Перетворившись на “полковника Сандерса” у світі розкішних хмарочосів, Трамп заробив мільйони на своєму торонтському франчайзинговому проєкті, який збанкрутував, залишивши інвесторів ні з чим, тоді як він сам, сміючись, пішов із грошима.
Блиск урочистого відкриття в Торонто приховував катастрофу, з якою ось-ось мали зіткнутися інвестори: зліва направо – керівник Trump Organization Джим Петрус і голова Talon Алекс Шнайдер, поруч із Дональдом Трампом, Іванкою, Дональдом-молодшим та Еріком Трампом. Фото: Newswire.ca/CNW Group
У квітні 2012 року Дональд Трамп і російсько-канадський девелопер Александр Шнайдер (один із колишніх співласників “Запоріжсталі” через холдингову структуру Midland Resources, яка в 2010 році продала свою 50-відсоткову частку в “Запоріжсталі” через російську інвестиційну компанію “Трійка Діалог”. Фінансування угоди забезпечував Внєшекономбанк – iPress) відкрили розкішний 65-поверховий готельно-житловий комплекс Trump International Hotel & Tower у Торонто. Урочисте відкриття подавали як тріумфальний момент у переході Трампа до нової бізнес-моделі. Як я писав у попередній публікації, він став своєрідним “полковником Сандерсом” розкішних кондомініумів.
Я маю на увазі, що гламурна церемонія перерізання стрічки приховувала факт, який я описав у книжці “Дім Трампа, дім путіна”: проєкт “тримався на непрозорих фінансових потоках з москви до Відня й був вплетений у пострадянські грошові мережі”.
На той час Трамп, який мав мільярдні борги й відчайдушно намагався вибратися з наслідків кількох банкрутств, фактично перестав бути девелопером нерухомості й почав надавати право на використання свого імені за частку доходів і значні гонорари. Роблячи це, Трамп покладався на забудовників, які були активами російської розвідки, та на олігархів, що накопичили величезні статки після розпаду Радянського Союзу й перетворення росії на мафіозну державу.
У випадку Торонто глянцеві буклети та твердження Іванки Трамп, що будівлю “практично повністю продано”, приховували те, що у фінансовому сенсі проєкт уже розвалювався під тягарем сумнівного фінансування, завищених обіцянок і судових позовів. Зрештою, канадські суди назвали весь проєкт “інвестиційною схемою”.
Вхід до Trump International Hotel and Tower у Торонто, середа, 9 грудня 2015 року. Фото: The Canadian Press / Graeme Roy
У підсумку, як пояснювала Toronto Star, кожен інвестор торонтського проєкту втратив гроші, тоді як Дональд Трамп усе одно заробив мільйони.
Фінансова структура проєкту була настільки ж непрозорою, наскільки й тривожною. У 2007 році забудовники отримали будівельний кредит на 310 млн доларів від Raiffeisen Zentralbank (RZB) – віденського банку, який американські посадовці давно згадували у зв’язку з його роллю в діяльності РосУкрЕнерго – непрозорого газового посередника, якого, як вважалося, контролював український олігарх Дмитро Фірташ, а за ним стояв впливовий російський мільярдер і кримінальний авторитет Семьон Могілевич.
Як я писав у книжці Дім Трампа, дім путіна, американський дипломат Скотт Кілнер описував одну зі структур Raiffeisen як “ширму, покликану надати легітимності газовій компанії RosUkrEnergo, яку контролює [Могілевич]”. Це означало, що більша частина фінансування Trump Toronto, ймовірно, надходила через ланцюг Могілевич-Фірташ.
Крім того, приблизно в той самий час російський державний банк розвитку Внєшекономбанк (ВЕБ), наглядову раду якого очолював сам путін, профінансував викуп у Александра Шнайдера частки в українському металургійному комбінаті “Запоріжсталь” за 850 млн доларів. Згодом Wall Street Journal повідомила, що близько 15 млн доларів із цих коштів було безпосередньо вкладено в Trump Toronto.
Адвокат Шнайдера заявив, що не може підтвердити, чи саме кошти ВЕБ використали для фінансування вежі. Але угоду було укладено, а Трамп отримав свої виплати.
