Зовнішня політика рідко суттєво впливає на внутрішню політику. У 1992 році президент Джордж Г. В. Буш програв вибори на другий термін, хоча за його президентства завершилася холодна війна, а США перемогли у війні в Перській затоці 1991 року. У 2004 році його син Джордж В. Буш, навпаки, переобрався, попри те, що втягнув країну у дві безперспективні війни – в Іраку та Афганістані.
Але ці проміжні вибори обіцяють бути іншими. Якщо, як нині видається ймовірним, вони пройдуть під знаком “синьої хвилі”, республіканці значною мірою зможуть покласти провину на зовнішньополітичний і торговельний курс президента Дональда Трампа – зокрема на його нерозважливі рішення розпочати торговельні війни з багатьма країнами, а потім і “вічну війну” з Іраном.
Ці помилки, яких можна було уникнути, значною мірою пояснюють, чому Трамп підходить до проміжних виборів із рейтингом схвалення лише 34% – найнижчим від часів Гаррі С. Трумена на проміжних виборах 1946 року. (Якщо вам цікаво, у 1946 році республіканці здобули 55 додаткових місць у Палаті представників і 13 у Сенаті, взявши під контроль обидві палати Конгресу.)
Тодішній держсекретар Джеймс А. Бейкер III намагався “продати” виборцям війну в Перській затоці, доводячи, що йдеться про “робочі місця, робочі місця, робочі місця”. Вплив мит Трампа та його війни з Іраном можна підсумувати інакше: інфляція, інфляція, інфляція. У вересні інфляція в річному вимірі зросла до 3,7% проти 2,9% у 2024 році. І хоч Трамп хотів би звинуватити в подорожчанні президента Джо Байдена, винен у ньому лише він сам.
Нелогічна й емоційна прихильність Трампа до мит призвела до того, що ефективна ставка мита, за даними Penn Wharton Budget Model, зросла з 2,3% у січні 2025 року до 7,1% у серпні після рішення Верховного суду, який визнав частину запроваджених ним мит недійсними. Yale Budget Lab оцінює нинішню ефективну ставку ще вищою – у 11% і попереджає, що до кінця року вона зросте до 11,8%.
Трамп стверджує, що витрати на мита несуть іноземці, однак нове дослідження Федерального резервного банку Нью-Йорка показало: майже 90% митного навантаження перекладають на споживачів через підвищення цін. Автори дослідження дійшли висновку: “кожне підвищення середнього рівня мит на один відсотковий пункт приблизно на чверть відсотка підвищує ціни на споживчі товари через рік”.
Хоча дослідження Федерального резервного банку Нью-Йорка стосувалося “споживчих товарів, не пов’язаних із нафтою”, ціни на бензин і дизельне пальне також стрімко зросли – передусім через розв’язану Трампом війну з Іраном. Щоправда, нині з Близького Сходу надходить більше нафти, ніж до початку конфлікту, але через безперервні атаки Ірану зросла й вартість її транспортування.
У п’ятницю нафта еталонної марки Brent коштувала понад 116 доларів за барель – більш як на 60% дорожче, ніж на початку війни. Вартість дизельного пального у США зросла ще швидше – майже на 70%. Економіст Марк Занді раніше цього місяця повідомив, що війна з Іраном уже коштувала кожному американському домогосподарству майже 1100 доларів, а Бюджетне управління Конгресу встановило, що на цю війну припадає понад третина зростання інфляції цього року.
Щоб приборкати інфляцію, Федеральна резервна система, на превелике невдоволення Трампа, була змушена і далі підвищувати процентні ставки. Середня ставка за 30-річною іпотекою з фіксованим відсотком підскочила з трохи менш як 6% до початку війни з Іраном до 7,3% минулого тижня.
Звідси й криза через дорожнечу життя, яку Трамп називає вигадкою, але яку виборці відчувають на власних гаманцях. У нещодавньому опитуванні Washington Post-ABC News-Ipsos 75% респондентів оцінили економічні умови як “не надто добрі” або “погані”. Напередодні попередніх для Трампа проміжних виборів 2018 року так відповідали лише 34% опитаних; тоді демократи здобули 40 додаткових місць у Палаті представників. Нині виборці більше довіряють демократам, ніж республіканцям, в економічних питаннях – 40% проти 33%.
У відчайдушній спробі знизити ціни на нафту перед виборами Трамп домовився про закупівлю дизельного пального в росії. Навряд чи це помітно вплине на ціни чи допоможе рейтингу Трампа, що падає. Що більше Трампа сприймають як політика, який підтримує росію проти України, то сильніше його позиція суперечить настроям американців. Нещодавнє опитування Economist-YouGov показало: Україні симпатизують 66% зареєстрованих виборців, росії – лише 3%.
YouGov також з’ясував, що Володимир Зеленський – найпопулярніший іноземний лідер у США: його рейтинг схвалення становить 53%, що значно вище за рейтинг Трампа. Тому ображати Зеленського, як Трамп робить це з тривожною регулярністю, – не найкраща стратегія, якщо президент хоче зупинити падіння своєї популярності.
Трамп має рацію в одному: війна з Іраном не триває так довго і не призвела до такої кількості американських втрат, як попередні війни, наприклад у В’єтнамі. Але, розхитавши світові енергетичні ринки, його конфлікт з Іраном уже завдав більшого економічного болю, ніж попередні конфлікти, зокрема в Іраку та Афганістані. Ці потрясіння лише посилюються його торговельними війнами й стануть ще відчутнішими, якщо, як Трамп дає зрозуміти, він планує поновити удари по Ірану після виборів.
Навіть якби Трамп навмисно намагався створити ще непопулярнішу й менш успішну зовнішню політику, йому було б важко це зробити. Наступного тижня за це, найімовірніше, заплатять республіканці. Заради всього світу залишається сподіватися, що принаймні частина республіканців, які збережуть посади, буде охочіше співпрацювати з демократами, щоб стримувати руйнівні зовнішньополітичні інстинкти Трампа.
Джерело: Washington Post
