Свобода говорити. Свобода голосувати. Свобода жити. Цього місяця ці базові свободи відверто порушили безвідповідальні й зациклені на собі технологічні мільярдери.
Майже п’ять років українці ризикують життям і гинуть, захищаючи власні базові свободи та суверенітет своєї держави. Тим самим вони захищають і наші свободи від політичної моделі – олігархічного фашизму, світовий центр якої міститься в росії. У міру того, як режим Трампа відкрито повертався в бік російського агресора, Ілон Маск вирішив позбавити Україну доступу до системи, потрібної їй для власної оборони. Хоча Україна користується Starlink за контрактом і послугу оплачено, систему на певних швидкостях все одно заблокували приблизно на десять днів – з 14 до 24 жовтня. Унаслідок цього Україні було важче захищатися від масованих атак російських дронів і ракет, що супроводжували загравання Трампа з москвою. Серед багатьох інших смертей, яких можна було уникнути, – загибель шістьох людей, убитих на Харківщині 19 жовтня, зокрема немовля у візочку в парку Нової Водолаги на Харківщині.
У США вибори проводять уже двісті п’ятдесят років. На початку цього місяця американці об’єдналися в масштабній демонстрації на підтримку цього права. 17 жовтня вони зібралися приблизно у трьох тисячах місць у всіх п’ятдесяти штатах, щоб заохотити дострокове голосування й відзначити своє право голосувати. Мільйони людей долучилися до найбільшої такої акції в історії США, яку організували кілька громадських організацій, об’єднаних у коаліцію No Kings. Близько 13:30 того дня Meta призупинила роботу Instagram-акаунта No Kings Coalition. Сторінка зникла, а адміністраторів позбавили доступу, тож коаліція не могла публікувати дописи саме в розпал організованого нею дня на підтримку демократії. Після дев’яноста хвилин публічних протестів сторінка знову стала видимою, але адміністратори ще чотири години не могли ввійти до акаунта. Платформу, яку використовували для мобілізації на підтримку права американців голосувати, приватна компанія фактично вимкнула – без причини або принаймні без жодного правдоподібного пояснення, яке Meta могла б надати.
Уже дві з половиною тисячі років прихильники свободи слова повторюють дуже простий і переконливий аргумент: щоб багаті й могутні могли зазнавати критики, необхідної для збереження гідного і справедливого суспільства, треба захищати безпеку й добробут тих, хто висловлює свої думки. У цьому – походження і сутність свободи вираження поглядів. Можливо, найбагатша й найвпливовіша людина у світі зараз – Ілон Маск; а отже, саме він, мабуть, найбільше заслуговує на критику, якщо решта з нас хоче мати шанс на гідне життя. Одним із засобів такої критики є документальний фільм Musk. Як слушно зазначили його творці і як розуміли засновники Сполучених Штатів, критика впливового олігарха, що ґрунтується на фактах, – це не просто захищене право на висловлювання, а необхідна умова демократії. Якщо врахувати, що в той самий момент Маск вчиняв дії, через які гинули українці, можна додати: така критика необхідна і для самого життя. А з огляду на те, що його дії допомагали іншому глобальному олігархові вести злочинну війну, важко не побачити обриси глобальної олігархії.
Тож цілком передбачувано кілька великих інтернет-платформ відмовилися розміщувати матеріали про документальний фільм Musk до його прем’єри. Напередодні загальнонаціонального прокату стрічки, 16 жовтня, TikTok заблокував акаунт, який її рекламував, і не відновив його протягом усіх наступних вихідних, фактично обмеживши просування фільму саме під час перших вихідних широкого прокату. Частка TikTok належить другові Маска Ларрі Еллісону, який у фільмі пропонує Маску мільярди доларів, щоб допомогти йому купити Twitter. Через кілька днів Маск інвестував мільярд доларів у величезний розважальний конгломерат Еллісона. Фільм переконливо доводить, що призначення таких медійних монополій – придушувати свободу й контролювати політичну сферу. Ці події лише переконливіше підтверджують цей висновок. Варто помітити: ці двоє олігархів допомагали один одному саме тоді, коли Маск допомагав путіну.
Усе це відбувалося одночасно. Поки творці фільму Musk не могли рекламувати свою роботу, Маск допомагав снарядам путіна вбивати українців, і в той самий момент американських організаторів позбавили доступу до платформи Meta, яку вони використовували для захисту демократії.
Чоловіки, які мають владу, сповідують безвідповідальність. У кожному випадку причетні багаті й могутні заперечували, що вони щось зробили, що взагалі могли щось зробити або що бодай щось могло бути їхньою провиною. Навіть путін, який веде найбільшу війну з 1945 року, твердить, що українці змусили його до цього самим фактом свого існування. Що відкритіше Трамп стає союзником путіна, то наполегливіше він стверджує, що Зеленський змусив його до цього, бо не капітулював. Коли Маск дав путіну змогу завдавати ударів по Україні, фактично взявши під контроль зовнішню політику США, і Трамп, і Маск пробурмотіли щось у тому дусі, що, можливо, щось зробив інший. Коли TikTok обмежив аудиторію фільму, який допоміг би осмислити всю цю картину, його речники заявили, що просто дотримувалися якихось таємничих стандартів, яких не могли пояснити. Meta зайшла ще далі й звинуватила власний ШІ. Величезна влада, поєднана з такою кричущою безвідповідальністю, несумісна з будь-якою свободою – зокрема з правом жити, говорити й голосувати.
