Вступне слово Тома Купера
Так, знаю: останні кілька тижнів я “рідко з’являюся”.
Втім, маю кілька непоганих виправдань: передусім я зайнятий підготовкою нових матеріалів для вас. Наприклад, допомагав із виходом книжки Андрія Харука “Війна в Україні, том 12: Битва за Харків і Слобожанський контрнаступ, лютий–грудень 2022 року”. Також допомагаю завершити підготовку до друку ще двох книжок про цю війну українського автора Михайла Жирохова: одна – про “російське вторгнення 2014 року”, друга – про “Повітряну війну над Донбасом у 2014-2015 роках”. Нарешті, ми з Дональдом Гіллом завершуємо нашу першу спільну книжку, присвячену “Головним кампаніям 2023-2024 років”.
Інакше кажучи, для “нас” тут (принаймні для мене й Дональда Гілла) ця війна справді “ніколи не спить”: ми не в окопах, але боротьба триває постійно.
Щодо того, що відбувається “в Україні та навколо неї”… Ех, тут усе просто. Настільки просто, що можна навіть сказати: новин немає. Бо всі ці “новини” ми вже чули безліч разів.
Наприклад, Зєля продемонстрував черговий дипломатичний шедевр – “спільну мирну пропозицію України, США та Європи”. Оце саме те, що викликає овації стоячи – у всіх зомбованих ідіотів, які цими днями з’їхалися до Києва (Україна відзначає 35-ту річницю Незалежності), та на пресконференціях по всій Європі…
Бо цілковито безглузді мирні плани тим часом стали другим за успішністю експортним товаром ЄС.
Одразу після самітів.
А в реальному світі Пуддінг і компанія в кремлі навіть не глянули на неї: посміялися й повернулися до завантаження балістичних і крилатих ракет. Вони не йдуть на “компроміси”. Вони висувають “вимоги” – і саме зараз, завдяки надзвичайній некомпетентності “наших еліт”, залишаються переконаними, що перемагають. І ні на що менше не погодяться.
Але на цьому цирк не закінчується. Зєля і далі веде передвиборчу кампанію. Наче війни немає. Він розкритикував нещодавно звільненого міністра оборони Федорова за пропозицію провести голосування під час війни. Назвав це “цунамі”, яке розколе країну…
(І вже тут авторові цих рядків доводиться приймати аспірин – так рано-вранці…)
…кумедно чути це від людини, яка під час війни ставиться до президентства як до безперервної передвиборчої кампанії. Можливо, якби він витрачав менше часу на гучні “одкровення”, а більше – на логістику, лінія фронту не нагадувала б діряве решето.
А можливо, цунамі насправді вже настало – цунамі граничної політичної дурості та прогнилої некомпетентності.
Це очевидно, якщо поглянути на логістику. Захід ось-ось знову вкине в Україну ще більше грошей. Норвегія пообіцяла 9,2 млрд доларів на 2027 рік. Франція та Німеччина уклали угоди щодо ППО до 2028 року (які, до речі, вони марнуватимуть, купуючи озброєння у США). І досі ніхто не пояснює, як вони збираються захищати всі нові заводи, що внаслідок цього з’являться в Україні, та/або забезпечувати їх електроенергією, коли “ЄС” досі не спроможний надати Україні необхідні “перехоплювачі” (зенітні ракети, здатні збивати російські балістичні та крилаті ракети, що наближаються)…?
Ех, це й далі належить до царини “нікого не обходить”.
Просто не має значення. А значення має те, що Зєля нарешті озвучив очевидне щонайменше з кінця 2023 року: західна допомога стрімко падає. Перехоплювачі Patriot? 675 у 2023 році і, за прогнозом, лише 264 у 2026-му.
…на подив усіх причетних (бо, знаєте, це справді велика новина – на п’ятий рік цієї колотнечі): росія не просто користується цим дефіцитом – вона перетворює його на зброю.
Результати цілковито невидимі, якщо ви так само вправно відводите очі, як наша надрозумна “інтелігенція” тут, у Європі. Тоді ви не помітите, що росія здійснила чергову серію масованих комбінованих повітряних ударів – крилатими й балістичними ракетами, реактивними безпілотниками та роями дронів-приманок. Удар безпілотника по торговельному центру в Кривому Розі забрав життя 16 цивільних.
…ех, “усього лише 16 українців”…
Немає значення. Бо Україна “б’є у відповідь”, але рідше – по нафтопереробних заводах, адже це завдавало росії серйозної шкоди…
(Тепер я вже сам себе ляскаю по обличчю… Гаразд, гаразд, принаймні ще один-два НПЗ таки уразили.)
