Україна пережила вже чотири зими російських ударів по своїй енергосистемі. П’ята, ймовірно, буде найважчою. росія зараз запускає більше ракет і застосовує більше їхніх типів, ніж будь-коли раніше. Ми не знаємо точно, наскільки складними будуть найближчі місяці для України, але прогнози похмурі. Схоже, росія рішуче налаштована максимально ускладнити життя цивільного населення України.
У цій публікації на основі інформації з відкритих джерел оцінюється, скільки ракет росія, ймовірно, зможе запустити, наскільки підготовлені українська протиповітряна оборона та енергосистема, а також що ви (західні читачі – iPress) можете зробити, щоб допомогти Україні підготуватися до зими.
Наступальні можливості росії
Найбільшою проблемою для України й надалі залишаються російські балістичні ракети. Остання оцінка Головного управління розвідки Міністерства оборони України (ГУР) свідчить, що росія нині виробляє близько 65 балістичних ракет малої дальності 9М723 на місяць, які застосовуються комплексами “Іскандер-М”. За оцінками, запаси ракет для “Іскандер-М” становлять близько 115 одиниць. Імовірно, за останні тижні ця цифра зменшилася після жовтневого сплеску, коли росія лише за два тижні випустила по Києву понад 100 балістичних ракет. Виробництво авіаційних балістичних ракет Х-47М2 “Кинджал”, за повідомленнями, призупинене з квітня, хоча вважається, що росія все ще має запас приблизно у 50 таких ракет.
Залежно від точності оцінок ГУР щодо виробництва та запасів, а також від того, чи буде росія готова протягом зими значною мірою вичерпати запаси ракет для “Іскандер-М” і “Кинджалів”, вона цілком може випустити по Україні від 360 до 440 балістичних ракет упродовж наступних чотирьох місяців. Ще від 60 до 200 боєприпасів із балістичною траєкторією, імовірно, додадуть зенітні ракети С-400, запущені в режимі удару по наземних цілях. Хоча вони менш точні й потужні, ці засоби все одно становлять загрозу для людського життя та української інфраструктури. російські аеробалістичні ракети 3М22 “Циркон”, які й далі виробляють невеликими, але стабільними партіями, можуть додати ще від п’яти до 15 ракет на місяць.
Суттєвий додатковий ризик пов’язаний із можливими поставками з Північної Кореї балістичних ракет малої дальності KN-23 і KN-24. росія отримує ці ракети з кінця 2023 року й відтоді допомогла Північній Кореї їх модернізувати, підвищивши ефективність. У серпні з’явилися повідомлення, що до росії перекидається північнокорейський підрозділ, оснащений до 120 ракетами та шістьма пусковими установками. Якщо його залучать до зимової кампанії, він може додати ще 20-30 ракет на місяць.
Отже, загалом упродовж наступних чотирьох місяців проти України можуть у середньому застосовувати 130-190 балістичних ракет щомісяця. Звісно, росія може не розподіляти балістичні атаки рівномірно, а зосередити їх, наприклад, у січні, коли температура зазвичай найнижча.
Окрім балістичної загрози, росія, найімовірніше, зможе запустити сотні важких крилатих ракет для ураження наземних цілей, зокрема 3М14 “Калібр” і Х-101, а також тисячі, а потенційно й десятки тисяч дешевих крилатих ракет. Хоча кожна з останніх окремо є менш смертоносною, величезна кількість, яку росія, ймовірно, застосовуватиме, становить серйозну загрозу – не в останню чергу тому, що тепер вона, схоже, виробляє локалізовані версії дешевих китайських турбореактивних двигунів. Крім того, навіть відносно менші бойові частини дешевих крилатих ракет можуть бути ефективними проти менш захищених надземних об’єктів критичної інфраструктури.
Підготовка України
Можна припустити, що Україна входить у зиму 2026/27 року дещо краще підготовленою, ніж у попередню, однак усе ще залишається вкрай вразливою до російських ракетних ударів.
Україна накопичила запаси газу обсягом 16 млрд кубометрів – це найвищий показник із 2020 року, попри інтенсивні російські удари по українській газовій інфраструктурі. Є поступ і в розосередженні виробництва електроенергії за допомогою невеликих газових установок, по яких росії складніше завдавати ударів, ніж по великих електростанціях, однак цей процес іде надто повільно.
Міністерство енергетики повідомляє про близько 1,8 ГВт розподіленої газової генерації. Оператор енергосистеми “Укренерго” оцінює децентралізовані потужності лише у 0,7 ГВт. Проте навіть вища оцінка міністерства компенсує лише близько чверті минулорічного пікового дефіциту електроенергії у 7 ГВт.