Приватним особам дозволили користуватися владою так, що вони здатні позбавляти інших права на слово, демократію і навіть життя. До їхньої влади додався ще один підступний шар – привілей безвідповідальності: вони ухвалюють рішення, що впливають на мільйони людей, а потім розводять руками й кажуть, що безсилі, що це зробив хтось інший, що так велить протокол або що все вирішила автоматизована система. Вони використовують свою колосальну, безвідповідальну владу не заради бодай якоїсь суспільної користі, а тому, що їхні почуття зачепили; тому, що друг попросив про послугу; тому, що їм подобається мати повний контроль, і вони почуваються некомфортно, коли відбувається щось, чого вони самі не хотіли. Маску очевидно не подобається, що українці захищаються: на його думку, вони мають здатися сильнішому. Саме останніми днями й тижнями він також чітко показав, що йому не подобаються вибори, бо їхні результати не завжди його тішать. І водночас він натякає, ніби десь існує якась величезна невидима мережа влади, що стоїть за всім цим і провокує його.
Що могутнішими стають ці люди, то більше вони схиляються до культу безвідповідальності, роблячи нас винними в тому, що самі відбирають у нас право говорити, голосувати й жити. Це передбачувані рефлекси тиранів, які тепер можна реалізувати з безпрецедентною швидкістю та в безпрецедентному масштабі. Те, що нашим бро-олігархам, або кібербаронам, або технофашистам здається захистом їхніх вразливих почуттів, для всіх інших означає побудову політичної системи, у якій ніхто не має права на слово, ніхто не має права на демократію, ніхто не має права на життя. Бо якщо люди мають ці права, то трапляються речі, які зачіпають почуття багатих і могутніх, або почуття їхніх багатих і могутніх друзів, або просто завдають їм дискомфорту.
Один із двох найважливіших бро-олігархів, сам Маск, тепер є головним фінансистом Республіканської партії. На цей момент він пожертвував майже пів мільярда доларів республіканським кандидатам на проміжних виборах. А тим часом путін – інший вразливий стомільярдер – також допомагає республіканцям, атакуючи демократів у соціальних мережах, що росія робить на кожних виборах, починаючи з 2016 року.
Виникає щось таке, що можна, слід і навіть необхідно зупинити. Це світ, у якому дрони одного олігарха вбивають вас завдяки допомозі другого, а третій олігарх потім придушує саму дискусію про це. Усе це визрівало вже певний час; особливість останнього місяця – одночасність цих трьох нападів на свободу, через яку нашу нову Матрицю чи Скайнет уже неможливо не помітити.
Глобальні технологічні олігархи – південноафриканські, російські чи американські – змовляються одне з одним, водночас відтинаючи решту нас від наших свобод, нашої демократії і навіть нашого життя. Вони намагаються купити американську політичну партію й полегшити їй шлях до влади. І вони будують власний тип політики – такий, у якому значення мають лише вони, а решта з нас не матиме прав людини і, зрештою, навіть не вважатиметься людьми.
Такою є загроза. Вона реальна, і деякі її елементи справді дуже нові. Але загальна форма проблеми – концентрація багатства й влади в надто небагатьох руках – була відома ще давнім грекам дві з половиною тисячі років тому і засновникам Сполучених Штатів двісті п’ятдесят років тому. П’ять років тому, коли путін вторгся в Україну, ми знову побачили, що відбувається, коли одна людина контролює багатство й медіа своєї країни. Егоїзм і фантазії однієї людини стають горем і кошмаром мільйонів.
Не дивно, що люди, яким дозволено накопичити таке багатство й вплив, поєднують примхи з терором. Саме такій тенденції мав запобігати певний тип державного устрою – зокрема американська форма правління.
Розв’язати цю проблему здатна лише держава, але це має бути держава, яку спрямовують люди, що дбають про свободу і голосуванням усувають тих, хто бере гроші в творців нашої американської Матриці, нашого американського Скайнету. Держава, натхненна свободою, може розукрупнювати монополії, оподатковувати стомільярдерів, регулювати медіа та платформи соціальних мереж. Усе це можна виправити.
Нечисленні багатії, будівничі нашої Матриці чи нашого Скайнету, могутні, але водночас і вразливі. путін шукає і отримує допомогу своїх колег-олігархів не тому, що виграє війну, а тому, що програє її. Маск лютує через результати виборів, бо вони складаються не так, як йому хочеться. Клієнт Маска й путіна Трамп метушиться традиційно республіканськими штатами не тому, що його партія попереду, а тому, що їй загрожує виборча катастрофа. Три кричущі порушення права на життя, свободу вираження поглядів і голосування стали видимими в жовтні не тому, що глобальні олігархи хотіли похизуватися своєю владою, а тому, що вони знають: їхню владу можна зламати. Їх вивела на світло сила людей, які хочуть жити, голосувати й говорити.
Усе це схоже на поганий сон. І нам доведеться зробити так, щоб це залишилося лише поганим сном – у минулому. Американці досі мають свободу слова, але ті, хто виступає проти неї, вже показали себе. Американці досі можуть голосувати на виборах, але ті, хто виступає проти голосування, вже показали себе. Американці досі можуть уявити країну, де значення мають їхні життя й мрії, а не смертоносні фантазії небагатьох багатих і безвідповідальних. Краще майбутнє – набагато краще – може прийти на зміну антиутопіям, за якими наші олігархи тепер так відверто тужать. Щоб до нього дійти, нам доведеться скористатися саме тими правами, які вони тепер так відверто ненавидять.
Джерело