На суші? Виснажлива м’ясорубка. росіяни поволі просуваються до Краматорська, загалом – у напрямку Слов’янська, і зосереджують сили для удару з району Покровська. Українці провели невеликі контратаки, застосувавши деякі модні технології ШІ, але нагадаю: три роки, протягом яких Сирський роздрібнював ЗСУ замість того, щоб перенавчати війська, призвели до того, що майже не залишилося бригад, здатних завдати справді потужного удару… Усім нам ще якийсь час доведеться мати “сталеві нерви”, поки Драпатий, як я сподіваюся (а надія помирає останньою), розгрібає безлад під назвою ЗСУ.
Єдине, що й далі залишається “великим”, – це кількість втрат. Тобто цифри, які заявляє Генштаб у Києві. Тепер він повідомляє про 1 000-1 200 загиблих росіян на день.
…і хоча Генштаб, напевно, сам не має точного уявлення, підозрюю, що десь там уже навіть небеса не знають правди…
…хоча, мабуть, я й цього знати не можу. Я атеїст.
Та справді… треба мати відвагу завбільшки із сімейний будинок, і так, “сталеві нерви”, щоб із такою впертістю триматися за стільки ілюзій і фантазій, як це роблять наднекомпетентні люди, що керують цією трагікомедією.
…і водночас не мати жодного інтересу до реальності (крім набивання власних кишень: жадібність – такий чудовий мотиватор).
Передаю слово Дональду Гіллу.
Огляд ситуації
Головна стратегічна проблема – це не нездатність України захищатися від балістичних ракет, хоч це й вкрай тривожно. Це безперервне скорочення обсягів переробки нафти в росії. Від січня триває стабільний спад, який ускладнює і постачання, і розподіл пального. У липні росія ще мала достатні запаси й могла перерозподіляти їх, щоб скоротити черги та обмеження на АЗС. Нова хвиля ударів по НПЗ знову спричинила і черги, і обмеження. У певний момент перерозподіл уже не зможе компенсувати локальний дефіцит, бо пального в країні просто не вистачатиме. Минулого тижня було атаковано чотири НПЗ.
Один російський економіст заявив колегам, що росія не може виграти цю війну на виснаження. Коли його слова оприлюднили, його звільнили з посади в державному банку.
Ozon – другий за величиною ритейлер росії після Wildberries; було уражено три його склади. Також уражено кілька українських складів.
За даними України, російські втрати стабільно становили 30-35 тисяч осіб на місяць. У липні, за українськими даними, росія втратила 42 860 осіб. У червні втрати становили 39 290. Це величезне зростання: липень посів четверте місце за розміром російських втрат від початку війни, а показник став найвищим від січня 2025 року. Такий темп втрат є нестійким навіть за умови мобілізації та очікуваного прибуття 30-50 тисяч північнокорейських військових.
“За твердженням Генштабу в Києві” – я б сформулював саме так…
Лиман
Ніна та Борис Іванови десятиліттями жили в Лимані разом із ще 20 тисячами мешканців. росіяни захопили місто в травні 2022 року, але в жовтні того ж року Україна їх звідти вибила. російські планерні авіабомби, артилерійський вогонь і безпілотники поступово руйнували місто. Зрештою, восени 2025 року припинилося навіть доставлення гуманітарної допомоги, зокрема продуктів.
У грудні минулого року безпілотник остаточно обвалив дах їхнього будинку й вибив вікна. Через два дні було зруйновано вітальню. Ніна й Борис (77 і 79 років) та їхні доньки Ольга й Тетяна (54 і 53 роки) перебралися до підвалу багатоквартирного будинку наприкінці вулиці. Бориса, який уже вісім років був прикутий до ліжка, довелося перевезти до нового укриття. Підвал вони ділили з двома чоловіками, другом родини та сім’єю з трьох осіб – подружжям і їхнім 31-річним сином.
Іванови жили в одному з будинків на вулиці Мічуріна, перш ніж перебралися до підвалу багатоквартирного будинку наприкінці вулиці.
За температури нижче нуля вони спали під трьома ковдрами, не знімали курток і шапок, а їжу готували на цеглинах над відкритим вогнем. Борис помер у січні, і жінки поховали його у дворі. Один із чоловіків загинув унаслідок авіаудару, а другий помер наступного дня, коли копав йому могилу.