Перелік людей навколо торонтського проєкту лише підкреслював, наскільки глибоко “феніксоподібне” повернення Трампа після банкрутства було вкорінене в пострадянських мережах, що перетворили новонароджену російську федерацію на мафіозну державу. Шнайдер, хоч і виріс у Канаді, народився в Ленінграді й досяг успіху в хаотичні російські 1990-ті – добу, схожу на Дикий Захід, завдяки торгівлі сталлю та приватизації. Імовірно, певною мірою його успіх пояснювався тим, що його тестем був Борис Бірштейн – заможний швейцарсько-ізраїльсько-канадський бізнесмен, який успішно діяв у непрозорому середовищі пострадянського бізнесу, спецслужб і організованої злочинності. Західні розвідки неодноразово називали Бірштейна посередником для коштів, пов’язаних із КДБ, і грошей, пов’язаних зі солнцевським злочинним угрупованням, з яким асоціювали Могілевича.
У 1990-х роках швейцарська прокуратура розслідувала діяльність Шнайдера, а до середини десятиліття він став керівником Seabeco й, як відомо, особисто зустрічався з Могілевичем.
Партнери Шнайдера додавали до цієї історії нові деталі. Вал Левітан, російський емігрант, став співзасновником Talon International Development і керував щоденною роботою проєкту, включно з маркетингом і продажем готельних апартаментів. Інший партнер, Лейб Вальдман, був нью-йоркським бізнесменом, засудженим за шахрайство; у 1990-х він утік зі США, а згодом з’явився в Канаді, звідки його екстрадували у 2006 році. Разом вони рекламували Trump Toronto як “безпрограшну” інвестицію, пропонуючи апартаменти в кондо-готелі з обіцяною прибутковістю від 7 до 21 % річних.
Заява Іванки Трамп 2009 року про те, що будівлю “практично повністю продано”, надала вже очевидній катастрофі характерного “трампівського” блиску. Завантаженість виявилася значно нижчою за прогнози. Доходи майже відразу обвалилися. Канадці, які вклали в проєкт свої пенсійні заощадження, побачили, як їхні інвестиції зникли. Обіцяної прибутковості не було.
Невдовзі почалися судові позови. Суди Онтаріо стали на бік інвесторів, розірвали їхні договори та присудили відшкодування. Коли у 2017 році Верховний суд Канади відмовився розглядати апеляцію Трампа, десятки інших інвесторів також дістали можливість вимагати відшкодування збитків. У ході судових процесів нарешті стала очевидною правда про Trump Tower у Торонто: Дональд Трамп узагалі не мав частки у власності проєкту.
На цьому й будувалася лінія захисту Trump Organization. Дональд Трамп не був власником, забудовником чи продавцем. Він лише надавав ліцензію на використання свого імені та управляв об’єктом. Адвокат Шнайдера підкреслив це в коментарі Business Insider: “Трамп ніколи не був партнером. Він ніколи не мав частки у власності. Ми ліцензували його ім’я, а також уклали з ним контракт на управління готелем”.
Технічно все це було правдою, але водночас суттєво вводило в оману. Трамп добре заробляв на ліцензійних та управлінських платежах. На презентації проєкту він стояв поруч зі Шнайдером, надаючи йому легітимності. І він дозволив Іванці поширювати перебільшені заяви про продажі. Коли у 2016 році проєкт перейшов під управління зовнішнього керуючого через фінансові проблеми, Трамп вийшов із ситуації без втрат, а до 2017 року його ім’я прибрали з вежі. Тепер у будівлі працює готель The St. Regis Toronto під брендом St. Regis, що входить до Marriott International.
Що в імені? Нині будівля відома як St. Regis Toronto. Trump International Hotel and Tower Toronto більше не використовує бренд Trump, як і щонайменше чотири інші вежі Trump у різних країнах світу.
І торонтський проєкт Трампа не був поодинокою катастрофою. Цей сценарій повторювався, коли ім’я Trump прибирали з веж у Ванкувері, Форт-Лодердейлі, Панамі та Баку в Азербайджані, де проєкт так і не завершили.
Знову й знову Трамп співпрацював із непрозорими забудовниками, вплетеними в корумповані, авторитарні та пов’язані з мафією мережі. Він отримував значні гонорари, роблячи завищені заяви про продажі, а коли проєкти зазнавали краху – відмежовувався від відповідальності. Особливість торонтського проєкту полягає в тому, наскільки чіткий слід залишив цей проєкт: прямі зв’язки з пов’язаними з кремлем державними банками, пострадянськими олігархічними фінансовими потоками, мафіозними посередниками та непрозорими офшорними структурами – і все це зійшлося в хмарочосі з брендом Trump у самому серці Канади.
