New York Post: “Ялта-2” може підірвати Республіканську партію
Редакція New York Post виходить із внутрішньополітичної логіки. На її думку, згода Трампа на запропоновану путіним зустріч із Сі Цзіньпіном у форматі “Ялти-2” майже напевно спричинила б бунт усередині Республіканської партії. Видання нагадує, що історична Ялтинська конференція 1945 року відкрила шлях до післявоєнного домінування СРСР у Східній Європі, і путін добре розуміє, що це був тріумф для Йосипа Сталіна. А нинішній формат був би для президента США ще небезпечнішим: цього разу він сідав би за стіл не із союзниками, а з двома стратегічними суперниками.
Особливо неприйнятною редакція New York Post вважає саму ідею вирішувати долю України без участі Володимира Зеленського. У тексті це порівнюється вже не лише з Ялтою, а й із Мюнхенською угодою 1938 року, коли великі держави домовлялися про майбутнє Чехословаччини без її участі. Для New York Post головний політичний ризик полягає в тому, що такий крок може остаточно відштовхнути від Трампа республіканських “яструбів”, послабити партію перед проміжними виборами і навіть відкрити демократам шлях до істотного посилення позицій у Сенаті.
Газета також відкидає твердження, нібито така дипломатія здатна завершити війну. На її думку, путін намагається отримати за столом переговорів те, чого не зміг здобути на полі бою, а політична дестабілізація у Вашингтоні була б для нього додатковою вигодою. Висновок редакції максимально прямий: Трамп має відмовитися від цієї пропозиції.
Wall Street Journal: новий “тріумвірат” означав би поділ світу на сфери впливу
Редакційна колегія Wall Street Journal розглядає ту саму ідею ширше – як можливу спробу Трампа домовитися з росією і Китаєм про новий глобальний баланс сил. Видання зазначає, що президент давно тяжіє до “великих угод” з москвою та Пекіном, а його нинішня жорсткіша лінія щодо України й Європи може бути частиною такого задуму. Тому нинішній тиск Трампа на Україну видання розглядає не лише як ситуативну реакцію, а й як можливу частину ширшого задуму. У цьому прочитанні “Ялта-2” – не просто переговори про припинення війни, а потенційна домовленість трьох лідерів про розмежування сфер впливу.
WSJ наголошує: будь-яка спроба Трампа, путіна і Сі Цзіньпіна визначати майбутнє України без самої України не зменшила б, а збільшила ризик масштабнішого конфлікту. На думку редакції, примусовий мир розколов би НАТО й одночасно подав би союзникам США в Азії сигнал, що Вашингтон може виявитися “небезпечним другом”. Американська система союзів – від НАТО до Японії, Південної Кореї та Австралії – ключовий ресурс стримування, який США могли б підірвати власними руками. Видання сумнівається, що Трамп зміг би змусити Україну капітулювати, а припинення передачі американських розвідданих і допомоги у визначенні цілей, на думку редакції, могло б призвести до жахливого кровопролиття.
Окремий блок присвячено Китаю. WSJ застерігає, що Пекін використав би будь-яке зближення з Трампом для послаблення американської присутності в Тихому океані й тиску на Тайвань. Навіть заявлена Трампом тема “ядерного роззброєння”, на думку WSJ, не дає підстав очікувати легких домовленостей: Китай нарощує ядерний арсенал і не зацікавлений у переговорах, доки не вважатиме себе рівним США.
Внутрішньополітичний ризик для Трампа WSJ бачить майже так само, як New York Post. Республіканська партія десятиліттями спирається на прихильників сильної оборони та американського лідерства, тому фактичне “віддання” Європи росії, а Тихого океану Китаю могло б спричинити серйозний партійний розкол. Підсумок редакції: “друга Ялта” може виявитися однією з найнебезпечніших ідей другого терміну Трампа, бо на кону стоїть не лише його політична спадщина, а вся система американських союзів.
New York Times: “зрада України” заради внутрішньої політики і дешевшого пального
New York Times різко критикує дії Трампа. Редакція пише, що після повернення до Білого дому Трамп коливався між умиротворенням путіна та неохочою підтримкою української оборони, але за останні два тижні різко змістився в бік першого. Серед головних прикладів – послаблення санкцій щодо експорту російського дизельного пального, призупинення інших санкцій та повідомлення про обмеження роботи Starshield, який використовують українські сили.
NY Times пов’язує цей курс насамперед із внутрішньополітичними мотивами Трампа: спробою знизити ціни на пальне перед проміжними виборами та зменшити електоральні втрати республіканців. Видання стверджує, що таким чином президент ставить власний політичний інтерес вище за національну безпеку США і фактично допомагає російській воєнній економіці. У колонці підкреслюється, що навіть частина республіканців у Конгресі публічно критикує ці рішення і вимагає розслідувати перебої із супутниковим зв’язком.
NY Times звертає увагу на українські успіхи 2026 року: від січня до середини жовтня Україна повернула приблизно 1036 кв. км території, а її далекобійні безпілотники завдають ударів по цілях у глибині росії. Саме тому, стверджує видання, нинішня поблажливість Трампа до путіна не зупиняє, а заохочує подальшу агресію – як проти України, так і через провокації проти держав НАТО.
Водночас NY Times не закликає до необмеженої участі Америки у війні. Редакція ввідверто визнає, що Україна не є членом НАТО, США не повинні відправляти свої війська, а більшу частину фінансового тягаря має взяти на себе Європа. Але Вашингтон, на її думку, має відновити повноцінний доступ України до супутникових систем, допомогти поповнювати запаси перехоплювачів і далекобійних ракет та продовжити тиск на російський енергетичний сектор, олігархів і воєнну економіку. Фінальний моральний акцент колонки різкий: українці воюють у битві, яка має значення для всього вільного світу, тоді як Трамп, за оцінкою редакції, діє передусім заради себе.
Ціна поступок
Три впливові американські видання, попри відмінності у політичних поглядах, сходяться в головному: спроба домовитися з путіним коштом України загрожує стратегічним інтересам самих Сполучених Штатів. New York Post застерігає від розколу Республіканської партії, Wall Street Journal – від руйнування системи американських союзів і повернення до поділу світу на сфери впливу, а New York Times наголошує на безпекових і моральних наслідках поступок кремлю. Йдеться не лише про майбутнє України. Домовленість Трампа з путіним і Сі Цзіньпіном, яка ігноруватиме інтереси Києва та американських союзників, може не принести миру, а створити передумови для значно масштабнішого конфлікту.