Міський голова Лимана закликав людей виїжджати, але жінки з родини Іванових залишалися, попри посилення ударів із березня по травень. Запаси їжі танули, а коли пані Іванова побачила, як собаки їдять людське тіло, вона вирішила виїхати 23 травня.
Ліворуч: їхній будинок зазнав двох ударів. Праворуч: приготування їжі в підвалі багатоквартирного будинку.
Вони вийшли рано-вранці й спробували увійти в ліс на околиці міста, але не змогли: було надто багато вирв і повалених дерев. Через три години вони відмовилися від спроби, бо невдовзі мав початися ранковий обстріл. Вони зателефонували міському голові й сказали, що просто залишаться там, доки не помруть. Він порадив їм відпочити кілька днів, але наполіг, що треба спробувати знову. Так вони й зробили, узявши із собою менше речей для другої спроби.
Вони вирушили о 3:40, коли безпілотників було менше. Інші мешканці підвалу пішли разом із ними. Група поклала рюкзаки й двох котів на велосипеди та рушила пішки. У спині 31-річного сина залишалися два уламки, тому швидко йти він не міг. Вони минали зруйновані будівлі, розірвані залізничні колії й увійшли до вигорілого лісу. На вкритому вирвами шосе лежали обгорілі рештки машин і шматки військової форми. О 7-й ранку почали літати дрони, тож вони не зупинялися.
Пройшовши 15 кілометрів, о 8-й ранку, вони нарешті побачили річку Сіверський Донець. У дитинстві Тетяна рибалила там; вона побігла вперед шукати переправу й покликала інших. Міський голова попередив українських військових, що вони наближаються, і з кущів вийшли солдати, дали їм води та наказали сховатися в чагарниках.
Котів і сумки завантажили в невеликий дерев’яний човен, посічений уламками. Ним переправляли через річку військових і припаси. Човен перетягували на інший берег мотузкою. Потім переправляли людей – по двоє, у бронежилетах. Іванова боялася, але солдати жартували з нею й казали, що доправлять її з комфортом.
На іншому березі їх посадили в квадроцикл і наказали міцно триматися. Вони швидко промчали лісом до шосе, де пересіли у військову машину, яка о 10-й ранку привезла їх, вимащених багнюкою, до евакуаційного пункту в Слов’янську. Невдовзі вони вперше за багато місяців змогли помитися гарячою водою. Їм дали обід. Сім місяців вони мріяли про хліб із магазину і морозиво, але тепер не могли змусити себе їсти.
“Ми в шоці, – пояснила пані Іванова, згорбившись на розкладачці. – Ми вирвалися з пекла. Ми пішли на шанс п’ятдесят на п’ятдесят, як кажуть: або нас уб’ють там, або дорогою”.
“П’ятдесят на п’ятдесят – втрачати нічого”.
77-річна пані Іванова наполягала, що почувається добре, попри набряклі щиколотки й натерті стопи.
Слов’янськ
російські піхотинці кидають протитанкову міну в підвал у Рай-Олександрівці. Інфільтрація триває, і росіяни повільно просуваються.
Костянтинівка
Українські військові знищують російську позицію у місті. російський військовий знищує бліндаж за межами міста.
На 800-метровій ділянці дороги між Кіндратівкою та Олексієво-Дружківкою лежать уламки 41 української машини – наземних дронів, пікапів і бронетехніки.
росія продовжує інфільтрацію на північ від Софіївки. Раніше російські сили просувалися до Степанівки та Довгої Балки з півдня, а тепер захопили лісосмуги на сході. Усередині Костянтинівки вони просуваються далі на північ від міста.
Добропілля
росія чинить сильний тиск, а одна з інфільтраційних груп дісталася Водянського.
Комар
Обидві сторони інфільтруються та проводять зачистки групами від одного до п’яти осіб за підтримки безпілотників та інколи артилерії. Стрілки позначають відомі напрямки атак, але інфільтраційні дії та зачистки обидві сторони ведуть у дуже широкій смузі.
3-й полк спеціального призначення, девіз якого – “Я йду по тебе”, зачистив село Андріївка-Клевцове (раніше – Іскра). Імовірно, ця операція відбулася вже досить давно. Військові скидали листівки з пропозицією здатися, а коли один росіянин здався, за його допомогою переконали інших здатися. У полон взяли 30 осіб, ще близько 30 було вбито.