Зрештою, Trump Toronto був історією не про розкішну нерухомість. Це був ще один погляд на бізнес-модель Трампа: нічим не ризикувати, ліцензувати ім’я, залучати сумнівний капітал, заробляти мільйони й залишати інвесторів сам на сам зі збитками. Проєкт став ще одним вікном у те, як бізнес-інтереси Трампа перетиналися з російською мафією та владними структурами кремля.
І це пояснює, як і чому вони ним володіють.
Дійові особи
Борис Бірштейн: тесть і наставник Александра Шнайдера. Бірштейн очолював зареєстровану в Панамі Seabeco Group, яку західні розвідки пов’язували і з КДБ, і з російською мафією. До середини 1990-х було відомо про його зустрічі із Могілевичем, так званим “Розумним доном”, якого вважали майстром відмивання грошей.
Дмитро Фірташ: український олігарх, близький соратник Могілевича та ключова фігура, пов’язана з RosUkrEnergo. У США Фірташу висунули обвинувачення у справі про хабарництво; він живе у Відні (у грудні 2025 року австрійський апеляційний суд остаточно відхилив запит США на екстрадицію Фірташа – iPress).
Вал Левітан: російський емігрант і співзасновник Talon International Development. Керував щоденною роботою Trump Toronto, включно з маркетингом і продажем апартаментів у кондо-готелі.
Семьон Могілєвич: російський кримінальний авторитет, якого ФБР вважало одним із найнебезпечніших злочинців світу. Могілевич контролював РосУкрЕнерго – газового посередника, якого підтримували пов’язані з Raiffeisen структури. Могілевич, імовірно, стояв за фінансуванням Trump Toronto через кошти з газового бізнесу Дмитра Фірташа та фінансування Raiffeisen.
Raiffeisen Zentralbank (RZB): віденський банк, який надав будівельний кредит на 310 млн доларів для Trump Toronto. Американські посадовці неодноразово звертали увагу на роль Raiffeisen у грошових потоках через РосУкрЕнерго – посередника, пов’язаного з Фірташем і Могілевичем.
Александр Шнайдер: канадський девелопер російського походження, який стояв за торонтською вежею. Шнайдер був зятем Бориса Бірштейна з Seabeco і став мільярдером на торгівлі сталлю після розпаду Радянського Союзу. У його фінансових операціях брали участь банки, пов’язані з кремлем, зокрема Raiffeisen і ВЕБ.
Лейб Вальдман: американський бізнесмен, засуджений за шахрайство, який у 1990-х утік від влади США. Згодом з’явився в Канаді як один із ранніх партнерів проєкту, а у 2006 році був екстрадований.
Внєшекономбанк (ВЕБ): російський державний банк розвитку, наглядову раду якого на той час очолював путін. ВЕБ профінансував викуп у Шнайдера частки в українському металургійному комбінаті “Запоріжсталь” за 850 млн доларів; повідомлялося, що близько 15 млн доларів із цих коштів потрапили в Trump Toronto.
Джерело
Попередні частини:
Частини 1 та 2: Повна хронологія справи “Трамп – росія”. Найбільший провал американської контррозвідки в історії США
Частини 3 та 4: Чому Трамп зрадив Україну?
Частина 5: російська пральня Трампа
Частина 6: КДБ розставляє пастку
Частина 7: Трампа готують і везуть до Москви
Частини 8 та 9: Новий маньчжурський кандидат
Частини 10 та 11: Дональд Трамп і КДБ: два епізоди з історії стеження та самолегендування
Частини 12 та 13: Цар Мідас навпаки, вихідці з КДБ та мафія
Частина 14: Мафіозний рай
Частини 15 та 16: Найбільша афера: Кіслін, Скороход і Трамп
Частина 17: “Фестиваль афер” Пола Манафорта
Частина 18: Франшиза 2000-2010 років
Частина 19: Москва! Москва! Москва!
Частина 20: Трамп просуває свій бренд у Москві
Частина 21: Якщо з першого разу не вдалося
Частина 22: Ось для чого потрібні друзі: як Дмитро Риболовлєв у 2008 році фактично врятував Трампа $95 мільйонами
Частина 23: Сергій Мілліан і “російська пральня” Дональда Трампа
Частина 24: Спроба Трампа створити російське реаліті-шоу з важковаговиками, яке так і не відбулося
Частина 25: Trump SoHo: як Дональд Трамп став “полковником Сандерсом” у сфері нерухомості й відмивання грошей
