В одному сенсі японський напад на Перл-Гарбор став переломним моментом. Але в іншому – ні. Потопивши або пошкодивши 7 грудня 1941 року лінкори ВМС США, японці змусили Сполучені Штати натомість покладатися на авіаносці. Однак ані напад на Перл-Гарбор, ані навіть удар через дев’ять годин по аеродрому Кларк-Філд на Філіппінах, який знищив значну частину авіації генерала Дугласа Макартура просто на землі, не похитнули залежності американських військових від баз, розташованих у межах досяжності ударних засобів противника. Ба більше, значна частина подальшої Тихоокеанської кампанії складалася з висадок американських солдатів і морських піхотинців для захоплення острівних баз, з яких можна було завдавати авіаударів по Японії.
Після Другої світової війни США створили розгалужену мережу з 750 баз у 80 країнах і територіях. Коли наближається війна, як це було з Іраком у 1991 чи 2003 роках, США перед початком наступальних операцій накопичують на сусідніх базах величезні запаси матеріальних ресурсів – своєрідні “залізні гори”. Вихідним припущенням завжди було те, що панування США в повітрі убезпечить ці бази. Під час воєн в Іраку та Афганістані американські бази залишалися відносно захищеними навіть у районах, де активно діяли повстанці.
Однак нинішній конфлікт з Іраном показав, що це припущення більше не працює, а отже, поставив під сумнів давню основу американської військової стратегії. Іран застосовував дрони й ракети, завдавши значних пошкоджень американським базам по всьому регіону Перської затоки. Як зазначено в нещодавньому звіті генерального інспектора Міністерства оборони, “іранські удари пошкодили й зруйнували сотні будівель і споруд на американських базах у Кувейті, Бахрейні, Катарі, ОАЕ, Саудівській Аравії, Іраку, Омані та Йорданії під час конфлікту. Крім того, десятки американських літаків були знищені або пошкоджені”.
Особливо значних пошкоджень зазнала база Naval Support Activity Bahrain – штаб П’ятого флоту, яку 28 лютого, у перший день бойових дій, фактично вивели з ладу. “Вони добряче рознесли Бахрейн”, – нещодавно заявив виконувач обов’язків міністра ВМС Хунг Као. “Найближчим часом ми туди не повернемося”, – розповів під час зустрічі з особовим складом ВМС начальник військово-морських операцій адмірал Деріл Кодл. “Я просто хочу бути цілком відвертим щодо цього”, – додав він.
Через те, що порт у Бахрейні не працював, ВМС довелося покладатися на базу на острові Дієго-Гарсія, за 2 200 миль звідти, щоб постачати американський флот на Близькому Сході. Це збільшило вартість і зменшило частоту постачання кораблів, а заходи в порти стали настільки небезпечними, що про них годі було й думати. Авіаносець USS Abraham Lincoln провів у морі виснажливі дев’ять місяців; напруження стало настільки сильним, що вісім військовослужбовців зі складу авіаносної ударної групи вчинили спроби самогубства.
А тепер уявімо, якої шкоди Китай, який має набагато більше дронів і ракет, ніж Іран, міг би завдати американським базам в Японії, Південній Кореї, Австралії, на Філіппінах, Гуамі й навіть на Гаваях. Якби більшість цих баз було виведено з ладу хоча б тимчасово, це серйозно підірвало б здатність США захищати Тайвань.
Зростання вразливості американських баз через поширення дешевих дронів і ракет – проблема, що не має простого розв’язання і лише загострюватиметься в міру поширення систем наведення на основі штучного інтелекту. Закриття баз – один зі способів не дати противнику їх атакувати, однак це мало б негативні політичні наслідки, адже стало б сигналом про відхід США від регіону. Американські бази виконують важливу функцію “стримувального запобіжника”: вони дають противникам зрозуміти, що напад на союзника США означатиме і напад на американських військових. путін і Сі Цзіньпін навряд чи могли б бажати чогось більше, ніж закриття американських баз поблизу їхніх країн.
Можливо, немає сенсу відбудовувати всі бази в Перській затоці, але водночас важливо посилювати як активний, так і пасивний захист баз по всьому світу. Почати слід із будівництва більшої кількості бункерів та укриттів для військовослужбовців, літаків і запасів. Очевидно, на Близькому Сході цього не зробили, принаймні в достатньому обсязі, і так само цього не зробили в інших регіонах.
Дослідження Hudson Institute показало, що від початку 2010-х років Китай збудував понад 3 000 захищених і незахищених авіаційних укриттів, тоді як США – лише 43 укриття для авіації у межах 1 000 морських миль від Тайваню, не враховуючи Південну Корею. Однак кошти, необхідні для укріплення баз, поглинає дорога й непотрібна війна з Іраном – її загальна вартість уже становить 43,6 млрд доларів і продовжує зростати.
Не менш важливими є й активні засоби оборони, особливо економічно ефективні системи протидії безпілотникам. На Близькому Сході їх також фактично не було, через що США та їхні союзники були змушені використовувати дорогі керовані ракети для знищення дешевих дронів. У відповідь на одну з нещодавніх іранських атак на американську авіабазу в Йорданії сили США випустили від 60 до 70 ракет Patriot і понад десяток перехоплювачів THAAD. Таке масштабне витрачання дефіцитних боєприпасів ППО ще більше посилює вразливість США перед потенційними противниками – Китаєм, росією та Північною Кореєю, а також залишає Україну більш уразливою до російських ударів по її містах.
Важливо також нарощувати американський арсенал дронів, особливо далекобійних, які не потрібно запускати з баз поблизу цілі. Перевага дронів у тому, що їм не потрібні їжа чи вода, а отже, відпадає потреба у величезних запасах на передових базах. Їх можна було б запускати навіть із підводних човнів або силами невеликих мобільних підрозділів, які було б складно виявити.
Найголовніше – американським військовим потрібна радикальна зміна мислення: вони більше не можуть розраховувати на те, що діятимуть із невразливих баз поблизу фронту. Але важко уявити, що збройні сили зможуть зосередитися на такій масштабній стратегічній переорієнтації, коли їм доводиться мати справу з дестабілізуючими політичними чистками міністра оборони Піта Гегсета та його архаїчними вимогами щодо підвищення рівня тестостерону. Чимало першокласних офіцерів, яких Гегсет без вагомих причин звільняє зі служби, – саме ті люди, які потрібні збройним силам, щоб пристосуватися до масштабних змін в американському способі ведення війни, яких вимагає революція безпілотних систем.
Джерело: Washington Post