Запоріжжя
Українські позиції у Плавнях атакували безпілотники. росія проводить інфільтраційні операції з району багатоповерхівок Степногірська, просуваючись на північ і захід, щоб відрізати українські підрозділи у Плавнях, а також на північний схід – у напрямку сонячної електростанції. На сході відбуваються численні російські інфільтраційні та українські операції зачистки. Українські війська проводять операції поблизу Степового, росія намагається вийти в тил українських позицій у Малих Щербаках, росіяни й далі можуть просочуватися невеликими групами до Оріхова, а обидві сторони воюють на східній околиці Малої Токмачки.
422-га бригада знищує російську майстерню з обслуговування безпілотників завдяки точному пілотуванню.
Окуповані території
Су-24 було знищено на авіабазі Саки в Криму. Україна заявляє, що, хоча російський флот уже не може повноцінно діяти з півострова, росія й далі використовує авіацію, що базується там, для ударів по Україні.
Палаючі вантажівки вздовж траси Мелітополь – Бердянськ.
росія
За деякими винятками для держав-клієнтів, росія заборонила експорт бензину 1 квітня 2026 року, авіаційного пального – 1 червня 2026 року, а дизельного пального – 9 липня 2026 року. Водночас вона й далі експортувала нафтопродукти, зокрема мастила, консистентні мастила та хімічну продукцію. Після січня обсяги нафтопереробки почали стабільно знижуватися, а після березня аналогічну динаміку почав демонструвати й експорт нафтопродуктів.
росія була другим найбільшим експортером дизельного пального після США, і до певного часу обсяги її експорту залишалися приблизно незмінними, хоча від 2024 року через атаки безпілотників ставали дедалі нестабільнішими. Після січня експорт дизпального різко впав, а в травні 2026 року почався імпорт невеликих обсягів. У липні експорт дизельного пального повністю припинився.
Експорт бензину після 2023 року зростав нерівномірно. Атаки безпілотників у 2025 році спричинили довгі черги на АЗС улітку та восени, однак тоді вони були радше наслідком проблем із розподілом, а не загального дефіциту. Багато НПЗ продають значну частину пального на місцевих ринках, тому зупинка виробництва на конкретному заводі одразу порушує місцеве постачання. Улітку та восени 2025 року надлишковий бензин з інших НПЗ перенаправляли в регіони з дефіцитом, через що експорт скоротився; для полегшення проблем із розподілом навіть з’явився невеликий імпорт бензину, хоча росія водночас і далі його експортувала. Після завершення сезону відпусток і спаду пов’язаного з ним підвищеного попиту експорт знову зріс, але від січня 2026 року почав стрімко падати. Імпорт бензину відновився й зростав так само різко. Чинні експортні контракти на бензин виконувалися, але укладення нових експортних угод у квітні 2026 року заборонили.
Скорочення російського експорту сирої нафти навіть на 100 тисяч барелів на добу має значення, адже це еквівалент приблизно 9 млн доларів. Проте, попри санкції та атаки на судна, термінали й інфраструктуру, російський нафтовий експорт залишався доволі стабільним, хоча нафту й продавали зі знижкою. У 2025 році він трохи знизився й вийшов на новий відносно стабільний рівень. У березні 2026 року інтенсивні удари по російських портових терміналах ненадовго обвалили експорт нафти до найнижчого рівня за всю війну, але він швидко відновився. Падіння обсягів нафтопереробки після січня вивільнило більше сирої нафти для експорту, а Трамп на період із березня до червня 2026 року скасував санкції на експорт російської сирої нафти. Через це експорт різко зріс, а в червні стабілізувався. Та навіть тоді росія видобувала нафту швидше, ніж могла її переробити або експортувати; сховища були переповнені, а їхня місткість постійно скорочувалася через атаки безпілотників. У травні росії довелося зупинити видобуток на 400 нафтових свердловинах.
У липні обсяги російської нафтопереробки впали до найнижчого рівня з травня 2002 року: щодня переробляли лише 3,6 млн барелів сирої нафти. У 2020-2025 роках цей показник становив 5,3-5,6 млн барелів на добу, тобто на початок серпня падіння сягнуло 32-36%. Україна продовжує пошкоджувати НПЗ швидше, ніж росія встигає їх ремонтувати. Така тенденція несумісна зі стабільним функціонуванням російської економіки та військової машини – і це вже визнають у самій росії.
Андрій Клепач був головним економістом державного ВЕБ – другого за величиною банку росії. У травні він виступив перед колегами-економістами й заявив, що росія економічно відстає від Китаю та США, а “в деяких аспектах – і від України”. За його словами, тиск на російську економіку призведе до соціальної кризи, яка вибухне тоді, коли її ніхто не очікуватиме. Він заявив: “Ми не переможемо в цій війні на виснаження з Україною”. Коли про цей виступ повідомили публічно, його звільнили.