За останній рік покращився й фізичний захист інфраструктури, хоча його кінцевий ефект може бути обмеженим. У вересні 2024 року тодішній прем’єр-міністр Денис Шмигаль заявив, що на 22 підстанціях “Укренерго” розпочалося будівництво укриттів третього рівня, розрахованих на пряме влучання важкої ракети. Втім, майже немає свідчень суттєвого поступу робіт відтоді. У жовтні минулого року “Укренерго” повідомило, що жоден його об’єкт не має захисту третього рівня. У липні 2026 року ЗМІ повідомляли, що ані у 2025-му, ані у 2026 році нових контрактів на укриття третього рівня не укладали. Унаслідок цього більша частина української електромережі залишається вразливою до російських ракетних ударів.
Ситуація із захисними спорудами другого рівня, які мають захищати від далекобійних дронів типу Шахед (зокрема “Герань-2”), виглядає краще. Навколо Києва до літа цього року такий рівень захисту, за повідомленнями, мали 49% об’єктів електроенергетичної інфраструктури. Водночас, оскільки росія зміщує акцент із далекобійних дронів на швидші й важчі “Герань-4”, “Герань-5” та інші дешеві крилаті ракети, залишається вкрай непевним, чи забезпечать ці укриття достатній захист.
Зрештою, Україна й надалі залежатиме від поставок засобів перехоплення, особливо для протиракетної оборони. Однак, за офіційними українськими заявами, поставки зі США перехоплювачів для Patriot у середньому становили лише 12 ракет на місяць. Це менше ніж 5% від кількості, необхідної для ефективного захисту від нинішнього масштабу російської балістичної загрози. Навіть попри те, що європейські партнери буквально вичерпують власні резерви, намагаючись знайти додаткові перехоплювачі для передачі Україні, цього майже напевно було недостатньо, щоб створити достатній запас на зимову кампанію.
Накопичення запасних частин разом зі збільшенням імпорту електроенергії з країн ЄС може допомогти пом’якшити наслідки руйнування інфраструктури. Проте цього, найімовірніше, буде недостатньо, щоб запобігти серйозним перебоям у роботі української енергосистеми.
Що можна зробити, щоб допомогти Україні
З огляду на цей прогноз, важко зберігати оптимізм. Частину віри мені нещодавно повернула розповідь моєї співведучої подкасту Анастасії Лапатіної про її збір “Операція Батарея” в Mildly Alarmed.
“Операція Батарея” почалася торік як імпровізована ініціатива Анастасії та Бенджаміна Віттеса, щоб забезпечити електрикою місця, де вона була вкрай потрібна. Вони зібрали 130 000 доларів і без бюрократичної тяганини й адміністративних витрат передали десятки потужних акумуляторних станцій і генераторів, кожен вартістю до 3 000 доларів.
За словами самої Анастасії:
Минулого року ми купили великі портативні акумуляторні станції та генератори більш ніж для 30 родин із дітьми в Києві. Акумулятори можуть живити все найнеобхідніше: освітлення, електронні пристрої, холодильник, чайник, мікрохвильову піч і навіть пральну машину в режимі холодного прання. Вони також можуть кілька годин забезпечувати роботу невеликого обігрівача, що дуже допомогло, коли температура падала до екстремально низьких значень. Однак моїм улюбленим проєктом став великий генератор для Mamacita – центру на лівому березі Києва, який поєднує дитячий садок із простором, де матері можуть кілька годин приділити собі, поки їхні діти відвідують заняття в тій самій будівлі. Минулої осені центр закрився після того, як зламався генератор, а власниця – мати-одиначка – більше не могла оплачувати енергопостачання. Ми купили новий генератор і допомогли їй відновити роботу. Матері й досі пишуть мені, як вони раді, що ми можемо дати їхнім дітям бодай якесь відчуття нормальності завдяки заняттям у приміщенні, де є електрика. Цього року ми сподіваємося досягти подібного ефекту, зосередившись на родинах із дітьми та закладах для дітей, зокрема дитячих садках.
росія робить ставку на те, що удари по критичній інфраструктурі України та погіршення умов повсякденного життя людей змусять Україну здатися. Історія свідчить, що такі кампанії стратегічного бомбардування рідко досягають своєї мети, і ця, ймовірно, не стане винятком. Але тим часом росія все одно здатна завдати величезних страждань.
Джерело
