими. Вони методично просуваються вглиб російських позицій, відвойовують невеликі ділянки й водночас зберігають відносну безпеку.
Цю тему ми з генералом Гавриловим докладно обговорили в спільному подкасті ще у грудні 2025 року. Згодом я присвятив окремий матеріал українській тактиці перехоплення ініціативи, яка, схоже, дає результат останніми місяцями.
Звільнені ділянки поки що порівняно невеликі. Проте важливо визнати, що українцям, схоже, вдається просуватися без тих втрат, яких такі операції коштували б раніше.
Джерело