20 серпня близько 350 безпілотників протягом кількох годин летіли до цілей у росії. Кілька дронів уразили Нижньокамський НПЗ. Було уражено нафтовий експортний термінал “Таманьнефтегаз”. Також уражено підстанцію “Тамань”, яка забезпечує енергетичне з’єднання з Кримом.
Було уражено НПЗ в Уфі, Пермі та Новокуйбишевську. Паливні резервуари в Єйську на Азовському морі були частково пошкоджені ударними безпілотниками середньої дальності.
90% нафти, яку транспортують трубопроводом КТК до Новоросійська, надходить із Казахстану, решта – з росії. США попросили Україну не атакувати інфраструктуру трубопроводу чи судна, що завантажують нафту з нього, і Україна погодилася за умови, що ці судна не завантажуватимуть російську нафту. Оскільки трубопровід сполучений з іншими російськими нафтопроводами, існує ризик, що російську нафту можуть перенаправляти до системи КТК.
Аналіз руху суден, задекларованого вантажу, маршруту, страхових даних та історичних моделей навігації за різних погодних і ринкових умов показав, що грецьке судно завантажувало російську нафту на терміналі КТК. Судно атакували – це була перша атака на судно біля цього термінала за три тижні.
Ліворуч: структура власності Каспійського трубопровідного консорціуму (КТК). Праворуч: трубопровід із Казахстану до Новоросійська.
Ціни на бензин зросли у 40 із 83 регіонів росії в період із 11 до 17 серпня. У 20 регіонах ціни знизилися. У 59 регіонах діють обмеження на продаж пального. 16 серпня бензин і дизельне пальне були доступні лише на 28% російських АЗС – проти 41% тижнем раніше. Найгостріший дефіцит – у Сибіру. Дефіциту моторних олив поки немає, але подекуди ціни зросли на 40%, а строки доставки збільшилися. Людей, які протестують проти нестачі пального, затримують, ненадовго ув’язнюють або штрафують.
Водії в москві годинами стояли в кілометрових чергах, щоб купити обмежену кількість бензину. Різні компанії запроваджують ліміти у 30-60 літрів. На дизельне пальне обмежень немає.
Два українські безпілотники атакували космодром Плесецьк в Архангельській області. Звідси запускають ракети-носії із супутниками “Рассвет”, які забезпечують зв’язок в Україні. Нещодавно Україна атакувала завод, що виробляє ці ракети. Раніше українські дрони вже пролітали над цим об’єктом, але не змогли зірвати два попередні запуски. Наслідки цього удару невідомі.
Склад Ozon у Чапаєвську Самарської області був знищений після влучання кількох безпілотників. Ozon – другий за величиною ритейлер росії після Wildberries; це був його п’ятий за величиною склад, який працював лише п’ять років. Також атакували склади Ozon у Дагестані та Краснодарі.
Було атаковано авіабазу Ахтубінськ, де пошкоджено Су-34.
Немає інформації про стан справ у трьох регіонах. У всіх інших діють часткові або жорсткі обмеження на кількість пального, яку можна придбати, якщо воно взагалі є в продажу.
Ка-52 не зміг збити ракетою безпілотник FP-1. Оскільки інфрачервона головка самонаведення проти дронів малоефективна, росія повертає до використання ПТРК, модифікований для застосування “повітря–повітря”, із напівактивним лазерним наведенням, що дає екіпажу змогу підсвічувати ціль.
У 2026 році росіяни зняли з банківських рахунків 24,4 млрд євро, побоюючись, що уряд конфіскує їхні заощадження, а атаки безпілотників можуть дестабілізувати фінансову систему. У 2025 році в межах державних переслідувань було вилучено активів на 44,3 млрд євро. У червні минулого року держава конфіскувала 6,5 млрд євро у засновника агрохолдингу Rusagro. У середині серпня олігархи передали уряду мільярди євро у вигляді “добровільних пожертв”. У другому кварталі 2026 року великі компанії вивели з російських банків 8 млрд доларів.
Оголошення про вакансії охоронців у Wildberries або Ozon насправді є пропозиціями вступити до війська. Україна заявляє, що в липні росія втратила 43 тисячі військових.
Як і 2022 року, близько 20 тисяч людей щодня перетинають кордон із Грузією, щоб уникнути очікуваної мобілізації. Через високий попит орендна плата у Вірменії зросла на 30%.
Джерело: частина 1, частина 2 та частина 3
